Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2020 року у справі №440/3056/19

УХВАЛА

03 серпня 2021 року

Київ

справа №440/3056/19

адміністративне провадження №К/9901/6518/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства ''Рижівський гранітний кар'єр'' до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 (суддя Гіглава О. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 (головуючий суддя Зеленський В. В., судді: П'янова Я. В., Чалий І. С. ),

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство ''Рижівський гранітний кар'єр'' (далі - ПрАТ "РГК", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (процесуальний правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області; далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003141403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1'353' 766,50 грн, в тому числі, основний платіж - 902' 511,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 451' 255,50 грн, та №0003171403 про застосування до Товариства штрафу у розмірі 20% (7536,62 грн) за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

За наслідками розгляду заяви ПрАТ "РГК" про залишення позовної заяви в частині вимог без розгляду Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від
02.12.2019 позов ПрАТ "РГК" до ГУ ДПС в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003171403 залишив без розгляду.

Позовні вимоги Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення від
15.03.2019 №0003141403 обґрунтовані посиланням на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (запасні частини; далі - ТМЦ) у ТОВ "БЦ Інвест ", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК"), підприємства "Інтел" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів (далі - підприємство "Ітел "), ТОВ "Релайн Інвест" (далі - контрагенти-постачальники) мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Придбані ТМЦ були використані Товариством у межах господарської діяльності (у власному виробництві), що також підтверджується відповідними первинним документами.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 12.12.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15.03.2019 №0003141403.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту. Надані позивачем під час перевірки та в судовому процесі належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні; податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); банківські виписки, платіжні доручення; прибуткові накладні; накладні на списання ТМЦ у виробництво та господарські договори у своїй сукупності підтверджують фактичне виконання господарських операцій між Товариством та контрагентами-постачальниками. Доводи контролюючого органу на підтвердження безтоварності господарських операцій з посиланням на такі обставини, як відсутність у контрагентів-постачальників матеріально-технічних умов, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання товару, не надання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) на підтвердження здійснення поставки товарів, актів прийому-передачі ТМЦ, довіреностей на отримання ТМЦ, сертифікатів/паспортів якості на товар, а також наявність певних недоліків в оформленні деяких видаткових накладних та кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти-постачальники, суд розцінив як такі, що не спростовують обґрунтованість задекларованих позивачем сум податкового кредиту за операціями з придбання ТМЦ у зазначених контрагентів-постачальників, оскільки інші дані (зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки ТМЦ, мета придбання, первинні бухгалтерські документи, складені щодо цих господарських операцій) свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі Товариства у зв'язку з його господарською діяльністю. При цьому суд зауважив, що наявність транспортних документів на перевезення ТМЦ не є обов'язковим при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій з постачання послуг з перевезення, а відтак відсутність у позивача ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, як і сертифікатів якості та довіреностей на отримання ТМЦ, наявність яких, до того ж у межах здійснених Товариством господарських операцій, не є обов'язковою. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання Товариством необґрунтованої податкової вигоди. Відхиляючи посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти-постачальники, суд виходив з того, що кримінальні провадження порушені відносно посадових осіб господарюючих суб'єктів у ланцюгу постачання, тоді як кримінальні провадження відносно службових осіб безпосередніх контрагентів позивача та самого позивача відсутні.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у цій справі судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд ухвалою від 26.03.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на рішення Полтавського окружного адміністративного суду
12.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
06.02.2020.

Касаційне провадження у цій справі відповідно до зазначеної у касаційній скарзі підстави відкрито на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Позивач вказав, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності його господарських операцій з ТОВ "БЦ Інвест ", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК "), підприємством "Інтел" та ТОВ "Релайн Інвест" відповідає доказам у справі, а застосування норм права судами попередніх інстанцій відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах від 05.02.2019 у справі №816/652/15-а, від
06.06.2019 у справі №815/2968/18, від 19.02.2019 у справі №825/1493/14, від
04.09.2018 у справі №820/908/18, від 02.10.2018 у справі №804/7239/15/.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (з урахуванням змін, які набрали чинності з 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що є передбачена пунктом 4 частини 1 статті 339 КАС підстава для закриття касаційного провадження у цій справі.

У судовому процесі встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "РГК" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 04.02.2019 №118/16-31-14-03-14/03327339 (далі - акт перевірки).

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, крім іншого, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 902' 511,00 грн, в тому числі: за липень 2016-265' 710,00 грн, за серпень 2016 року - 252' 230,00 грн, за вересень 2016 року - 272' 842,00 грн, за жовтень 2016 року - 111' 729,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкове повідомлення-рішення від
15.03.2019 №0003141403, яке є предметом спору у цій справі.

Висновки контролюючого органу щодо вчинення позивачем податкового правопорушення вмотивовані тим, що Товариство неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з придбання ТМЦ у ТОВ "БЦ Інвест ", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК "), Підприємства "Інтел ", ТОВ "Релайн Інвест", оскільки такі операції не мають фактичного змісту (є безтоварними).

Безтоварність поставок ГУ ДФС доводить посиланням на такі обставини: за результатами аналізу інформації з ЄРПН придбання вказаними контрагентами-постачальниками ТМЦ відповідної номенклатури по ланцюгу постачання не встановлено; зазначені підприємства фігурують у кримінальних провадженнях (ТОВ "БЦ Інвест" у кримінальному провадженні №32016220000000152, ТОВ "Сонар Компані" (ТОВ "Техногор МК") у кримінальному провадженні №3201810070000010, підприємство "Інтел" у кримінальному провадженні №12014220000001025, ТОВ "Релайн Інвест" у кримінальному провадженні №32016040040000036); ТОВ "Релайн Інвест", ТОВ "БЦ Інвест ", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК") не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності; ТОВ "Релайн Інвест ", ТОВ "БЦ Інвест" з 2017 року не декларують податкові зобов'язання та не подають документів обов'язкової звітності; ТОВ "Релайн Інвест ", ТОВ "БЦ Інвест" за місцезнаходженням відсутні. Під час перевірки позивач не надав ТТН щодо поставки товару від вказаних контрагентів, акти приймання-передачі, довіреності на отримання ТМЦ, платіжні доручення, банківські виписки, сертифікати виробника та/або паспорти якості на придбаний товар; у видаткових накладних відсутні реквізити доручення на отримання ТМЦ, не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, та місце складання цього документа.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК).

Відповідно до частин 1 , 2 статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі-Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до МК ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою МК , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими МК (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в ЄРПН.

Встановлюючи обов'язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від
19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17 та інші.

Також наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статті 198 ПК у подібних правовідносинах, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини 2 статті 77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов'язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит з ПДВ, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу ''Інтерсплав проти України'', вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15, від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, ід 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а.

Щодо вагомості документів про перевезення (транспортування) товару як доказу здійснення господарської операції, то відповідно до висновку Верховного Суду, зокрема в постановах від 11.09.2018 у справі №820/477/18, від 11.09.2018 у справі №815/6105/17, від 11.09.2018 у справі №821/995/17, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від
06.06.2019 у справі №815/2968/18, від 19.02.2019 у справі №825/1493/14, від
04.09.2018 у справі №820/908/18, від 02.10.2018 у справі №804/7239/15 такі документи в доказуванні зазначених обставин не є визначальними і підлягають оцінці нарівні з іншими доказами.

Як узагальнення наведених правових позицій, відсутність у контрагента-постачальника матеріально-технічних, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару чи дефекти в первинних документах - саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від
20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від
11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Таку ж оцінку для цілей встановлення обставин щодо здійснення господарських операцій Верховний Суд дав і факту порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків (зокрема, постанови Верховного Суду від
05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від
26.06.2018 у справі №808/2360/17).

Отже, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність ТТН при оформленні операцій з постачання товару тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог вмотивовано висновком про правомірне формування позивачем податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за липень - жовтень 2016 року за операціями з придбання товару (ТМЦ, запасних частин) у ТОВ "БЦ Інвест", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК "), підприємства "Інтел", ТОВ "Релайн Інвест". Цей висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на встановлених у справі обставинах щодо придбання позивачем ТМЦ у вказаних постачальників. Обставини щодо здійснення операцій з поставки товару на адресу позивача та використання товару позивачем у господарській діяльності встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: видаткових та податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень, договорів про відступлення права вимоги, прибуткових накладних, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ, накладних на списання ТМЦ. Згідно з висновком судів зазначені первинні документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України, Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами внаслідок відсутності у позивача під час перевірки ТТН визнані судом непереконливими. Суд взяв до уваги пояснення позивача, що відсутність ТТН обумовлена перевезенням ТМЦ його власними силами, а також подорожні листи вантажного автомобіля МАЗ 087-75 СН та ЗІЛ-130 047-60, в яких в графі "звідки взяти вантаж" в розділі "Завдання водієві" зазначено: м. Харків, підприємство "Інтел "; м. Біла Церква, ТОВ "БЦ Інвест "; м. Харків, ТОВ "Релайн Інвест"; м.

Коростень, ТОВ "Техногор МК".

Суди відхилили довід відповідача про недоліки у видаткових накладних, виписаних на операції з підприємством "Інтел" (в графі "Отримала" не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення), зауваживши, що вказане жодним чином не свідчить про фіктивність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, оскільки дані у інших первинних та бухгалтерських документах свідчать, що такі господарські операції фактично мали місце у господарській діяльності ПрАТ "РГК".

Суд визнав спростованим довід відповідача про відсутність актів прийому-передачі ТМЦ внаслідок надання позивачем у судовому процесі видаткових накладних, як документа, що підтверджує передачу товару, а стосовно доводу відповідача про відсутність у позивача довіреностей на отримання товару зазначили, що наказ Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 ''Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей'', яким було затверджено типову форму довіреності на одержання цінностей (ф. №М-2) втратив чинність з 01.01.2015 і що довіреність на отримання ТМЦ не є допустимим доказом поставки.

Щодо відсутності у позивача сертифікатів якості на товар, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що придбаний позивачем товар не входить до переліку товарів (продукції), яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Доводи контролюючого органу щодо фігурування контрагентів-постачальників у кримінальних провадженнях як свідчення фіктивності господарських операцій суди визнали безпідставними, взявши до уваги, що за змістом листа заступника начальника управління - начальника відділу організації досудового розслідування слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області С. Бабича від 21.11.2019 №37507/10/16-31-23-01 кримінальні провадження за №12014220000001025 відносно службових осіб підприємства "Інтел", за №32016040040000036 відносно службових осіб ТОВ "Релайн Інвест", за №32016220000000152 відносно службових осіб ТОВ "БЦ Інвест", за №3201810070000010 відносно службових осіб ТОВ "Сонар Компані" (ТОВ "Техногор МК") слідчим управлінням не розслідувалися та не розслідуються. У цьому ж листі зазначено й про відсутність будь-яких кримінальних проваджень відносно посадових осіб ПрАТ "РГК".

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили докази у справі, дали їм оцінку та встановили факт придбання позивачем у ТОВ "БЦ Інвест ", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК "), підприємства "Інтел ", ТОВ "Релайн Інвест" товару, суми ПДВ в ціні за який позивач на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами-постачальниками та зареєстрованих у ЄРПН, включив до сум податкового кредиту. Відповідно до цих встановлених у справі обставин суд визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення
15.03.2019 №0003141403.

Доводи ГУ ДФС у касаційній скарги фактично обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки щодо не підтвердження господарських операцій позивача з придбання товару у ТОВ "БЦ Інвест ", ТОВ "Сонар Компані" (попередня назва ТОВ "Техногор МК "), підприємства "Інтел ", ТОВ "Релайн Інвест". Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що вони не підтвердилися.

Висновки Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 у справі №816/652/15-а, від
26.11.2019 у справі №817/123/14, від 02.12.2019 у справі №804/729/17, на які в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС, не є іншими, ніж вище наведені висновки Верховного Суду.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ №816/652/15-а, №817/123/14, №804/729/17, в тому числі, з направлення справи на новий розгляд, обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.

Беручи до уваги наведене, є встановлені пунктом 4 частини 1 статті 339 КАС підстави для закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС у цій справі.

У зв'язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини 1 статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 248, 328, пунктом 4 частини 1 статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду