Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №815/1554/18

УХВАЛА

28 березня 2019 року

Київ

справа №815/1554/18

касаційне провадження №К/9901/8436/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л. І. (суддя-доповідач), Олендера І. Я., Хохуляка В. В., розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 815/1554/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Старосілля" до Державної фіскальної служби України, третя особа: ТОВ "Кернел-Трейд" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.06.2018, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №585005/05414700 від 05.02.2018, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 05.12.2017; визнав протиправним та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №585006/05414700 від
05.02.2018, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від
06.12.2017; визнав протиправним та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №585004/05414700 від 05.02.2018, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 12.12.2017; визнав протиправним та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №585007/05414700 від
05.02.2018, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від
12.12.2017; визнав протиправним та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №585008/05414700 від 05.02.2018, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 13.12.2017; визнав протиправним та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №585009/05414700 від
05.02.2018, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від
13.12.2017; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені та подані до ДФС України Приватним акціонерним товариством "СТАРОСІЛЛЯ" податкові накладні №1 від 05.12.2017 №2 від
06.12.2017, №3 від 12.12.2017, №4 від 12.12.2017, №5 від 13.12.2017, №6 від
13.12.2017.

Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції ухвалою від 25.04.2018 призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у квитанціях податковим органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пункту 6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН № 567, тобто не вказано конкретного виду критерію, що позбавляє платника податків можливості надати визначені наказом №567 документи на підтвердження правомірності видання податкової накладної та наявності підстав для її реєстрації. Тобто, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано у Квитанціях конкретного виду критерію моніторингу податкової накладної. Разом з тим, сукупність наданих позивачем первинних документів не дає підстав для сумніву щодо дійсного укладання договору поставки; між позивачем та його контрагентом.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційні скарзі таких застережень не міститься.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018, необґрунтованою.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись пунктом 5 частиною 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
20.02.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л. І. Бившева

І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк