Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №759/9713/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 759/9713/24

провадження № 61-2340св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у складі колегії суддів: Яворського М. А.,

Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 рокуу складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Трубінська О. О., встановлення факту проживання без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та зміну черговості на спадкування.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_6 спільно проживали однією сім`єю з липня 2004 року у

АДРЕСА_1 та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, але не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Позивач вказував, що матеріально забезпечував ОСОБА_7 , вкладаючи кошти

у капітальний та поточний ремонти, перебудову будинку у

АДРЕСА_1 , купував меблі, побутову техніку, необхідні речі для спільного використання, продукти харчування, мав спільний бюджет, купував особисті речі для ОСОБА_8 тощо, надавав іншу допомогу (опіку), купував ліки, відвозив у медичні заклади, доглядав, оскільки ОСОБА_6 через тяжку онкологічну хворобу перебувала певний час у безпорадному стані

і неспроможна була самостійно забезпечувати свої потреби.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 після тривалої тяжкої хвороби померла. Після її смерті відкрилася спадщина. Відповідач є дочкою спадкодавця

ОСОБА_8 , однак за життя відносини між ними були складними, разом вони не проживали, відповідач майже не цікавилась станом здоров`я ОСОБА_8 , допомоги не надавала, разом з нею не проживала та не опікувалась, погрожувала спадкодавцю вбивством та застосуванням насильства,

з приводу чого спадкодавець зверталась до поліції.

Спадкова справа була відкрита за заявою відповідача, нотаріусом не повідомлено позивача про наявність заповіту у зазначеній спадковій справі.

ОСОБА_1 просив встановити його факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 з липня 2009 року; визнати його спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом; змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_8 та надати йому право на спадкування після смерті ОСОБА_8 у першій черзі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року

в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на підтвердження факту спільного проживання позивач надав: заяву про прийняття спадщини від 28 лютого 2024 року; заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину від 06 травня 2024 року; постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 травня 2024 року; довідку

з місця проживання сім`ї та реєстрації від 15 жовтня 2010 року № 727; довідки від 25 листопада 2011 року № 1035 і № 1034; довідку від 04 грудня 2007 року

№ 1120; довідки від 30 січня 2008 року № 284 і від 02 квітня 2008 року № 1008; договори купівлі-продажу від 19 серпня 2019 року, від 15 травня 2009 року, від 08 грудня 2007 року; договір дарування 63/100 часток житлового будинку від

04 грудня 2007 року; заповіт від 13 травня 2003 року серії ВАК, № 107090, ОСОБА_9 на ОСОБА_1 ; довіреності від 14 квітня 2006 року ОСОБА_9 на ОСОБА_1 , з яких не вбачається, що позивач із спадкодавцем проживали разом та не доводить факту спільного проживання.

Крім того, позивач просив суд встановити факт проживання однією сім`єю

з липня 2009 року, однак докази надає до липня 2009 року, а саме довідку від

04 грудня 2007 року № 1120; довідки від 30 січня 2008 року № 284 і від

02 квітня 2008 року № 1008; договори купівлі-продажу від 15 травня 2009 року і від 08 грудня 2007 року, а тому суд не прийняв зазначені докази, оскільки вони за висновком суду виходять за межі позовних вимог.

Також суд послався і на те, що на спростування доводів позовної заяви відповідачем договори купівлі-продажу від 24 жовтня 2018 року, від

06 жовтня 2021 року, від 20 жовтня 2021 року, від 05 вересня 2023 року, де

у кожному договорі зазначено, що ОСОБА_6 не перебуває у шлюбних чи

у фактичних шлюбних відносинах. А саме пункт 3.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2018 року; пункт 3.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 жовтня 2021 року; пункт 3.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 жовтня 2021 року; пункт 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 вересня 2023 року.

Оцінюючи вказані докази в сукупності, суд першої інстанції виснував, що критично ставиться щодо сімейних відносин між позивачем із спадкодавцем, оскільки не доведено, що вони постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, спільні витрати на купівлю майна спільного користування та брали участь в утриманні житла, ремонті.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_8 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з липня 2009 року до

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення 19 червня 2024 року за відсутності учасників справи, не вирішивши заявлені сторонами у справі клопотання, не сприяв їм у реалізації своїх прав, чим грубо порушив норми процесуального законодавства.

Встановлюючи факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1

і ОСОБА_8 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з липня 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, апеляційний суд врахував доведення позивачем заявлених вимог в цій частині матеріалами справи та показами свідків.

Оскільки апеляційний суд встановив факт спільного проживання

ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_8 протягом 14 років, в тому числі і протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини, суд зробив висновок, що вимога про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зміну черговості на спадкування, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 забезпечувала своє утримання за рахунок власних коштів як в частині придбання ліків, так

і в частині забезпечення власного проживання. В матеріалах справи немає належних, достовірних і достатніх доказів наявності передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України обставин і юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у ОСОБА_1 могло б виникнути право на спадкування

у першу у чергу, зокрема, здійснення лише ним протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані. Апеляційний суд уважав, що медичні (лікарські) документи, пояснення свідків не містять підтверджень перебування ОСОБА_8 в безпорадному стані. Незважаючи на встановлені діагнози, спадкодавець була активною людиною, самостійно рухалася (за винятком останніх двох місяців) і обслуговувала себе.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

25 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Київського апеляційного суду заяву, у якій просила усунути неповноту постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року шляхом ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Заяву мотивовано тим, що під час ухвалення апеляційним судом постанови, суд не зробив розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Ухвалу мотивовано тим, що оскільки докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу подані з порушенням строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, заявник питання про поновлення цього строку не ставить, заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

25 лютого 2025 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в частині задоволених вимог і залишити в силі в цій частині рішення Святошинського районного суду

м. Києва від 19 червня 2024 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд встановив факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідно до статі 74 СК України, що суперечить сталій практиці Верховного Суду. Вказує, що висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на поясненнях свідків, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду.

В цьому випадку апеляційний суд порушив принцип рівності та змагальності сторін, а також принцип оцінки доказів на належність, допустимість та вірогідність таких доказів. Доказів, які можуть свідчити про наявність спільного проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем та існування шлюбних відносин, позивач не надав.

25 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року

в частині відмови в задоволені позовних вимог і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі сторін; без належного проведення підготовчого провадження; без розгляду клопотань та заяв; за наявності клопотання сторони позивача про відкладення підготовчого судового засідання; без повідомлення сторін про призначення справи до розгляду по суті; без проведення судового засідання щодо розгляду справи по суті; без стадії дослідження доказів; без проведення судових дебатів. Вказує, що суд першої інстанції не ухвалив судового рішення щодо позовних вимог про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом та про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_8 та надання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_8 у першій черзі. Апеляційний суд, перебравши на себе повноваження суду першої інстанції, фактично розглянув позовні вимоги, які суд першої інстанції не розглядав. Апеляційний суд проігнорував клопотання про проведення дослідження доказів. Вказує, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили подані стороною відповідача докази, не перевірили їх, не оцінили в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

02 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд фактично безпідставно звільнив сторону від судових витрат в частині сплати судового збору. Вказує, що суть заяви про ухвалення додаткового рішення була виключно в межах питання про судовий збір та не стосувалась інших судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу.

Аргументи інших учасників справи

24 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що заявник вводить суд в оману, зазначаючи, що постанова апеляційного суду базується виключно на поясненнях свідків, оскільки в матеріалах справи є інші докази, які враховані судом. Ведення позивачем і спадкодавцем спільного побуту, спільного бюджету, наявність сталих відносин, що притаманні чоловіку та дружині, більше 5 років до відкриття спадщини, доведено належними і допустимими доказами. Касаційна скарга містить посилання на постанови у справах, які не є тотожними цій справі.

14 квітня 2025 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 відмовити.

Відзив мотивовано тим, що перелічені заявником порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи апеляційним судом. Аргументи касаційної скарги повною мірою спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 -

ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 рокуу справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня

2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня

2025 року.

24 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав заяву приватному нотаріусу Трубінській О. О. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .

06 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Трубінської О.О . про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 травня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 у зв`язку з відсутністю встановлення факту родинних та інших відносин із спадкодавцем.

Згідно з довідкою з місця проживання сім`ї та реєстрації від 15 жовтня

2010 року № 727 за адресою: АДРЕСА_2 ,

з 2010 року проживає ОСОБА_1 , власником квартири є ОСОБА_6 , яка не зареєстрована за цією адресою.

Відповідно до довідок від 25 листопада 2011 року № 1035 і № 1034, за адресою: АДРЕСА_3 , власником будинку

є ОСОБА_6 , особовий рахунок відкритий на ОСОБА_7 , зареєстрований ОСОБА_1 з 26 жовтня 2010 року, родинні відносини з власником особового рахунку - чоловік.

Згідно з довідками від 30 січня 2008 року № 284 і від 02 квітня 2008 року

№ 1008, виданими ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , власником будинку є ОСОБА_6 , яка є не зареєстрованою за цією адресою, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_7 , зареєстрований ОСОБА_1 з 07 лютого

2006 року, родинні відносини з власником особового рахунку - родич.

Як вбачається з договору дарування 63/100 часток житлового будинку від

04 грудня 2007 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_10 безоплатно 63/100 частки житлового будинку АДРЕСА_5 .

Суд допитав свідків.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зроблено висновок, що слідрозмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Зі змісту заявлених вимог вбачається, що вимога про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня

2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі

№ 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від

31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі

№ 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від

08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року

у справі № 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі № 521/729/20, від 07 травня 2025 року у справі № 283/2703/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 466/11802/21.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь

у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі

№ 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18) зроблено висновок, що обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про спадкодавця не підтверджують факт наявності між ними відносин, притаманних сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22 (провадження № 61-15872св23) зроблено висновок, що сам факт піклування про особу, надання їй допомоги та догляду, її поховання після смерті не може бути підставою для включення такої особи до четвертої черги спадкування без основного критерію - проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі

№ 638/16481/21 (провадження № 61-10489св24) зроблено висновок, що самі по собі пояснення свідків не є достатніми для встановлення такого факту.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зроблено висновок, що п`ятирічний строк, передбачений

статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Власне ставлення позивача до спадкодавця ОСОБА_8 , періодичне придбання їй продуктів харчування та ліків, участь у сплаті комунальних послуг не

є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що відповідно до статті 1264 ЦК України дає право на спадщину.

З урахуванням вказаного, на переконання колегії суддів, позивач не довів наявності обов`язкових ознак, притаманних сімейним відносинам (наявність спільного бюджету, харчування за спільні кошти, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які

б підтверджували факт проживання позивача однією сім`єю протягом не менш як п`яти років до часу відкриття спадщини), у зв`язку із чим немає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_8 протягом понад п`ять років з метою прийняття спадщини як спадкоємцем четвертої черги за законом, а самі по собі пояснення свідків не є достатніми для встановлення такого факту.

Апеляційний суд, встановлюючи факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_8 , на вказане уваги не звернув, у зв`язку з чим зробив неправильний висновок про доведеність факту спільного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім`єю, тобто їх пов`язаність спільним побутом, взаємними правами і обов`язками.

У зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, також немає підстав для задоволення вимоги про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

За таких обставин постанову Київського апеляційного суду від 22 січня

2025 року в частині вимог про встановлення факту проживання без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом слід скасувати

і ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Оскільки немає підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, також немає підстав для задоволення вимоги про зміну черговості на спадкування.

У зв`язку із чим постанову Київського апеляційного суду від 22 січня

2025 року в частині вимоги про зміну черговості на спадкування слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Трубінська О. О., про встановлення факту проживання без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом слід скасувати й ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року слід залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, ухвала Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 року, прийнята за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, також підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в позові в частині, а ОСОБА_1

є інвалідом ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, понесені ОСОБА_4 за подання касаційної скарги, у розмірі

4 932,01 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна, про встановлення факту проживання без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2025 року скасувати

й ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна, про встановлення факту проживання без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_11 судові витрати в розмірі 4 932,01 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов