Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №916/2523/14
Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №916/2523/14

Верховний

Суд

УХВАЛА

02 березня 2018 року

м. Київ

справа № 916/2523/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Величко Т.А.)

від 12.01.2017

у справі № 916/2523/14

за позовом Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державного підприємства "Чорноморське-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"

за участю: Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області

про стягнення 2 567 670,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2014, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі №916/2523/14 скасовано, а справу №916/2523/14 передано до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 при новому розгляді у справі №916/2523/14 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 апеляційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі №916/2523/14 повернуто на підставі пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
12.01.2017 у справі №916/2523/14 Виробнича фірма "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 13.11.2017, про що свідчить реєстраційний штамп Одеського апеляційного господарського суду, подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VІІІ, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 286 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.

Відповідно до реєстраційного штампа Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційна скарга Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла до суду касаційної інстанції
21.02.2018.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано тим, що наказом № 0108-06 від 21.01.2008 директора Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - ОСОБА_4 було направлено в службове відрядження в місто Херсон на Херсонське суднобудівельне об'єднання та Херсонський завод ім. Комінтерна з 21.01.2008 по 06.11.2017, з метою організації судноремонтних робіт на базі ХСО. ХСРЗ ім. Комінтерна. У зв'язку з відрядженням, ОСОБА_4 повернувся до міста Одеси лише 06.11.2017, тому не мав фізичної можливості раніше подати касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 110 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський процесуальний кодекс України також не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення у справі "Устименко проти України").

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 20.06.2014 у даній справі підписана її директором - ОСОБА_4 Також директор приймав неодноразово участь при розгляді справи у судових засіданнях судів першої інстанції, апеляції та касації, що підтверджується протоколами судових засідань та судовими рішеннями зазначених судів, зокрема: ухвалою Господарського суду Одеської області від
01.08.2014, рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2014, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014, постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015. Окрім того, директор приймав участь при винесенні рішення Господарського суду Одеської області від
13.12.2016, що вбачається з протоколу судового засідання, підписував апеляційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яку повернуто оскаржуваною ухвалою. Наведене свідчить про те, що директор товариства користався своїми процесуальними правами та був обізнаний про розгляд даної справи.

Отже наведені причини пропуску процесуального строку для подання касаційної скарги, зокрема перебування директора Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у відрядженні, не є поважними, оскільки об'єктивно не перешкоджали йому приймати участь при розгляді даної справи, тому можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

У зв'язку з викладеним та виходячи із того, що після повернення апеляційної скарги ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 скаржник звернувся із касаційною скаргою лише 13.11.2017, тобто більше ніж через десять місяців після її повернення, а наведені причини пропуску строку не є поважними, то колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та підпунктом 11 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Виробничій фірмі "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі №916/2523/14.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Студенець

Судді О. Баранець

Г.Вронська