Історія справи

Постанова ВССУ від 15.04.2026 року у справі №527/3437/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 527/3437/24

провадження № 61-771св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Глобинська міська рада, Виконавчий комітет Глобинської міської ради, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Родовіт К»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Свістєльнік Ю. М., та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глобинської міської ради, Виконавчого комітету Глобинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Родовіт К» (далі - ФГ «Родовіт К»), про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, скасування рішень державного реєстратора.

Позов обґрунтовано тим, що 30 липня 2020 року він прийняв рішення про створення Фермерського господарства «Глобинське» (далі - ФГ «Глобинське»), державна реєстрація якого відбулася 03 серпня 2020 року.

22 травня 2021 року він на підставі частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) звернувся до Глобинської міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 рішенням Глобинської міської ради від 28 травня 2021 року № 2082 йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 440/5687/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано рішення Глобинської міської ради від 28 травня 2021 року № 2082 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0000 га, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність», зобов`язано Глобинську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/5687/21 рішенням Глобинської міської ради від 27 серпня 2021 року № 4059 йому вдруге відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення -для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у власність.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 440/10117/21 зобов`язано Глобинську міську раду надати йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 440/10117/21 за його заявою про визнання протиправною бездіяльності під час виконання рішення суду у справі № 440/10117/21 визнано протиправною бездіяльність Глобинської міської ради, допущену у справі № 440/10117/21 про зобов`язання Глобинської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, земель сільськогосподарського призначення комунальної власності -для ведення фермерського господарства, на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 440/10117/21 задоволено його заяву про встановлення судового контролю (в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 440/10117/21; зобов`язано Глобинську міську раду подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 440/10117/21 протягом 60 (шістдесяти) днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

На виконання судового рішення (у порядку судового контролю) рішенням Глобинської міської ради від 28 листопада 2024 року («Про виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/10117/21 щодо зобов`язання Глобинської міської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Кременчуцького району Полтавської області») вирішено: надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 4,0000 га, цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства, на території Глобинської міської ради; повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до наданих ним до заяви на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0 га для ведення фермерського господарства графічних матеріалів, вільні земельні ділянки відсутні (перебувають у приватній власності громадян).

На момент пред`явлення цього позову він встановив, що на місці знаходження земельної ділянки площею 4,0000 га, на розробку проекту землеустрою якої для ведення фермерського господарства він просив Глобинську міську раду надати дозвіл, знаходяться земельні ділянки ОСОБА_2 , який є депутатом Глобинської міської ради, та його дружини - ОСОБА_3 , які звернулися із заявами до міської ради про виділення земельних ділянок їм у власність пізніше за нього, а саме: 10 червня 2021 року.

Так, рішенням Глобинської міської ради від 27 серпня 2021 року № 4134 затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686400:00:002:0063, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на території Глобинської міської ради у власність за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування за межами населеного пункту, та передано ОСОБА_2 вказану земельну ділянку у власність.

15 жовтня 2021 року державним реєстратором Виконавчого комітету Глобинської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , а 06 грудня 2022 року - державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою - ФГ «Родовід К».

Отже, Глобинська міська рада надала перевагу ОСОБА_2 , який пізніше за нього звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на спірній земельній ділянці. Передавши земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , Глобинська міська рада порушила його (позивача) право на правомірне очікування отримання земельної ділянки у власність для реалізації можливості ведення фермерського господарства.

На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 15 16 ЦК України, статей 118 121 122 ЗК України, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 02 липня 2021 року № 2670 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 27 серпня 2021 року № 4134 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686400:00:002:0063, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у власність»;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Глобинської міської ради від 15 жовтня 2021 року № 60949109 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Глобинської міської ради від 06 грудня 2022 року № 65685094 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ФГ «Родовід К».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично отримав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0000 га у власність лише у 2024 році. Суди наголосили, що надання такого дозволу є лише окремою стадією процедури набуття права власності чи користування земельною ділянкою і не гарантує її подальшої передачі. На час розгляду Глобинською міською радою заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2, 0000 га для ведення особистого селянського господарства жодній особі не було надано відповідного дозволу, а на момент затвердження проєкту землеустрою 27 серпня 2021 року рішення адміністративного суду від 06 серпня 2021 року не набрало законної сили. Крім того, всі учасники земельних правовідносин мають рівні права на розроблення проєктів землеустрою, остаточне ж рішення щодо надання земельної ділянки у власність або користування приймається лише на стадії затвердження проєкту, тому відсутні підстави для визнання пріоритетності будь-якого заявника на етапі надання дозволу та, відповідно, для констатації порушення прав позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» та 19 січня 2026 року через засоби електронної пошти до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Глобинського районного суду Полтавської області цивільну справу № 527/3437/24.

17 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 527/3437/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31березня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16, 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19; постановах Верховного Суду від: 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а, 24 вересня 2020 року у справі № 815/6309/16, 07 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18, 22 липня 2021 року у справі № 320/1177/19, 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-а, 18 січня 2023 року у справі № 615/1008/20, 01 травня 2024 року у справі № 495/6097/20, 30 квітня 2025 року у справі № 392/781/22, 20 серпня 2025 року у справі № 491/1007/21, 22 жовтня 2025 року у справі № 499/1008/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що незважаючи на наявність судового спору в адміністративній справі № 440/5687/21, 02 липня 2021 року рішенням Глобинської міської ради № 2670 депутату міської ради ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, і таким чином не враховано інтерес позивача та його переважне право на отримання земельної ділянки у власність.

Крім того, незважаючи на ухвалення Полтавським окружним адміністративним судом рішення в адміністративній справі № 440/5687/21 щодо зобов`язання Глобинської міської ради повторно розглянути заяву про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, 27 серпня 2021 року міська рада прийняла рішення про відмову позивачу в наданні такого дозволу. І того самого дня було затверджено проєкт землеустрою та передано у власність земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Звертає увагу на те, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року в адміністративній справі № 440/10117/21, якою зобов`язано Глобинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в районі земельної ділянки з кадастровим номером 5320686400:00:002:0004, не виконано.

Суди проінорували те, що необґрунтоване зволікання власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ненаведення вичерпних мотивів відмови у наданні такого дозволу, безпідставна відмова у його затвердженні і у той же час надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та затвердження такого проєкту щодо іншої особи, неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих, - може кваліфікуватися як недобросовісна поведінка.

Глобинська міська рада, діючи недобросовісно, надала перевагу ОСОБА_2 , який пізніше за ОСОБА_1 звернувся до неї із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на спірній земельній ділянці, а передавши земельну ділянку йому у власність, - порушила право позивача на правомірне очікування отримання земельної ділянки у власність для реалізації можливості ведення фермерського господарства.

Також вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у цій справі спір виник між головою фермерського господарства та Глобинською міською радою, Виконавчим комітетом Глобинської міської ради (органом місцевого самоврядування) з приводу отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу, поданих до суду 16 березня 2026 року, Глобинська міська рада та Виконавчий комітет Глобинської міської ради, в особі міського голови Джусь С. В., заперечують проти доводів ОСОБА_1 , просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Глобинської міської ради від 28 травня 2021 року № 2082 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0000 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а. с. 33).

Рішенням Глобинської міської ради від 27 серпня 2021 року № 4134 затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686400:00:002:0063, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на території Глобинської міської ради, у власність за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування за межами населеного пункту, та передано ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 31).

15 жовтня 2021 року державним реєстратором Виконавчого комітету Глобинської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 5320686400:00:002:0063, а 06 грудня 2022 року - державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за третьою особою - ФГ «Родовід К» (т. 1, а. с. 8).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 440/10117/21 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії зобов`язано Глобинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 440/10117/21 за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності під час виконання рішення суду у справі № 440/10117/21 визнано протиправною бездіяльність Глобинської міської ради, допущену у справі № 440/10117/21 про зобов`язання Глобинської міської ради надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 440/10117/21 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю (в порядку статті 382 КАС України) за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 440/10117/21; зобов`язано Глобинську міську раду подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 440/10117/21 протягом 60 (шістдесяти) днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 440/10117/21 відмовлено Глобинській міській раді у задоволенні заяви про відстрочення виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року; встановлено новий строк для подання Глобинською міською радою звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року; зобов`язано Глобинську міську раду подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року протягом 60 (шістдесяти) днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Рішенням Глобинської міської ради від 28 листопада 2024 року «Про виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/10117/21 щодо зобов`язання Глобинської міської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Кременчуцького району Полтавської області»:

1. Надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 4,0000 га, цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства, на території Глобинської міської ради

2. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до наданих ним до заяви на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0 га для ведення фермерського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, графічних матеріалів, вільні земельні ділянки відсутні (перебувають у приватній власності громадян) (а. с. 15).

3. Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

В абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та визначенго, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України «Про фермерське господарство».

Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

Згідно з положенням статті 42 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» і статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому законом порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто, земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю, як передумова створення фермерського господарства; створення фермерського господарства, унаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство, як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого у межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зробила такі правові висновки щодо правової природи земельних відносин, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, та виду судочинства, в порядку якого повинні розглядатися справи, які виникають щодо таких правовідносин:

«Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, у процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносині вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання» (6.38. - 6.40).

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства (п. 6.65), і підсумувала, що «спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, повинні розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство» (п. 6.67).

Така позиція щодо розмежування цивільної і господарської юрисдикції у зазначеній категорії справ, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91 гс 20), є сталою у практиці Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду.

Так, зіславшись на правові висновки вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 615/1008/20 (провадження № 61-13384 св 21) зазначив: «Оскільки в справі, що переглядається, спір виник між прокурором, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою з приводу отримання в користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, то справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства».

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 615/1009/20 (провадження № 61-16459св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 491/1007/21 (провадження № 61-12284св24), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 128/789/17 (провадження № 61-7073св24).

У справі, яка розглядається в касаційному порядку, з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 є засновником та головою ФГ «Глобинське», створеного 30 липня 2020 року, що підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішенням засновника ФГ «Глобинське» від 30 липня 2020 року та Статуту ФГ «Глобинське».

Основний вид діяльності ФГ «Глобинське» - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до матеріалів цієї справи ОСОБА_1 просив дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 4,0000 га, земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (в районі земельної ділянки з кадастровим номером: 5320686400:00:002:0004).

Зі змісту позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг вбачається, що ОСОБА_1 претендує на отримання у власність земельної ділянки на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області для ведення фермерського господарства ФГ «Глобинське».

Суди не врахували, що за фактичних обставин цієї справи ОСОБА_1 захищає права та законні інтереси ФГ «Глобинське» як суб`єкта земельних відносин.

Крім того, позивач заперечує передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686400:00:002:0063, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та просить скасувати державну реєстрацію права власності відповідача, а також передачу цієї ділянки в оренду третій особі ФГ «Родовіт К».

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що у цій справі виник спір між центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою з приводу отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому вона підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Таким чином, зважаючи на характер і зміст правовідносин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що цей спір щодо набуття ОСОБА_1 землі для ведення фермерського господарства повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду спору у порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Оскільки судові рішення ухвалені з порушенням правил юрисдикції, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, провадження у справі закрити відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо вирішення спору по суті Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не досліджує, оскільки в цій справі не підтверджено, що для її перегляду загальний суд є судом, встановленим законом.

Закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради, Виконавчого комітету Глобинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Родовіт К», про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, скасування рішень державного реєстратора закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк