Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №183/6441/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 183/6441/21

провадження № 61-2637св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

терті особи: виконавчий комітет Піщанської сільської ради Самарського району Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року в складі судді Оладенко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та просила: скасувати рішення виконавчого комітету Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 28 листопада 2011 року № 32 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості у зв`язку з внесенням до статутного фонду»; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 13 лютого 2012 року № НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області; витребувати господарський комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - г від відповідачів: ОСОБА_1 , яка володіє господарським комплексом у розмірі 33/100; ОСОБА_2 , який володіє господарським комплексом у розмірі 8/100; ОСОБА_3 , яка володіє господарським комплексом у розмірі 12/100; ОСОБА_4 , яка володіє господарським комплексом у розмірі 9/100; ОСОБА_5 , яка володіє господарським комплексом у розмірі 11/100; ОСОБА_6 , який володіє господарським комплексом у розмірі 7/100; ОСОБА_7 , яка володіє господарським комплексом у розмірі 7/100; ОСОБА_8 , який володіє господарським комплексом у розмірі 10/100; ОСОБА_9 , яка володіє господарським комплексом у розмірі 3/100.

На обґрунтування вимог зазначала, що у реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра є запис про перебування на балансі Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал») об`єкту нерухомості (дерев`яні будиночки, будівля кухні, будки металеві, будівля для складу) у селі Піщанка Самарівського району Дніпропетровської області. Підставою для виникнення права власності на цей об`єкт нерухомості є рішення міської ради від 19 червня 2002 року №23/2 «Про рішення міської ради народних депутатів від 27.11.91 №46 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, господарський комплекс за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 17 000 кв. м був зареєстрований за ТОВ «Самарські плавні» на підставі свідоцтва про право власності від 13 лютого 2012 року НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Самарівського району. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на час звернення з позовом право власності зареєстровано за відповідачами, які набули право власності на частини господарського комплексу шляхом укладення договорів купівлі-продажу з ТОВ «Самарські плавні», яке не мало права їх відчужувати, оскільки не було власником цього нерухомого майна.

У свою чергу, Піщанська сільська рада не мала права видавати свідоцтво про право власності ТОВ «Самарські плавні», оскільки лише Дніпровська міська рада має право розпоряджатися зазначеним майном.

Оскільки спірне нерухоме майно безпідставно вибуло з власності територіальної громади міста Дніпра поза волею власника, Дніпровська міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обраний позивачем спосіб реалізації процесуальних прав свідчить про відсутність реального наміру повернути спірне майно у власність територіальної громади або довести, що це майно перебувало у власності територіальної громади міста Дніпра.

Позивач не надав суду окрім листів структурних підрозділів позивача та КП «Дніпроводоканал» жодного іншого доказу на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема того, що господарський комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, на якій підставі та коли таке право виникло, на підставі якого правовстановлюючого документу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6- 92цс13, від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14 та у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 14 вересня 2021 року в справі № 910/14452/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд не надав належну оцінку поданим Дніпровською міською радою та КП «Дніпроводоканал» доказам перебування спірного господарського комплексу у комунальній власності. У Реєстрі об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра є записи про спірний об'єкт нерухомості, який обліковується на балансі КП «Дніпроводоканал».

Також в матеріалах справи міститься заява КП «Дніпроводоканал» від 18 вересня 2012 року № 1280/28.06, до якої додані договір оренди, балансові довідки та інші докази перебування спірного майна на балансі комунального підприємства.

Відповідачі набули право власності на частини господарського комплексу шляхом укладення договорів купівлі-продажу з ТОВ «Самарські плавні» всупереч відсутності правових підстав вважати, що воно набуло право власності на спірне нерухоме майно.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне

провадження у справі та витребувано її матеріали з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

03 червня 2024 року справа № 183/644/21 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_10 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

КП «Дніпроводоканал» у відзиві на касаційну скаргу просило її задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Піщанської сільської ради Самарівського району від 28 липня 2011 року № 32 за результатами розгляду клопотання ТОВ «Самарські плавні» про оформлення права власності на господарський комплекс, розташований на АДРЕСА_2, у зв`язку з внесенням об`єкту нерухомого майна до статутного фонду, вирішено оформити право власності на об`єкти нерухомості (будиночки відпочинку, навіси, будівля їдальні, будівля кухні, вбиральня, колодязь, огорожа, намощення, склади - в загальній кількості 56 об`єктів).

Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області видано ТОВ «Самарські плавні» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 13 лютого 2012 року на господарський комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В описі об`єкта нерухомості зазначені будиночки відпочинку, навіси, будівля їдальні, будівля кухні, вбиральня, колодязь, огорожа, намощення, склади - в загальній кількості 56 об`єктів. Підставою для видачі свідоцтва зазначене рішення виконавчого комітету Піщанської сільської ради (свідоцтво видано взамін договору купівлі-продажу від 21 вересня 1999 року) від 28 липня 2011 року № 32.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців ТОВ «Самарські плавні» припинено.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27 березня 2020 року право власності на господарський комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачами: ОСОБА_9 - 3/100 частин; ОСОБА_8 - 10/100 частин; ОСОБА_7 - 7/100 частин; ОСОБА_6 - 7/100 частин; ОСОБА_5 - 11/100 частин; ОСОБА_4 - 9/100 частин; ОСОБА_3 - 12/100 частин; ОСОБА_2 - 8/100 частин; ОСОБА_1 - 33/100 частин. Попередній власник - ТОВ «Самарські плавні» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 13 лютого 2012 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Звертаючись до суду з позовом, Дніпровська міська рада зазначала, що спірна нерухомість є комунальною власністю, перебуває на балансі КП «Дніпроводоканал», однак протиправно була передана Піщанською сільською радою до статутного фонду ТОВ «Самарські плавні», яке в подальшому відчужило її на користь відповідачів.

Дніпровська міська рада до позовної заяви долучила лист КП «Дніпроводоканал» від 27 липня 2020 року № 4765/1114, відповідно до якого господарський комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі КП «Дніпроводоканал», проте безперешкодного доступу до вказаного об`єкту нерухомості комунальне підприємство не має.

Також у цьому листі зазначено, що 20 травня 2014 року Новомосковським МВ ГУ МВС у Дніпропетровській області до ЄРДР внесено відомості за № 12014040350001809 про вчинення кримінального правопорушення за частиною третьою статті 190 КК України за фактом заволодіння майном територіальної громади міста Дніпропетровська (базою відпочинку «Самарські плавні), яка належить до комунальної власності. Відповідно до статті 55 КПК України потерпілою стороною у вказаному кримінальному провадженні визнано КП «Дніпроводоканал».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належні та достатні докази на підтвердження того, що господарський комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.

Встановлено, що Дніпровська міська рада у апеляційній скарзі на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року заявила також клопотання про визнання поважними причин неподання доказів у встановлений законом строк та прийняття доданих до апеляційної скарги доказів на підтвердження того, що спірна нерухомість є комунальною власністю та перебувала на балансі КП «Київводоканал».

Зазначене клопотання мотивоване тим, що Департамент правового забезпечення Дніпровської міської ради у листі від 25 січня 2021 року № 4/8-78 просив КП «Дніпроводоканал» надати документи на підтвердження перебування спірного нерухомого майна на балансі комунального підприємства, однак листом від 04 лютого 2021 року № 555/14-14 КП «Дніпроводоканал» повідомило про знищення таких документів та неможливість їх надати.

Проте, після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення (18 вересня 2023 року) Дніпровська міська рада отримала документи на підтвердження перебування господарського комплексу на АДРЕСА_2 в селі Новоселівка Самарівського району Дніпропертровської області на балансі КП «Дніпроводоканал».

Відтак, Дніпровська міська рада, враховуючи відповідь КП «Дніпроводоканал» про відсутність запитуваних документів, вказала, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не знала про їх існування, тому наявні підстави для визнання поважними причин неподання цих доказів у встановлений законом строк та долучення до матеріалів справи.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.

Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо); є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати висновок в ухвалі за наслідками обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 635/4712/17 (провадження № 61-14485св20), від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 (провадження № 61-8136св22) та ін.

Проте, Дніпровський апеляційний суд, зазначаючи, що позивач не довів факт перебування спірної нерухомості на балансі у КП «Дніпроводоканал» та належності її до комунальної власності, клопотання Дніпровської міської ради про прийняття нових доказів взагалі не розглянув, та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права справу, в установленому законом порядку розглянути клопотання позивача, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов