Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2021 року у справі №240/12512/20

УХВАЛА

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 240/12512/20

адміністративне провадження № К/9901/9766/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А2595 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в справі №240/12512/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2595 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до військової частини А2595, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення згідно з абзацом п'ятим пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, без зміни для нарахування індексації базового місяця в січні 2016 року за період із 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року із встановленням для обчислення індексації базового місяця травня 2014 року, в сумі 33000,88 грн;

- зобов'язати нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період із 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини А2595 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення;

- зобов'язано військову частину А2595 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 1 січня 2016 року до 1 березня 2018 року;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання військової частини А2595 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, у цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено:

- зобов'язано військову частину А2595 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з
01.01.2016 по день фактичної виплати індексації;

- у решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.

22 березня 2021 року до Суду надійшла касаційна скарга військової частини А2595 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в справі №240/12512/20.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною 1 статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення; зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення; зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.

За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням засадничих, раніше ґрунтовно недосліджуваних питань права, відповідь суду касаційної інстанції на які мала б надати уніфікованого тлумачення та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів правовідносин.

Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявник, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 332, 333, 334 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини А2595 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в справі №240/12512/20.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська