Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2020 року у справі №480/4214/19

УХВАЛА

13 травня 2020 року

Київ

справа №480/4214/19

провадження №К/9901/6982/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.

розглянув матеріали адміністративної справи

за позовом Сумської міської ради до Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року.

І. Обставини справи:

1. Сумська міська рада (надалі також позивач) звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (надалі також відповідач, ГТУЮ у Сумській області) про визнання протиправними дій державного виконавця Діхтяренка В. О. та скасування постанови від 4 жовтня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 10200 гривень за невиконання рішення суду в межах виконавчого провадження ВП №59471957.

2. Позов мотивований протиправністю накладення на позивача штрафу за повторне невиконання без поважних причин рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2017 року у справі № 591/5935/17, яким Сумську міську раду зобов'язано на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050 та передати її у власність ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1).

3. Позивач уважав, що депутати місцевої ради наділені дискреційними повноваженнями щодо ухвалення того чи іншого рішення, а чинним законодавством не визначено механізму впливу з боку місцевої ради на депутатів для прийняття певного рішення на виконання рішення суду, так само як і не передбачено можливості притягнення депутатів за неголосування за проект відповідного рішення.

ІІ. Фактичні обставини справи

4. Зарічний районний суд м. Суми від рішенням від 29 січня 2019 року у справі № 591/5935/17, яке залишено без змін постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської міської ради та:

4.1. скасував рішення Сумської міської ради № 416- МР від 24 лютого 2016 року "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1";

4.2. зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер undefined та передати її у власність ОСОБА_1.

5. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Дехтяренка В. О. відкрито виконавче провадження ВП №
59471957. При відкритті виконавчого провадження 5 липня 2019 року боржника зобов'язано виконати рішення протягом 10 робочих днів.

6.19 липня 2019 року за заявою боржника виконавчі дії відкладено до 31 липня 2019 року у зв'язку з тим, що на засіданні ради, яке відбулось 13 червня 2019, не вистачило голосів для прийняття рішення. Відповідно до копії протоколу засідання від 13 червня 2019 року з 24 присутніх депутатів Сумської міської ради не голосувало 14 осіб (загальний кількісний склад депутатів 42 особи).

7.31 липня 2019 всі питання порядку денного, в тому числі і питання виконання рішення суду у справі № 591/5935/17, розглянуті позивачем не були. Відповідно до копії протоколу пленарного засідання проект рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки був включений до порядку денного за порядковим номером
223.

8.1 серпня 2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про відкладення проведення виконавчих дій.

9.2 серпня 2019 року виконавець звернувся до боржника із вимогою про надання інформації про хід виконання рішення.

10.22 серпня 2019 року у зв'язку з невиконанням рішення у встановлений строк на Сумську міську раду постановою накладено штраф в розмірі 5100 гривень.

11.13 вересня 2019 року державний виконавець звернувся до боржника з вимогою про надання інформації про хід виконання судового рішення.

12.4 жовтня 2019 року на вказану вимогу надана відповідь про те, що проект рішення 31 липня 2019 року, 6 серпня 2019 року, 18 вересня 2019 року виносився на розгляд Сумської міської ради, Рішення не було прийняте у зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів. Згідно з витягом із протоколу засідання ради від 18 вересня 2019 року з присутніх 27 депутатів не голосувало 13 осіб.

13.4 жовтня 2019 року за повторне невиконання рішення суду на підставі статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника накладено штраф у розмірі 10500 гривень.

14. Незгода з указаним рішенням зумовила звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 28 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, в позові відмовив.

16. Суди, з посиланням на приписи статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", проаналізували спірні правовідносини та дійшли висновку про відсутність поважних причин для повторного невиконання з боку Сумської міської ради рішення суду у справі № 591/5935/17.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

17. Позивач подав касаційну скаргу на вказану постанову з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

18. У касаційній скарзі автор зауважував та тому, що апеляційний суд під час ухвалення свого рішення не врахував висновків щодо застосування статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 537/3986/16.

19. Верховний Суд ухвалою від 8 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

20. На час касаційного розгляду відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Оцінка Верховного Суду

21. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

22. За правилами пункту 1 частини першої цієї ж статті підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

23. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).

24. Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

25. Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

26. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

27. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

28. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

29. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

30. Своєю чергою, стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

31. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

32. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

33. Так, касаційне провадження відкрито з підстав неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 537/3986/16.

34. З аналізу наведеного судового рішення висновується, що суд касаційної інстанції погодився із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій про протиправність постанови державного виконавця про накладення штрафу.

35. Такий висновок Верховного Суду у справі № 537/3986/16 ґрунтується на тому, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, якщо судове рішення не виконано.

36. У вказаній справі суди встановили, що державний виконавець, накладаючи штраф, не взяв до уваги вказаний лист органу Пенсійного фонду України про виконання рішення суду у справі № 537/1704/14-а та відповідні копії платіжних доручень, а послався на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та повідомлення стягувача про невиконання рішення суду.

37. Отже, у справі № 537/3986/16 підставою для скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення є фактичне виконання рішення суду боржником.

38. Натомість, як убачається із вищенаведеного, у справі, що розглядається, підставою для констатації правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу є констатація факту повторного невиконання з боку Сумської міської ради рішення суду без поважних причин.

39. Тобто, правовідносини у цій справі та у справі № 537/3986/16 не є подібними.

40. Відповідно до пункту 5 частини 1 , частини 2 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 , частини 2 статті 339 КАС України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

41. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційне провадження необхідно закрити, що не позбавляє заявника на повторне звернення з касаційною скаргою в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 339 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження № К/9901/6982/20 за скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року у справі № 480/4214/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова