Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа №461/4689/15-ц

провадження №61-43735св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року у складі суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 в період з 1995 року і до дня смерті останньої - 27 грудня

2012 року; визнати її спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_7, як такої, що постійно проживала із нею на час відкриття спадщини та прийняла спадщину.

Позов мотивовано тим, що позивач спільно проживала з ОСОБА_7 з 1995 року і до дня її смерті однією сім'єю, мали спільний бюджет і побут, вели спільне господарство, допомагали один одному та спільно несли витрати. Позивач, її син ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживали разом, як одна сім'я, спільно користувались всіма житловими приміщеннями, кухнею, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом купували харчі, допомагали один одному. ОСОБА_7 мала намір укласти з позивачем договір довічного утримання, однак раптово захворіла (інфаркт мозку) і померла. Позивач посилається на те, що несла витрати з лікування, купувала ліки, доглядала,а після смерті взяла на себе організацію поховання, оплатила всі ритуальні послуги. Інших спадкоємців ОСОБА_7 не має, тому позивач вважає, що є спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживала із спадкодавцем майже 18 років та фактично прийняла спадщину.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 проживала з нею однією сім'єю, була пов'язана спільним бюджетом, побутом, що вони мали взаємні права та обов'язки, спільно несли витрати по утриманню житла, покупок речей домашнього вжитку, тощо.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не враховано обставин, що мають значення для справи та доказів, якими підтверджувалися ці обставини, а також не взято до уваги норми чинного законодавства.

Заявник посилається на те, що за змістом статі З СК України, вона відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки спільно проживала зі спадкодавцем, була пов'язана спільним побутом, мала взаємні права та обов'язки.

Судами не надано належної правової оцінки показам свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Не надано належної оцінки твердженням позивача, що квартира, у якій вона проживала разом із спадкодавцем належала її батькам, які були репресовані і після реабілітації повернулися, але на той час у квартирі вже проживала ОСОБА_7 Не взято до уваги те, що ОСОБА_4 купувала ліки, що підтверджується чеками, доглядала за життя покійну, після смерті позивач оплатила всі ритуальні послуги. Інших спадкоємців за законом померла ОСОБА_7 не мала.

У відзиві на касаційну скаргу представник третьої особи - ОСОБА_6 заперечувала проти доводів позивача та просила залишити без змін ухвалені у справі рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Вказала на те, що у спадкодавця ОСОБА_7 є спадкоємець другої черги - рідна сестра ОСОБА_6, яка від спадщини останньої у встановленому порядку не відмовлялась, про що свідчить відкрита у Третій львівській державній нотаріальній конторі спадкова справа.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першої та другої статті 1258 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

За змістом статті 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.

Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, у зазначеній справі підлягали встановленню, як факт проживання ОСОБА_4 однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п'ять років.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.

Установлено, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,90 кв.м, яка складається з 2 житлових кімнат, зареєстрована у цій квартирі та у ній проживає.

ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за життя, була власником квртири АДРЕСА_2, яка складається з 2 кімнат житловою площею 44,20 кв.м, кухні площею 9,00 кв.м, санвузла площею 2,8 кв.м, загальна площа квартири становить 56,00 кв.м.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однією сім'єю щонайменше п'ять років, що давало б підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після її смерті.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_7 протягом останніх п'яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім'ї, не доведено наявності усіх наведених вище фактів у їх сукупності, а отже відсутні передбачені статтею 1264 ЦК Українипідстави для визнання позивача спадкоємцем останньої четвертої черги.

Доводи касаційної скарги про те, що обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, підтверджуються свідоцтвом про поховання, договором замовлення на організацію та проведення поховання, понесеними нею у зв'язку із цим витратами, є аналогічними аргументам апеляційної скарги позивача, які належним чином були перевірені апеляційним судом та ним обґрунтовано відхилені з тих підстав, що вказані документи датовані 28 грудня 2012 року, тобто після смерті ОСОБА_7 та не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім'єю з останньою протягом п'яти років до дня відкриття спадщини.

Також, судами дано належну оцінку показам свідків, допитаних під час розгляду справи, які, згідно аргументовано викладених в оскаржуваних рішеннях висновків судів, не містять інформації про предмет доказування і не стосуються спільного проживання позивача з померлою, а стверджували про епізодичні відвідування ними спадкодавця.

Обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про ОСОБА_7 не підтверджує факт наявності між ними відносин, притаманних сім'ї.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки ґрунтуються на необхідності переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК Українивиходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська