Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №818/2237/18

УХВАЛА

29 травня 2019 року

Київ

справа №818/2237/18

адміністративне провадження №К/9901/14448/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 818/2237/18 за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 5946 Регіонального сервісного центру МВС України в Сумській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального сервісного центру № 5946 Регіонального сервісного центру МВС України в Сумській області, в якому просив суд визнати протиправними та нечинними дії відповідача; зобов'язати відповідача видалити з бази даних НАІС інформацію від 23 січня 2018 року відносно позивача та його документів, а саме водійського посвідчення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно вніс до Єдиного державного реєстру МВС відомості про вчинення ним адміністративного правопорушення, а також дані про серію та номер його водійського посвідчення, оскільки рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом набрало законної сили після закінчення визначеного у статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) строку для накладення адміністративного стягнення.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 22 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовували це тим, що адміністративне стягнення до позивача було застосовано в межах тримісячного строку, визначеного у частині 2 статті 38 КУпАП. При цьому встановивши, що позивач, на якого рішенням суду, яке набрало законної сили, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, не здав відповідному підрозділу поліції посвідчення водія, суди дійшли висновку про правомірність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру МВС України відомостей про серію та номер посвідчення водія.

Уважаючи такі судові рішення ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Суд керується таким.

Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до частини 1 статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених частини 1 статті 284 КУпАП ; 3) про закриття справи.

Згідно з частиною 2 статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до частиною 2 статті 38 КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені в частинах третій і четвертій цієї статті.

Пунктом 12 розділу XI Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395) передбачено, що у разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено, уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, у якому зазначає реквізити винесеної судом постанови, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія. Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, не з'являється протягом місячного строку, дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.

Аналіз наведених положень чинного законодавства свідчить про те, що відомості про серію та номер посвідчення водія до автоматизованого обліку (Єдиного державного реєстру МВС) вносяться у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами за умови, що порушник відмовився здати водійське посвідчення до відповідного відділу поліції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2017 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, при цьому водійське посвідчення у нього не вилучалося, а самостійно позивач до відділу поліції після набрання вказаним рішенням суду законної сили його не здав.

Відхиляючи доводи позивача, суть яких зводилася до тверджень про застосування до нього адміністративного стягнення за межами строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої та апеляційної інстанцій керувались тим, що адміністративне стягнення за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до винних осіб застосовується на підставі постанови суду не пізніше трьох місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення.

Зі змісту оскаржуваних рішень випливає, що адміністративне правопорушення позивачем було вчинено 09 вересня 2017 року.

З урахуванням викладеного Суд вважає правильними висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що накладення на позивача адміністративного стягнення на підставі постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2017 року відбулось у межах строків, визначених у статті 38 КУпАП.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини та наведене нормативне врегулювання, Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, правильно зазначив про відсутність у спірних правовідносинах перешкод для внесення інформації про серію та номер посвідчення водія позивача до Єдиного державного реєстру МВС України.

Отже, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вказаних положень КУпАП та Інструкції № 1395 є очевидним і не викликає розумних сумнівів у їх застосуванні чи тлумаченні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 818/2237/18 за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру № 5946 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко