УХВАЛА

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 668/17285/13-ц

Провадження № 14-671цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) до Приватного підприємства "Нива-В. Ш." (далі - приватне підприємство), Головного управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними та скасування запису про державну реєстрацію права власності

за касаційною скаргою приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шулік Альони Олександрівни (далі - приватний нотаріус) на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2018 року, постановлену суддею Склярською І. В., та

встановила:

у грудні 2013 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, у якій просили:

- визнати недійсними проведені 20 лютого 2013 року приватним підприємством прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1), що є предметом іпотеки та належить позивачам (далі - квартира);

- визнати недійсними протоколи від 20 лютого 2013 року № 2212522 та № 2212523 щодо проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - квартири;

- визнати недійсними акти від 22 лютого 2013 року про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів (по Ѕ частині квартири, що належать позивачам);

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22 лютого 2013 року № 196, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом;

- скасувати запис № 197236 від 22 лютого 2013 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру.

Мотивували позов такими обставинами:

- 8 вересня 2009 року Суворовський районний суд м. Херсона ухвалив рішення у справі № 2-982/09, яким стягнув з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 631,76 долара США, що еквівалентно 180 492,29
грн;

- 3 березня 2010 року на підставі вказаного рішення Суворовський районний суд м.

Херсона видав виконавчий лист № 2-982/09;

- 20 лютого 2013 року в ході примусового виконання рішення суду у справі № 2-982/09 приватне підприємство провело прилюдні торги з реалізації квартири, переможцем яких став ОСОБА_3;

- зазначені прилюдні торги були проведені з порушенням вимог законодавства:

прилюдні торги повинні здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, однак банк не звертав стягнення на предмет іпотеки;

торги проводились за участю тільки одного учасника, чим порушено вимоги пункту
4.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 з наступними змінами і доповненнями, яке діяло на момент проведення зазначених торгів;

повторні торги 20 лютого 2013 року проведені раніше ніж через місяць з часу проведення перший торгів 25 січня 2013 року, які не відбулись, чим порушено пункт 4.6 вказаного Тимчасового положення;

- через порушення порядку проведення торгів вони мають бути визнані недійсними.

5 лютого 2014 року Суворовський районний суд м. Херсона ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

13 березня 2014 року Апеляційний суд Херсонської області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

4 червня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

22 грудня 2014 року Суворовський районний суд м. Херсона ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, а саме визнав недійсними:

- прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - квартири;

- протоколи від 20 лютого 2013 року № 2212522 та № 2212523 щодо проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - квартири;

- акти від 22 лютого 2013 року про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів (по Ѕ частині квартири, що належать позивачам);

- свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22 лютого 2013 року № 196, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом, у задоволенні інших вимог відмовив.

Суд першої інстанції вважав, що під час проведення спірних прилюдних торгів допущені порушення встановлених законодавством правил, що, у свою чергу, призвело до порушення прав позивачів.

20 квітня 2015 року Апеляційний суд Херсонської області постановив ухвалу, якою відхилив апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2014 року залишив без змін.

У травні 2018 року приватний нотаріус подала апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 грудня 2014 року.

22 червня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області постановив ухвалу, якою у відкритті апеляційного провадження відмовив.

Апеляційний суд мотивував ухвалу так:

- за підставами заявленого позову приватний нотаріус не повинна була залучатися до участі у справі ні як відповідач, ні навіть як третя особа;

- оскільки приватний нотаріус не брала участі у справі, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про її права та обов'язки не вирішувалось.

У серпні 2018 року приватний нотаріус подала касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Скаржиться на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Приватний нотаріус мотивує касаційну скаргу так:

- оскаржене позивачами свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22 лютого 2013 року № 196 видане нею як приватним нотаріусом. Однак, остання до участі у цій справі залучена не була;

- відсутність у приватного нотаріуса можливості участі у цій справі щодо захисту своїх законних прав та інтересів, а також ухвалене рішення суду першої інстанції, спричинили для неї несприятливі наслідки, що було підставою для відкриття апеляційного провадження.

28 серпня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.

15 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

29 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

10 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з огляду на таке:

- у цій справі виникло правове питання про те, чи може суд апеляційної інстанції, отримавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від особи, яка не брала участі у справі, відмовити у відкритті апеляційного провадження, незважаючи на те, що статтею 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прямо не встановлена можливість відмовити у відкритті апеляційного провадження за умови, що апеляційну скаргу на судове рішення подано особою, яка не брала участі у справі і суд не вирішував питання про її права та обов'язки;

- відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково;

- тлумачення вказаної норми процесуального права свідчить про те, що особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку лише те судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов'язки, тобто завдає їй шкоди, що виражається в несприятливих для неї наслідках;

- у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, отримавши апеляційну скаргу приватного нотаріуса на рішення суду першої інстанції у цій справі, відмовив у відкритті апеляційного провадження з посиланням на те, що вирішення позову не встановлює, не змінює та не припиняє права та обов'язки приватного нотаріуса, з посиланням на положення статей 352, 358 ЦПК України, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає правильним;

- при цьому, вирішуючи справи при подібних процесуальних питаннях, Верховний Суд ухвалював інші за змістом судові рішення:

у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц зроблений висновок про те, що суд лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу на таке судове рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України. У постанові зроблений висновок, що взаємний аналіз зазначених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції;

зазначених висновків дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 серпня 2019 року у справі № 16/139-09-3927 та від 12 серпня 2019 року у справі № 909/1190/17;

- з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що правове процесуальне питання про те, чи можна відмовити у відкритті апеляційного/касаційного провадження лише після відкриття апеляційного/касаційного провадження, тобто у межах відкритого провадження з перегляду судового рішення, чи таке питання можна вирішити і при відкритті апеляційного/касаційного провадження, має неоднозначну судову практику як при апеляційному перегляді, так і у практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;

- у судовій практиці України склалися різні підходи до розуміння та застосування положень статей 352, 358, 362 ЦПК України з приводу відкриття/відмови у відкритті провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі;

- проблемним питанням суб'єктного складу апеляційного провадження є надання права апеляційного оскарження особам, які не брали участі у розгляді справи судом першої інстанції;

- про виключність вказаної правової проблеми свідчить і те, що це нова правова проблема, яка пов'язана з новелою трьох процесуальних кодексів (ЦПК України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України), тому раніше в судовій практиці не вирішувалась. Аби унеможливити можливі майбутні порушення норм процесуального закону, тому кількісний критерій (наявність справ) не є визначальним, оскільки слід визначитись із застосуванням принципу пропорційності судочинства, забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами.

Перевіривши підстави для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, остання звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.

З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:

відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);

відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

Зазначаючи про наявність кількісного критерію виключної правової проблеми у цій справі, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не наводить конкретних зразків відповідної судової практики.

Вказівка Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на висновки Першої судової палати Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які узгоджуються між собою, без наведення протилежних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у рішенні (рішеннях) Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду, що, зокрема, зумовлювало б необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що 29 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, керуючись частиною 2 статті 403 ЦПК України, передав справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Ухвалу від 29 травня 2019 року колегія суддів мотивувала тим, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц. Питання, описані в ухвалі від 29 травня 2019 року, можуть бути вирішені з використанням саме повноважень Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про те, що наведене в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року обґрунтування не дає підстав для прийняття справи № 668/17285/13-ц для продовження розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина 6 статті 404 ЦПК України).

Керуючись частиною 5 статті 403, частиною 6 статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

1. Справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Нива-В. Ш.", Головного управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними та скасування запису про державну реєстрацію права власності за касаційною скаргою приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Шулік Альони Олександрівни на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2018 року повернути на розгляд Об'єднаній палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М.

Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С.

Золотніков