Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2021 року у справі №240/8434/19

УХВАЛА

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 240/8434/19

адміністративне провадження № К/9901/1537/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Бевзенка В. М., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року

у справі №240/8434/19

за позовом ОСОБА_1

до Житомирського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату (далі - Житомирський ОВК), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просив:

-зобов'язати Житомирський ОВК виготовити та направити до ГУ ПФУ в Житомирській області нову довідку, в якій зазначити премію 10% та надбавку за особливо важливі завдання 50%, як складові грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивача, як інваліду війни;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області провести одноразово виплату всього перерахованого щомісячного підвищення пенсії позивача за весь період, починаючи з дати перерахування по дату набрання законної сили рішенням у даній справі, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Житомирський ОВК виготовити та направити до ГУ ПФУ в Житомирській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, що враховується для перерахунку пенсій, в якій зазначити премію в розмірі 10%. Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в повному обсязі та без обмежень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

12 січня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №240/8434/19.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Водночас, звертаючись з даною касаційною скаргою та оскаржуючи судове рішення, яке прийняте за правилами спрощеного провадження, представник відповідача не вказує у скарзі виняткові обставини, що передбачені пунктом 2 частини 5 цієї статті, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 15 жовтня 2020 року у справі №826/4156/16, від 08 грудня 2020 року у справі № 320/5443/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 640/14206/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

- Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.

- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.

- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні роз'яснив позивачу те, що він не позбавлений можливості звернутись до Житомирського ОВК про видачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №240/8434/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний В. М. Бевзенко Н. В. Коваленко