Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.09.2021 року у справі №640/19593/19

УХВАЛА

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа №640/19593/19

адміністративне провадження №К/9901/32094/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі №640/19593/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіма" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіма" звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати:

- рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Тіма", за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул.

Боровкова, 79-А;

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіма" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201 задоволено повністю.

Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 залишити без змін.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

При вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 , підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позовна заява у даній справі подана юридичною особою у 2019 році, а спір у справі носить майновий (стягнення) на загальну суму 250 000,00 грн. та одну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 6 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ~law35~ ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 1921 гривні.

Отже, за подання касаційної скарги на судове рішення в частині задоволених позовних вимог майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в сумі 7 500 грн (250 000,00 грн * 1,5 % * 200%), а також в частині задоволення позовної вимоги немайнового характеру - в сумі 3 842 грн (1921 грн х 200%).

Отже, загальна сума судового збору, яка має бути сплачена відповідачем становить 11 342,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/~organization1~; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача:

Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; Код класифікації доходів бюджету: 22030102; Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055); Призначення платежу: *; 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до статтею 330 КАС України підстави (підстав).

Скаржник зазначає підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, відповідач просить відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.11.2019 у справі №580/1550/20.

Дослідивши наведене скаржником обґрунтування необхідності відступу від такого висновку Верховного Суду, та застосованого апеляційним судом, колегія суддів вважає його недостатнім для відступу від такого висновку, та не бере до уваги таке посилання, оскільки обґрунтованих доводів на спростування позиції Верховного Суду, окрім посилання, що така позиція порушує норми матеріального права, скаржником не наведено.

Окрім того, як вбачається із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розгляд справи судом першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз конструкції частини 4 статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії "підстави касаційного оскарження судових рішень".

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов'язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною 1 статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є: зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) та обов'язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Натомість за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тобто аналіз норми пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов'язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною 4 статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною 1 статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.

Тому, окрім наведення обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), також мусить зазначати те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень.

У цьому контексті слід зазначити, що зважаючи на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Верховний Суд встановив, що заявник у касаційній скарзі не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права посилаючись на частину 4 статті 328 КАС України, а також не обґрунтував наявності виняткових випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, тобто скаржник не навів передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справі, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі заявник не зазначає та не обґрунтовує підставу касаційної оскарження, передбачену частиною 4 статті 328 КАС України та не обґрунтовує обставини, передбачені частиною 5 статті 328 КАС України, скаржник обмежився лише детальним викладенням обставин справи та цитуванням нормативно-правових актів.

Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 332 КАС України, застосовуються положення ч. 2 ст. 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169,248,330,332, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі №640/19593/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіма" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення від 01.10.2019 № 0001253201 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого йому необхідно надати документ про сплату судового збору та навести належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до положень частини 4 статті 328 КАС України у її логічному взаємозв'язку з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду