Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №360/3876/18

УХВАЛА

20 травня 2019 року

Київ

справа № 360/3876/18

адміністративне провадження №К/9901/11763/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга, що направлена на адресу Верховного Суду 23 квітня 2019 року, не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною 4 статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з частиною 6 статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини 2 статті 60 КАС України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених частиною 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Відповідно до пункту 11 Положення, ордер є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання підписана особою, яка зазначена як представник позивача - ОСОБА_1

Так, касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 містить перелік матеріалів, що додаються, серед яких, зокрема, зазначено "оригінал ордера".

Однак, вказаного додатку у поштовому конверті, яким ОСОБА_1 надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду, виявлено не було, про що складено акт від 25 квітня 2019 року № 360/3876/18/19576/19.

На підставі вищезазначеного суд прийшов до висновку, що касаційна скарга підписана представником скаржника за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v.

Poland" № 28249/95).

Згідно з вимогами пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи, що до касаційної скарги представником скаржника на підтвердження своїх повноважень не додано оригіналу ордеру, суд прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/7342/18, від 10 грудня 2018 року у справі № 812/550/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 755/12151/18.

Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 59, 169, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

2. Повернути скаржнику касаційну скаргу.

3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

6. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Я. О. Берназюк