Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №826/7217/17

УХВАЛА

17 листопада 2020 року

Київ

справа № 826/7217/17

адміністративне провадження № К/9901/26506/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Чернігівській області, на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №826/7217/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - скаржник, ГУ ДПС) направлена до суду поштою
12.10.2020.

Одночасно ГУ ДПС було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення ним було отримано 20.12.2019, тобто, граничним строком для оскарження судового рішення є
20.01.2020. Вперше касаційна скарга у цій справі подана в межах строку, передбаченого Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для оскарження судових рішень, натомість, касаційну скаргу було повернуто ухвалами Верховного Суду від 01.04.2020 і 08.09.2020 з підстав, встановлених статтею 332 КАС України. Скаржник звертає увагу, що причиною, яка унеможливила своєчасне усунення недоліків стала відсутність коштів на рахунках. Водночас, податковим органом було сплачено судовий збір, що свідчить про поважність причин пропуску строку та наявність підстав для його поновлення. Також зазначає, що однією із причин пропуску строку є неодноразове продовження строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 26.10.2020 визнав їх неповажними та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали повідомити інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, надати суду уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням вимог передбачених статтею 328 КАС України.

На виконання вимог цієї ухвали від ГУ ДПС 09.11.2020 надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якій заявлено клопотання про поновлення строку. Клопотання обґрунтоване тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася в строки, визначені процесуальним законодавством, проте, у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору була залишена без руху, а в подальшому повернута. Просить суд врахувати, що після сплати судового збору ГУ ДПС 15.09.2020 на виконання вимог ухвали від 29.05.2020 направило клопотання з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, проте врахувавши пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 повернув касаційну скаргу, яку було отримано 09.10.2020. Скаржник звертає увагу, що строки на касаційне оскарження судових рішень є продовженими відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" і ГУ ДПС просить врахувати необхідність правильного застосування законодавства про працю під час дії карантинних заходів, а тому просить його поновити. Звертає увагу, що право на судовий захист входить до переліку тих прав, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, фактично зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Суд оцінив і визнав неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.

Враховуючи, що ~law18~ набрав чинності 02.04.2020, а строк на касаційне оскарження судових рішень сплинув ще 20.01.2020, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на продовження процесуальних строків відповідно до ~law19~ і на пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції ~law20~, яким було передбачено, що строк, який встановлює суд, не може бути меншим ніж строк дії карантину.

Крім того, з 17.07.2020 набрав чинності ~law21~ яким пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Отже, на час подання касаційної скарги втретє і на час постановлення судом цієї ухвали, підлягають застосуванню положення ~law22~ і пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції ~law23~.

Однак, клопотання не містить обґрунтування та доказів з належним їх підтвердженням, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Неможливість вчинення процесуальної дії не є тотожним вчиненню такої дії, але з порушенням вимог КАС України. Колегія суддів враховує, що протягом усього часу (з січня по жовтень 2020 року) скаржником тричі вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість, саме скаржником не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, які стали підставою для повернення попередніх двох касаційних скарг у цій справі.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України", принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Щодо доводів скаржника про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме про неможливість сплати судового збору при зверненні з касаційною скаргою у цій справі вперше, колегія суддів визнає їх неповажними, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до касаційного суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення касаційного оскарження судового рішення.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, оскільки вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Чернігівській області, про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Чернігівській області, на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
06.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
04.12.2019 у справі №826/7217/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон М. Б. Гусак Є. А. Усенко