Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №826/17246/16

УХВАЛА

21 березня 2018 року

Київ

справа № 826/17246/16

провадження № К/9901/36673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 538-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державного космічного агентства України";

визнати протиправним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 2 листопада 2016 року № 103-к.

поновити ОСОБА_2 на посаді Голови Державного космічного агентства України.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі залишив без розгляду.

Вважаючи такі судові рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, відповідач подав касаційну скаргу.

13 березня 2018 року касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 538-р, яке опубліковано в "Урядовому кур'єрі" 29 липня 2016 року від № 141 і розміщено в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів України, ОСОБА_2 звільнено з посади Головного Державного комічного агентства України.

З цим позовом ОСОБА_2 звернувсь до суду 7 листопада 2016 року.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що про порушення своїх прав у частині прийняття спірного розпорядження дізнався або повинен був дізнатися 29 липня 2016 року після опублікування спірного розпорядження, а тому, звернувшись до суду 7 листопада 2016 року, пропустив установлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду.

При цьому, оцінюючи поважність причин пропуску зазначеного строку, суди встановили, що відповідно до листків непрацездатності позивача останній у період з 10 вересня 2016 року по 23 вересня 2016 року, у період з 26 вересня 2016 року по 13 жовтня 2016 року та у період з 17 жовтня 2016 року по 1 листопада 2016 року був тимчасово непрацездатним.

Разом із цим, відповідно до листа Виконавчої дирекції соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 9 березня 2017 року № 5.1-27-417, листки непрацездатності в період з 10 вересня 2016 року по 23 вересня 2016 року та в період з 17 жовтня 2016 року по 1 листопада 2016 року видані необґрунтовано.

Листок непрацездатності позивача у період з 26 вересня 2016 року по 13 жовтня 2016 року видано обґрунтовано, проте в останній не внесено лікуючим лікарем відповідний запис про порушення ОСОБА_2 режиму, а саме "неявка на прийом від 5 жовтня 2016 року".

На підставі викладеного суди констатували відсутність належних і допустимих доказів, що підтверджують факт непрацездатності позивача у період з 10 вересня 2016 року по 23 вересня 2016 року та в період з 17 жовтня 2016 року по 1 листопада 2016 року та дійшли висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини справи.

За змістом частин 1 , 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, яка була чинна на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 , 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи частин 1 , 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 цього ж Кодексу, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Крім того, згідно з частин 1 , 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду й відсутності підстав для його поновлення, вірно застосував положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року у справі № 826/17246/16 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець