Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2020 року у справі №420/4270/20

УХВАЛА

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 420/4270/20

адміністративне провадження № К/9901/15582/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 420/4270/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДФС в Одеській області, ДФС України в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПА України від 27.01.2006 року №74-0 "Про призначення та звільнення працівників податкової міліції" в частині звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (С-480177) з посади начальника Котовського відділу податкової міліції управління податкової міліції ДПА в Одеській області та залишення його в розпорядженні ДПА в Одеській області;

- поновити його на посаді начальника відділу податкової міліції управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2006 року по 20.11.2006 року з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;

- стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на його користь моральну шкоду в сумі 340 056,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 27.01.2006 року №74-0 "Про призначення та звільнення працівників податкової міліції".

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З даним позовом позивач звернувся до суду лише 21 травня 2020 року, а саме через 14 років та 4 місяці, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

У позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначав про численні факти, що заважали йому своєчасно звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права. Зокрема, що йому надавали неправдиву інформацію, вчиняли моральний тиск, що полягав у залякуванні бути звільненим у разі оскарження дій керівництва, знаходження на лікарняному тощо.

Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на зміст наведених причини пропуску їх не можна визнати такими, що створювали чи могли створити в майбутньому перешкоди для звернення до суду, оскільки такі викликані суб'єктивним ставленням позивача до інформації отриманої від інших працівників податкового органу.

Позивачем на підтвердження обставин, що він намагався отримати копію оскаржуваного наказу протягом тривалого часу не надано жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважила, що після звільнення позивача зник фактор можливого тиску з боку працівників апарату ДФС, що спростовує відповідні доводи позивача щодо неможливості своєчасного звернення до суду.

Поруч з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявна в матеріалах справи трудова книжка свідчить, що позивача звільнено з органів податкової міліції ДПС в Одеській області 15.10.2013 року, тобто з цією датою можна пов'язувати отримання позивачем даної трудової книжки та безумовне ознайомлення із записами, які в ній містяться.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду лише 21 травня 2020 року, суди дійшли висновку про порушення позивачем процесуального строку звернення до суду з даним позовом, при цьому останнім не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від ймовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 420/4270/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді М. В. Білак

Н. М. Мартинюк