Історія справи

Постанова ВССУ від 25.02.2026 року у справі №129/189/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

Справа № 129/189/24

Провадження № 61-5031св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вихора Ігоря Івановича на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в складі колегії суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради Вінницької області, Гайсинської районної ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про визнання права власності на нерухоме майно та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з 31 березня 2006 року до 25 грудня 2012 року вона перебувала на посаді головного лікаря Гайсинської районної санітарно-епідеміологічної станції (далі - СЕС). Власного житла в м. Гайсині не мала, тому 24 жовтня 2006 року Гайсинською районною радою Вінницької області на підставі відповідних клопотань було прийнято рішення 4-ї сесії 5-го скликання «Про клопотання обласної та районної санітарно-епідеміологічних станцій», пунктом 3 якого дозволено Гайсинській районній СЕС провести реконструкцію колишнього приміщення відділення профілактичної дезінфекції, яка знаходиться на АДРЕСА_1, під відомче житло для головного лікаря районної санітарно-епідеміологічної станції.

У зв`язку із відсутністю державного (бюджетного) фінансування будівництво житлового будинку здійснювалось господарським способом виключно за рахунок коштів ОСОБА_1 з дотриманням проєктних рішень, визначених у будівельному паспорті, та дотриманням будівельних норм; після завершення будівництва будинок був введений в експлуатацію.

ОСОБА_1 офіційними заявами звернулася до Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (далі - ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ») щодо погодження та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою на земельну ділянку площею 0,0692 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і оформлення права власності на житловий будинок, на які отримала письмові відмови від Гайсинської міської ради Вінницької області, Гайсинської районної ради Вінницької області, ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ». Зокрема міська рада повідомила, що вирішення питання приватизації житлового будинку можливе в судовому порядку.

Просила визнати за нею право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

27 березня 2024 року рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 загальною площею 242,10 кв. м, житловою площею 65,90 кв. м, який складається з приміщень: в підвалі (більярдна) - 52,7 кв. м, на першому поверсі: коридор - 6,1 кв. м, кухня - 15,9 кв. м, житлові кімнати - 34,6 кв. м, коридор - 20,2 кв. м, ванна - 17,1 кв. м, на другому поверсі: гардероб - 20,00 кв .м, хол - 20,7 кв. м, житлові кімнати - 31,3 кв. м, веранда - 23,5 кв. м.

Рішення суду мотивовано тим, що будівництво житлового будинку здійснено ОСОБА_1 за її кошти відповідно до дозвільних документів та державних будівельних норм, відповідачі у будівництві зазначеного будинку участі не брали, тому право власності на це нерухоме майно в судовому порядку підлягає визнанню за позивачкою відповідно до її вкладу в спорудження будинку на підставі частини другої статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст ухвали та постанови апеляційного суду

06 лютого 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду клопотання Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), Гайсинської міської ради Вінницької області, ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року. Зупинено дію рішення суду до закінчення розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відкрито апеляційне провадження в справі.

10 квітня 2025 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області задоволено. Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року скасовано і постановлено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд керувався тим, що спір про право між ОСОБА_1 та Гайсинською районною радою Вінницької області, ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» у цій справі відсутній, що підтверджується як доданими до позовної заяви доказами, так і позиціями їх представників в суді першої інстанції, які не могли висловити власної думки щодо заявлених вимог, фактично підтвердивши, що юридичні особи, яких вони представляють, не оспорюють права ОСОБА_1 на житловий будинок, рішення на їх права, обов`язки та законні інтереси вплинути не може.

Спір у цій справі виник через неможливість узаконення права власності позивачки на об`єкт самочинного будівництва, зокрема у зв`язку із відсутністю дозвільних документів ОСОБА_1 на здійснення будівництва житлового будинку на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Гайсина Вінницької області, шляхом будівництва нового об`єкта на місці будівлі профілактичної дезінфекції Гайсинської районної СЕС та прийняття його в експлуатацію державною архітектурно-будівельною інспекцією, правонаступником якої є ДІАМ, яка є належним відповідачем у справі як компетентний орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, позов пред`явлено до неналежних відповідачів, а тому в його задоволенні необхідно відмовити з цих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вихор І. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, в якій просить їх скасувати, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заява Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі не містить доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи, прокуратурою не сплачено в повному обсязі судовий збір за подачу апеляційної скарги, тому апеляційну скаргу було подано з порушенням статей 183 356 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області не зазначено наявність підтверджених належними та допустимими доказами обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Отже, підстави для відкриття апеляційного провадження були відсутні, а помилково відкрите апеляційне провадження підлягало закриттю.

ДІАМ не була учасником справи в суді першої інстанції, в інтересах держави в особі якої прокурором подано апеляційну скаргу, тому прокурор повинен був обґрунтувати та підтвердити належними та допустимими доказами яке право, інтерес, обов`язок ДІАМ порушує прийняте рішення.

Листом від 27 грудня 2024 року № 6625/04/18-24 ДІАМ офіційно підтвердила, що під час ухвалення рішення від 27 березня 2024 року в справі № 129/189/24 Гайсинським районним судом Вінницької області не вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Оскільки обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягало закриттю, що узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13-ц.

Спірний житловий будинок введений в експлуатацію у повній відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, на підставі затвердженого акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30 грудня 2008 року. Факт введення спірного житлового будинку в експлуатацію ніким не оспорювався та жодне прийняте рішення щодо введення вказаного будинку в експлуатацію протиправним не визнавалось, тому висновки суду апеляційної інстанції про самочинність будівництва спірного житлового будинку є безпідставним та не відповідає обставинам справи.

Гайсинська міська рада Вінницької області є належним відповідачем у цій справі, оскільки спірний житловий будинок будувався на земельній ділянці, що належала Гайсинській міській раді Вінницької області. Гайсинська районна СЕС, правонаступником якої є ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ», була власником та балансоутримувачем спірного житлового будинку на момент виникнення спірних правовідносин, якими спірний житловий будинок вводився в експлуатацію, тому вона також є належним відповідачем у цій справі.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі №662/397/15-ц, від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц, про те, що справі підлягає застосуванню принцип «jura novit curia» або «суд знає закон» (постанови);

- Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справі № 761/6144/15-ц, про те, що зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (постанова);

- Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 924/196/19, від 30 січня 2020 року в справі № 904/1093/19, від 20 січня 2020 року в справі № 902/803/17, про те, що суд самостійно повинен визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору, навіть щодо якої помиляються сторони;

- Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22, про те, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області зазначила, що лише вивчення тексту судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень не може слугувати підставою для встановлення наявності порушень вимог діючого законодавства України сторонами під час звернення до суду з позовом, або порушень судом норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи, у зв`язку з чим Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області було направлено запит до суду про ознайомлення з матеріалами справи та 17 грудня 2024 року за результатом вивчення матеріалів справи встановлено правові підстави для подання апеляційної скарги відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин та наявні підстави для його поновлення.

Фактично спір про право власності на це нерухоме майно між позивачкою та визначеними нею відповідачами відсутній, а його пред`явлення є способом оформлення майна у її власність поза встановленим законом порядком. Зокрема зазначала про відсутність у позивачки документів на виконання будівельних робіт від ДІАМ. Позивачкою не було дотримано встановленої законом процедури прийняття об`єкта нерухомості в експлуатацію.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 31 березня 2006 року до 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 перебувала на посаді головного лікаря Гайсинської районної СЕС, що підтверджується записами її трудової книжки НОМЕР_1 .

24 жовтня 2006 року Гайсинською районною радою Вінницької області прийнято рішення 4 сесії 5 скликання «Про клопотання обласної та районної санітарно-епідеміологічних станцій», пунктом 3 якого дозволено Гайсинській районній СЕС провести реконструкцію колишнього приміщення відділення профілактичної дезінфекції, яка знаходиться на АДРЕСА_1, під відомче житло для головного лікаря районної СЕС (т. 1, а. с. 13).

15 листопада 2006 року Гайсинською міською радою Вінницької області на підставі клопотань обласної та районної СЕС прийнято рішення № 367, пунктом 1 якого надано дозвіл Гайсинській районній СЕС, правонаступником якої є відокремлений структурний підрозділ Гайсинський районний відділ ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ», провести переобладнання та реконструкцію приміщення відділення профілактичної дезінфекції у житловий будинок на АДРЕСА_1; пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано оформити необхідну технічну документацію (т. 1, а. с. 17).

08 червня 2007 року Гайсинським міським проєктним комунальним підприємством виготовлений будівельний паспорт №108-Б на переобладнання та реконструкцію приміщення відділення профілактичної дезінфекції в житловий будинок на АДРЕСА_1. За результатами комісійного обстеження вказаного приміщення відділення профілактичної дезінфекції встановлено, що приміщення відділення профілактичної дезінфекції на АДРЕСА_1 є непридатним для переобладнання та реконструкції у житловий будинок, про що складено відповідний акт обстеження від 08 червня 2007 року (т. 1, а. с. 16).

07 грудня 2007 року Гайсинською районною радою Вінницької області прийнято рішення 14 сесії 5 скликання «Про клопотання районної санітарно-епідеміологічних станцій», пунктом 1 якого дозволено Гайсинській районній СЕС провести знесення колишнього приміщення відділення профілактичної дезінфекції на АДРЕСА_1 , та здійснити будівництво відомчого житла для головного лікаря районної СЕС (т. 1, а. с. 28 зворот).

21 грудня 2007 року Гайсинською міською радою Вінницької області прийнято рішення № 338, пунктом 3 якого надано дозвіл Гайсинській районній СЕС провести будівництво нового житлового будинку на АДРЕСА_1 взамін старої будівлі, яка зруйнувалась; пунктом 4 вказаного рішення зобов`язано оформити необхідну технічну документацію (т. 1, а. с. 28).

22 липня 2008 року Гайсинським міським проєктним комунальним підприємством виготовлений будівельний паспорт № 47-Б на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Після завершення будівництва вказаний житловий будинок введено в експлуатацію на підставі акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30 грудня 2008 року, затвердженого розпорядженням голови Гайсинської районної державної адміністрації від 30 січня 2009 року № 35.

Житловий будинок перебував у власності ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» з балансовою вартістю 0 грн.

18 серпня 2014 року довідкою № 282 ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» підтвердив, що протягом 2006-2012 років державні кошти на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 не виділялися.

Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 здійснювалось господарським способом за рахунок коштів ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 46-79).

Житловий будинок на АДРЕСА_1 , який був введений в експлуатацію 30 січня 2009 року та розташований на вилученій земельній ділянці площею 0,0692 га до резервних територій м. Гайсину, був переданий із залишковою та відновною балансовою вартість 0 грн Гайсинській міській раді Вінницької області за актом приймання-передачі, затвердженим 24 грудня 2010 року рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 2 сесії 6 скликання.

Відповідно до даних технічної інвентаризації (технічного паспорта) від 15 грудня 2010 року загальна площа житлового будинку становить 242,10 кв. м, житлова - 65,90 кв. м, який складається з приміщень: в підвалі (більярдна) - 52,7 кв. м, на першому поверсі: коридор - 6,1 кв. м, кухня - 15,9 кв. м, житлові кімнати - 34,6 кв. м, коридор - 20,2 кв. м, ванна - 17,1 кв. м, на другому поверсі: гардероб - 20,00 кв. м, хол - 20,7 кв. м, житлові кімнати - 31,3 кв. м, веранда - 23,5 кв. м.

09 червня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (справа «Дія97» проти України», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (справа «Пономарьов проти України», № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 січня 2025 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі ДІАМ та Гайсинської міської ради Вінницької області на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року, в якій одночасно ініціювалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для подання апеляційної скарги, Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області посилалася на те, що законодавством прокурору надано право ініціювати перегляд судових рішень за позовами інших осіб, у яких рішення набрали законної сили, з підстав нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень захисту державних інтересів. У цій справі прокурор звертається з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ДІАМ та Гайсинської міської ради Вінницької області, які внаслідок неналежного здійснення своїх повноважень не вжили заходів для оскарження судового рішення.

22 січня 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду визнано неповажними підстави, зазначені Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк для зазначення нових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду мотивована тим, що Гайсинська міська рада Вінницької області та ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ», які були учасниками справи, а, отже, отримали оскаржувані рішення в електронній формі в своїх електронних кабінетах у підсистемі «Електронний суд», рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 квітня 2024 року, тому для прокурора як особи, яка звертається в інтересах зазначених державних органів, строк на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з 04 квітня 2024 року, а не з часу ознайомлення прокурора з матеріалами цивільної справи. За таких обставин наведені прокурором причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

На виконання вимог ухвали суду від 22 січня 2025 року Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просила визнати наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Поважність причини пропуску строку для подання апеляційної скарги обґрунтована тим, що апеляційна скарга подана, зокрема, в інтересах ДІАМ як контролюючого органу в сфері містобудування, яка участі в розгляді цієї справи не приймала, про наявність оскаржуваного не знала, відповідно не оскаржила рішення суду в межах встановленого статтею 354 ЦПК України строку.

Крім того ДІАМ після отримання листа прокуратури про порушення інтересів держави та необхідності оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року жодних заходів не вжито, що зумовило необхідність втручання прокурора з метою захисту інтересів держави.

06 лютого 2025 року Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою поновив Гайсинській окружній прокуратурі Вінницької області строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрив апеляційне провадження в справі.

Свою ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області звернулася з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ДІАМ, яка участі у розгляді цієї справи не приймала, про наявність оскаржуваного рішення не знала, тому заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду з незалежних від нього причин, такий строк підлягає поновленню.

Розглядаючи справу по суті позовний вимог, апеляційний суд в оскаржуваній постанові від 10 квітня 2025 року виснував, що спір про право між ОСОБА_1 та Гайсинською районною радою Вінницької області, ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» у цій справі відсутній, що підтверджується як доданими до позовної заяви доказами, так і позиціями їх представників в суді першої інстанції, які не могли висловити власної думки щодо заявлених вимог, фактично підтвердивши, що юридичні особи, яких вони представляють, не оспорюють права ОСОБА_1 на житловий будинок, рішення на їх права, обов`язки та законні інтереси вплинути не може.

Колегія суддів апеляційного суду виснувала, що спір у цій справі виник через неможливість узаконення права власності позивачки на об`єкт самочинного будівництва, зокрема у зв`язку із відсутністю дозвільних документів ОСОБА_1 на здійснення будівництва житлового будинку на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Гайсина Вінницької області, шляхом будівництва нового об`єкта на місці будівлі профілактичної дезінфекції Гайсинської районної СЕС та прийняття його в експлуатацію державною архітектурно-будівельною інспекцією, правонаступником якої є ДІАМ, яка є належним відповідачем у справі, як компетентний орган державного архітектурно-будівельного контролю (що узгоджується з постановою Верховного Суду від 08 травня 2024 року в справі № 126/1663/23). Отже, апеляційний суд визнав обґрунтованим доводи апеляційної скарги прокурора про те, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, а тому в його задоволенні необхідно відмовити з цих підстав.

Верховний Суд з такими висновками погодитися не може.

Щодо подання прокуратурою апеляційної скарги в інтересах ДІАМ

У справі № 126/1663/23, на правовий висновок Верховного Суду в постанові від 08 травня 2024 року в якій послався апеляційний суд, з позовом до Джулинської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами «Комплекс будівель та споруд зерносушарки» звернувся власник земельної ділянки, на якій він звів таке будівництво.

У справі № 126/1663/23 було встановлено, що позивач подав до ДІАМ декларацію проготовність до експлуатації об`єкта, проте подана декларація була повернута на доопрацювання.

Саме з цих підстав апеляційний суд виснував, а Верховний Суд з таким висновком погодився, що спір про право між позивачем та сільською радою в цій справі відсутній, а тому сільська рада є неналежним відповідачем у цій справі.

Водночас у справі, що переглядається, спірний житловий будинок, про визнання права власності на який введено в експуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, на підставі затвердженого акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30 грудня 2008 року.

Факт введення спірного житлового будинку в експлуатацію в справі, що переглядається, не оспорювався, рішення щодо введення вказаного будинку в експлуатацію протиправним не визнавалось, а апеляційний судом не обґрунтовано, в чому саме порушено права ДІАМ як органу, уповноваженого здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що до участі в справі не залучено належного відповідача - ДІАМ, є передчасними.

Зазначене підтвердила і сама ДІАМ у листі від 27 грудня 2024 року № 6625/04/18-24, зазначивши, що під час ухвалення рішення від 27 березня 2024 року в справі № 129/189/24 Гайсинським районним судом Вінницької області не вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (т. 1, а. с. 206, 207).

Отже, висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від в 08 травня 2024 року в справі № 126/1663/23, є нерелевантними до спірних правовідносин.

Із матеріалів справи, що переглядається, вбачається, що 24 грудня 2010 року рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 2 сесії 6-го скликання (з урахуванням змін, внесених рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області від 21 серпня 2012 року) вилучено у Гайсинської районної СЕС земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,0692 га та переведено її в резервні території міста (т. 2, а. с. 21 зворот).

Також 24 грудня 2010 року рішенням Гайсинської міської ради Вінницької області 2 сесії 6-го скликання затверджено акт приймання-передачі житлового будинку на АДРЕСА_1 в комунальну власність територіальної громади міста з районної комунальної власності (балансоутримувач - Гайсинська районна СЕС); зобов`язано Комунальне підприємство «Гайсинська ЖЕК» прийняти з 01 січня 2011 року цей будинок на баланс і обслуговування (т. 1, а. с. 20, 21).

У своїй апеляційній скарзі Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області послалася на те, що рішенням Гайсинської міської ради 29 сесії 6 скликання від 06 вересня 2013 року відмінено, зокрема, рішення Гайсинської міської ради 2 сесії 6 скликання від 24 грудня 2010 року «Про затвердження акту прийому-передачі житлового будинку на АДРЕСА_1 », відмінено підпункт 2 пункту 1 рішення Гайсинської міської ради 2 сесії 6 скликання від 24 грудня 2010 року та пункт 4 рішення Гайсинської міської ради 16 сесії 6 скликання від 21 серпня 2012 року, та відповідно до пунктів 1 і 2 вказаного рішення визнано вважати акт прийому-передачі житлового будинку на АДРЕСА_1 недійсним (т. 1, а. с. 179, 180).

З урахуванням наведеного, Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області вважає, що житловий будинок на АДРЕСА_1 фактично повернувся у власність Гайсинської районної СЕС.

Водночас документально підтверджених даних про наявність таких рішень міської ради Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області до апеляційної скарги не надала.

Крім того, у поясненнях начальника відділу правового забезпечення ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ», наданих Вінницькому апеляційному суду в березні 2025 року, зазначено, що Гайсинська районна СЕС (код 05413103) як юридична особа припинена 20 грудня 2013 року. Наказом державної санітарно-епідеміологічної служби України від 28 листопада 2012 року № 111 утворено Державну установу «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (код 38512294), правонаступником якого є ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ».

Відповідно до акта приймання-передачі, затвердженого 14 лютого 2013 року, передано до державної СЕС України в особі державної установи «ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» від Гайсинської районної СЕС Вінницької області (код 05413103) комплекс будівель за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Бакалова, 2.

Жодних об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 під час ліквідації Вінницької обласної санітарноепідеміологічної станції та під час утворення ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», правонаступником якої є ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ», не передавалось (т. 2, а. с. 136, 137).

Щодо подання прокуратурою апеляційної скарги в інтересах Гайсинської міської ради Вінницької області

Судом встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом першої інстанції 27 березня 2024 року та опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 квітня 2024 року.

Гайсинська міська рада Вінницької області та ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд».

03 січня 2025 року Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області подала в інтересах держави в особі ДАІМ, Гайсинської міської ради Вінницької області, (ДУ «Вінницький КПХ МОЗ» зазначено третьою особою) апеляційну скаргу на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України прокурор вправі подати апеляційну скаргу з обґрунтуванням в чому полягає порушення інтересів держави та підстави звернення прокурора до суду.

Частиною першою статті 57 ЦПК України встановлено, що органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулись до суду в інтересах осіб, мають процесуальні права та обов`язки, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Враховуючи те, що Гайсинська міська рада Вінницької області та ДУ «Вінницький КПХ МОЗ» були учасниками справи та отримали оскаржуване рішення в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 03 квітня 2024 року, для прокурора як особи, яка звертається в інтересах зазначених державних органів, строк на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з 04 квітня 2024 року, а не з часу ознайомлення прокурора з матеріалами цивільної справи, про що апеляційний суд зазначив в ухвалі від 22 січня 2025 року про залишення без руху апеляційної скарги Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області.

Водночас, незважаючи на власні висновки про неповажність наведених прокурором причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд ухвалою від 06 лютого 2025 року відкрив апеляційне провадження та розглядав апеляційну скаргу в інтересах і ДІАМ, і Гайсинської міської ради Вінницької області, і ДУ «Вінницький КПХ МОЗ».

Зазначене суперечить нормам цивільного процесуального права.

Від встановлення зазначених фактичних обставин справи буде залежати і наявність підстав у апеляційного суду для поновлення Гайсинській окружній прокуратурі Вінницької області строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а, отже, - і підстав для закриття апеляційного провадження з мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду не може, тому оскаржувану постанову апеляційного суду належить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вихора Ігоря Івановича задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська