Історія справи

Постанова ВССУ від 26.11.2025 року у справі №947/8909/20
Постанова КЦС ВП від 22.10.2025 року у справі №947/8909/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

26 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 947/8909/20

провадження № 61-16838св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом встановлення заборони, знесення самовільно збудованого, визнання незаконним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Орезом Валентином Павловичем, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом встановлення заборони, знесення самовільно збудованого, визнання незаконним та скасування рішення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада

2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності на гараж за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони здійснювати ремонт, знесення самовільно збудованого кам`яного паркану та будови за адресою: АДРЕСА_1 , визнання незаконним та скасування рішення ОМР № 2103-VII від 26 квітня 2017 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Орезом Валентином Павловичем, залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишено без змін.

27 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Тарановського Д. С., про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у Верховному Суді у розмірі 150 000 грн.

Дослідивши доводи заяви, надані докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Тарановський Д. С.,у відзиві на касаційну скаргу заявляв, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані суду протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення у справі.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявник подав суду: копії договору про надання правової допомоги від 31 серпня 202 року № 107, додатковї угодидо нього від 17 грудня 2024 року та ордеру на надання правничої допомоги у Верховному Суді, детального опису наданих послуг у Верховному Суді, виконаних адвокатом; акт приймання-передачі наданих послуг; рахунок фактуру та інформацію з поточного рахунку про перерахування коштів у рахунок сплати за правничу допомогу у розмірі 150 000 грн; докази надіслання заяви про ухвалення додаткового судового рішення з додатками позивачу та іншому відповідачу.

ОСОБА_1 чи її представник заперечень щодо клопотання представника відповідача до суду не надіслали (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу, за підготовку яких суди першої та апеляційної інстанцій стягнули відповідне відшкодування, а тому заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції, підлягає зменшенню, незважаючи на незаявлення відповідного клопотання іншою стороною.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду також викладала у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У наданому заявником детальному описі наданих послуг вказано: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (3 години); ознайомлення та вивчення справи (5 годин); написання та подання відзиву на касаційну скаргу (5 годин); написання та подання клопотання про поновлення строку (3 години); написання та подання необхідних для справи запитів (4 години); пошук судової практики (6 годин); копіювання документів, друк та відправка (3 години). Загалом: 29 годин.

Проаналізувавши детальний опис наданих послуг адвоката, колегія суддів вважає, що всі описані дії зводяться до написання адвокатом відзиву, що в нього зайняло 5 годин. Саме написання відзиву включає в себе решту описаних заявником дій.

Отже, враховуючи, що, фактично, надання послуг з правничої допомоги зайняло 5 годин, а година роботи у даному випадку складає 5 172,41 грн (150 000:29=5 172,41), то обґрунтований розмір правничої допомогу, наданої в суді касаційної інстанції, становить 25 862,05 грн.

Враховуючи наведені норми процесуального права, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, доводи заявника, надані докази, принципи розумності, обґрунтованості, відповідність заявленого розміру відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності), те, що надані адвокатські послуги ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції, фактично, зводяться до написання та подання адвокатом відзиву на касаційну скаргу, відсутність заперечень іншої сторони щодо часу надання адвокатом послуг, Верховний Суд вважає за необхідне зменшити заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 25 862,05 грн.

Керуючись статтями 133 137 141 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича, про ухвалення додаткового судового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 25 862 (двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні, 05 (п`ять) копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк