Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №826/2235/17
Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №826/2235/17

УХВАЛА

24 грудня 2019 року

Київ

справа №826/2235/17

адміністративне провадження №К/9901/35649/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В. П.,

суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.11.2019 у справі №826/2235/17 за позовом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної фіскальної служби України, Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративним судом м. Києва від 22.11.2018 позов ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Офіс оскаржив його в апеляційному порядку.

Проте, апеляційне провадження судом апеляційної інстанції не було розпочато, а постановлено 26.11.2019 ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка мотивована ненаданням відповідачем обґрунтованих підстав та доказів у їх підтвердження щодо пропуску строку задля оскарження рішення суду першої інстанції.

Вважаючи, що ухвала суду апеляційної інстанцій прийнята з порушенням норм процесуального права, скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд приходить до висновку про її необґрунтованість, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У відповідності до положень частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Однак ознайомившись із змістом касаційної скарги відповідача, слідує про його незгоду із ухвалою суду апеляційної інстанції, якою йому було відмовлено у відкритті апеляційної інстанції лише з огляду на те, що таке судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права. Тому, рішення суду апеляційної інстанції, на думку відповідача, має бути скасовано. При цьому, скаржник в своїй касаційній скарзі не зазначив будь-яких мотивів незгоди із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції.

Крім того, у відповідності до положень пункту 4 статті 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За змістом оскаржуваної відповідачем у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження застосував наведене положення процесуального Закону.

Зокрема, суд апеляційної інстанції установивши, що відповідач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 22.11.2018, допустив порушення вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим ухвалою від
09.10.2019 залишив її без руху.

На вимоги ухали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання, яке мотивував тим, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України не визначено строк на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Існування інших обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою відповідачем суду наведено не було.

Такі мотиви були визнані судом апеляційної інстанції недостатніми, з огляду на те, що відповідач мав можливість звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою у відповідності до вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, починаючи з 14.03.2019 (дата ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, поданої відповідачем вперше).

Вдруге, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою лише 16.09.2019. Отже ним не вжито заходів для невідкладного звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги та після здійснення сплати судового збору.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідач звертаючись вдруге до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, надав суду платіжне доручення № 2387 від 28.08.2019 на суму 4800 грн., яке проведено Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва
30.08.2019. Разом з тим Офісом не надано доказів, які б підтверджували неможливість подання апеляційної скарги в період з моменту сплати судового збору
30.08.2019 до моменту подачі апеляційної скарги 16.09.2019, з урахуванням дати прийняття оскаржуваного рішення - 22.11.2018.

Таким чином, у Верховного Суду не має сумнівів щодо послідовності дій суду апеляційної інстанції, які були вчинені для прийняття ним ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження від 26.11.2019, так як таким діям суду апеляційної скарги передували обставини постановлення ухвали від 09.10.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, що відповідає приписам частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що строки, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені, а їх поновлення чи продовження є виключною компетенцію адміністративних судів. Зловживання таким правом з боку сторін справи є неприпустимим.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали від
26.11.2019 було правильно застосовано статтю 299 КАС України, є всі підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі № 826/2235/17.

Ухвала оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду