Історія справи

Постанова ВП ВС від 15.01.2026 року у справі №990/438/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

справа № 990/438/25

провадження № 11-382заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 жовтня 2025 року (судді Смокович М. І., Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мацедонська В. Е., Уханенко С. А.) у справі № 990/438/25 за його позовом до Вищої ради правосуддя про встановлення відсутності компетенції (повноважень) щодо здійснення дисциплінарного провадження, визнання протиправними дій щодо розгляду дисциплінарної скарги і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:

- встановити відсутність у ВРП компетенції (повноважень) щодо здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді до обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги;

- визнати протиправними дії ВРП в особі членів ВРП ОСОБА_9, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6, щодо розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , відкритої за скаргою ОСОБА_5 від 19 липня 2021 року М-3440/31/7-21 з порушенням Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) за наявності реального конфлікту інтересів;

- зобов`язати ВРП вчинити дії, передбачені Законом № 1700-VII в частині вжиття заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів під час розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , відкритої за скаргою ОСОБА_5 від 19 липня 2021 року М 3440/31/7-21.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками розгляду висновку доповідача - дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6, складеного за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_5 на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу від 21 травня 2025 року № 1085/3дп/15-25, якою відкрила дисциплінарну справу стосовно цього судді.

06 червня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6, за наслідками розгляду якої ВРП ухвалою від 11 червня 2015 року (№ 1269/3дп/15-25) відмовила в її задоволенні.

13 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вознюк Н. А. знову подала до ВРП заяву про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6 від розгляду зазначеної дисциплінарної справи. Вказана заява була мотивована, зокрема, тим, щов дисциплінарного інспектора ОСОБА_6 наявний конфлікт інтересів у зв`язку з його попередньою професійною діяльністю, в межах якої він співпрацював з ОСОБА_5 , з яким загалом має дружні відносини. Крім цього, зауважила, що ОСОБА_6 до свого призначення на посаду дисциплінарного інспектора ВРП неодноразово позивався до Окружного адміністративного суду міста Києва, і справи за його позовами розглядав також ОСОБА_1 як суддя цього суду. Вказане у сукупності дає підстави сумніватися в об`єктивності ОСОБА_6 як дисциплінарного інспектора ВРП під час розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_5 щодо судді ОСОБА_1 . До того ж представник ОСОБА_1 зазначила про його публічні висловлювання щодо діяльності Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема у фейсбуці, а також про його громадянську позицію, з якої можна простежити уже приватний (особистий) інтерес (зацікавленість) у тому, щоб судді цього суду були покарані. У цьому зв`язку авторка заяви звернула увагу на те, що ОСОБА_6 теж поряд із ОСОБА_5 , є у списку підписантів електронної петиції № 22/102742-еп «Щодо ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва», яку зареєстрував на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України гр. ОСОБА_7 .

Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 13 серпня 2025 року № 1711/3дп/15-25 відмовила в задоволенні заяви судді ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулася адвокат ОСОБА_8 , про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6 від розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .

З погляду позивача, підстави, на основі яких Третя Дисциплінарна палата ВРП відмовила у відводі дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6 , у сукупності вказують на те, що ВРП як колегіальний орган розглядає дисциплінарну справу стосовно нього, судді ОСОБА_1 , з порушенням приписів Закону № 1700-VII, а саме в умовах реального конфлікту інтересів.

Позивач підкреслив, що дисциплінарний інспектор ВРП ОСОБА_6 під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги та підготовки дисциплінарної справи до розгляду не розкрив інформації щодо характеру своїх відносин з ОСОБА_5 , які, з погляду позивача, мають значення в аспекті запобігання конфлікту інтересів, а також є упередженим у своєму ставленні до суддів Окружного адміністративного суду міста Києва. Як вважає позивач, Третя Дисциплінарна палата ВРП не надала належної правничої оцінки описаній ситуації й не вжила заходів для врегулювання (вирішення) конфлікту інтересів.

Позивач також зупинився на тому, що ВРП як колегіальний орган є неповноважною, тому що у її складі немає п`ятнадцяти обраних чи призначених членів ВРП відповідно до положень статті 18 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

ОСОБА_1 зауважив, що оскаржувані дії відповідача є прямим порушенням його прав, гарантованих статтями 8 та 19 Конституції України, статтями 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), тому що розгляд дисциплінарної справи щодо нього відбувається з порушеннями гарантій справедливого розгляду, принципу правової визначеності та легітимних очікувань, що спонукало звернутися з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) від 6 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо реалізації компетенції, або ж «компетенційний спір», може виникати між суб`єктами владних повноважень, які, власне, і є сторонами цього спору (позивач та відповідач). Це означає, що спір, учасником якого є особа, яка у спірних правовідносинах не наділена управлінськими повноваженнями (функціями), не може позиціонуватися як спір про встановлення компетенції (як і спір про встановлення факту «некомпетентності» суб`єкта владних повноважень на здійснення своїх повноважень, визначених законом, що в цій канві міркувань має ту саму сутність, що й «компетенційний спір»), адже це не відповідає завданню адміністративного судочинства та не охоплюється юрисдикцією адміністративного суду.

5. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ВРП та її дисциплінарні палати є тими органами, які не входять до [національної] судової системи, але в їхньому віданні (компетенції) - розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Рішення дисциплінарного органу ВРП (Дисциплінарної палати) можуть оскаржуватися тільки до ВРП, а вже рішення ВРП - за наслідками розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати - до Великої Палати Верховного Суду. Встановлений законом порядок дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема процедура оскарження рішень ВРП та її Дисциплінарних палат, не передбачає судового контролю за ухвалами Дисциплінарної палати ВРП на стадії розгляду дисциплінарної скарги щодо судді, яка, властиво, і є тим «судом, встановленим законом», який утворено для розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

6. Касаційний адміністративний суд також звернув увагу, що, зважаючи на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема статус і призначення ВРП та її дисциплінарних палат у питаннях про притягнення суддів до відповідальності, суд, до якого звернувся позивач з цим позовом, не розглядає справ про оскарження рішень / дій ВРП та її дисциплінарних органів з питань дисциплінарної відповідальності суддів.

Крім того підкреслив, що позов, з яким звернувся позивач, стосується розгляду дисциплінарної справи щодо нього як судді, що з уваги на нормативне регулювання правовідносин, які стосуються дисциплінарної відповідальності суддів, у зіставленні з висловленими вище мотивами дає підстави вважати, що цей позов - яким його автор вимагає, по суті, «втрутитися» у процес (організацію) розгляду дисциплінарної скарги щодо нього, яка є у провадженні Третьої Дисциплінарної палати ВРП, зокрема шляхом зобов`язання до вчинення дій для усунення конфлікту інтересів (як підстави для відводу дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6 ) - не підвідомчий адміністративному суду, і законних підстав для відкриття провадження у справі за таким позовом немає.

Також суд першої інстанції виснував, що спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1 взагалі не підлягає судовому розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

7. Позивач не погодився з ухвалою Касаційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, порушує права позивача, а також суперечить праву на ефективний судовий захист згідно зі статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції. На думку позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

9. Крім того, позивач зауважив, що поданий позов повністю відповідає вимогам процесуального законодавства. Відмовляючи у відкриття провадження у цій справі, суд першої інстанції неправомірно обмежив його в доступі до правосуддя. Вважає, що ухвала суду першої інстанції фактично перешкоджає його конституційному праву на судовий захист законного інтересу, коли дії та рішення суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин є свавільними, що є завданням адміністративного суду згідно зі статтею 2 КАС України. Таким чином, зауважує, що відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, суд фактично позбавив його права на захист від свавільних дій ВРП під час здійснення дисциплінарного провадження.

Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги

10. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

11. На думку ВРП, суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у цій справі.

Рух апеляційної скарги

12. Велика Палата ухвалою від 22 жовтня 2025 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 20 листопада 2025 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження на 15 січня 2025 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

13. Велика Палата, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

14. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

17. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

18. ЄСПЛ зауважував, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених статті 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява № 42527/98, пункт 45). У пункті 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, № 93 пункт 59).

19. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

20. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

22. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

23. Згідно із частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

24. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

25. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у статті 266 КАС. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (пункт 2 частини першої).

26. Відповідно до частини четвертої статті 266 КАС Верховний Суд за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині, застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, ВРП, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.

27. Пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України встановлено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

28. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

29. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач стверджував, що його права та інтереси порушені, оскільки ВРП як колегіальний орган здійснює розгляд дисциплінарної справи, відкритої стосовно нього з порушенням Закону № 1700-VII, за наявності реального конфлікту інтересів. Крім того, вважає, що у дисциплінарних палат ВРП немає компетенції (повноваження) щодо здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки сама ВРП є неповноважною.

30. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

31. За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1798-VІІІ ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України із числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Голова Верховного Суду входить до складу ВРП за посадою.

32. Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 26 Закону № 1798-VІІІ для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати із числа членів ВРП.

Кількість дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати визначаються рішенням ВРП з урахуванням вимог цього Закону.

До складу кожної Дисциплінарної палати входить щонайменше чотири члени ВРП. При формуванні дисциплінарних палат ВРП має забезпечити, щоб щонайменше половина, а якщо це неможливо - принаймні значна частина членів кожної Дисциплінарної палати були суддями або суддями у відставці.

33. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (частина друга статті 42 Закону № 1798-VIII).

34. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

35. Згідно із частинами першою та другою статті 29-1 Закону № 1798-VІII служба дисциплінарних інспекторів ВРП (далі - служба дисциплінарних інспекторів) є самостійним структурним підрозділом у складі секретаріату ВРП. Служба дисциплінарних інспекторів створюється для реалізації повноважень ВРП щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів.

36. Відповідно до частини п`ятої статті 29-2 Закону № 1798-VІII дисциплінарний інспектор: 1) проводить попередню перевірку дисциплінарної скарги та матеріалів, переданих йому за результатами автоматизованого розподілу справ; 2) аналізує матеріали дисциплінарних справ та матеріали за скаргами на рішення у дисциплінарних справах стосовно судді; 3) збирає інформацію, документи, інші матеріали в порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону; 4) готує проєкти ухвал і рішень дисциплінарної палати та ВРП у межах дисциплінарного провадження стосовно судді, готує проекти висновків та рішень ВРП за скаргами на рішення у дисциплінарних справах стосовно суддів; 5) аналізує практику здійснення дисциплінарних проваджень та ухвалені рішення про притягнення або відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

37. Нормами частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII встановлено, що дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п`ятнадцять днів.

38. Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача за наслідками попередньої перевірки дисциплінарної скарги надалі розглядає - якщо не буде підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - Дисциплінарна палата ВРП, яка утворюється у складі ВРП для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIІІ), яка, відтак, ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

39. За прямою вказівкою Закону № 1798-VIII ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), рішення про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46) не підлягають оскарженню.

40. Відповідно до частин першої, другої статті 47 Закону № 1798-VІII розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою за участю дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача, судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу (далі у главі 4 цього Закону - суддя), та скаржника.

Суддя, скаржник можуть брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника.

41. Згідно із частиною другою статті 50 Закону № 1798-VІII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

42. Відповідно до частин першої, третьої статті 51 Закону № 1798-VІII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

43. Згідно із частиною другою статті 52 цього Закону право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

44. Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, попередню перевірку дисциплінарної скарги та матеріалів, отриманих за результатами автоматизованого розподілу, здійснює дисциплінарний інспектор (пункт 1 частини п`ятої статті 29-1 Закону № 1798-VIII).

45. При цьому Служба дисциплінарних інспекторів ВРП є самостійним структурним підрозділом у складі секретаріату ВРП та діє з метою реалізації повноважень ВРП щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів. Її статус і повноваження визначені Законом № 1798-VІII та Положенням про службу дисциплінарних інспекторів ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24).

46. Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача, складений за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги, у подальшому розглядається Дисциплінарною палатою ВРП, яка утворюється у складі ВРП для розгляду питань дисциплінарної відповідальності суддів. Саме Дисциплінарна палата, за відсутності підстав для залишення скарги без розгляду чи її повернення, ухвалює остаточне рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

47. Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне наголосити, що питання дисциплінарної відповідальності суддів пов`язане з гарантіями їх незалежності і недоторканності, що, власне, пояснює організацію дисциплінарного провадження таким чином, щоб, з одного боку, запобігти переслідуванню за здійснення правосуддя й посяганню на незалежність судової влади, а з іншого - забезпечити належне виконання суддями професійних обов`язків і дотримання етичних стандартів поведінки.

48. Суд першої інстанції правильно визначив, що розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП, що утворюються з числа членів ВРП. Рішення дисциплінарних палат ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді може бути оскаржене до ВРП, яка розглядає відповідну скаргу у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VIІІ для розгляду дисциплінарної справи щодо судді (частина третя статті 53 Закону № 1798-VIІІ). Останньою «ланкою» у процедурі оскарження рішення (ВРП у пленарному складі) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є Велика Палата Верховного Суду, яка відповідно до частини сьомої статті 266 КАС України розглядає за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом, скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати.

49. Фактично позивач оспорює до суду дії ВРП щодо розгляду його заяв про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6 у зв`язку з наявністю, як вважає позивач, реального конфлікту інтересів (зокрема, зважаючи на особу скаржника), що таким чином впливає / може вплинути на результат розгляду дисциплінарної скарги щодо судді. Із цих міркувань, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач просить суд, по суті, втрутитися у розгляд дисциплінарної скарги (дисциплінарне провадження) та запобігти участі дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_6 з уваги на мотиви та обставини, які Третя дисциплінарна палата ВРП не вважала переконливими, і зобов`язати до «вжиття заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів», що може означати відведення названої посадової особи від розгляду дисциплінарної скарги (автором якої є ОСОБА_5 ) щодо судді ОСОБА_1 .

50. Разом з тим з огляду на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема статус ВРП та її дисциплінарних палат у питанні про притягнення суддів до відповідальності, належить враховувати, що суд, до якого звернувся позивач, не може здійснювати контроль за органами, які ухвалюють рішення щодо відкриття дисциплінарної справи та щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

51. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду акцентує, що умови і порядок оскарження актів ВРП та її дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, чітко регламентовані у Законі № 1798-VIІІ, який не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги і ухвалення рішення щодо відкриття дисциплінарної справи. Водночас рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо відкриття дисциплінарної справи теж не підлягає оскарженню до компетентного органу (ВРП), тож якщо не підлягає оскарженню рішення Дисциплінарного органу ВРП, то немає причин поширювати адміністративний судовий контроль на їхній перегляд.

52. Тобто позивач фактично просив суд втрутитися у процес дисциплінарного провадження, що суперечить установленому законом порядку його здійснення.

53. Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у своєму позові порушує питання про встановлення «відсутності компетенції» - як ВРП загалом, так і її дисциплінарних органів (Дисциплінарних палат) зокрема - щодо розгляду дисциплінарних скарг, допоки склад ВРП зі «щонайменше п`ятнадцяти членів» утворюватимуть ті, кого призначено / обрано на цю посаду, а більшість складу ВРП - становитимуть (номіновані на посаду члена ВРП) судді, зокрема й судді у відставці.

54. Разом з тим відповідно до положень частини першої статті 19 КАС України вирішення адміністративними судами справ з приводу компетенції суб`єктів владних повноважень можливе виключно у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Саме при вирішенні таких спорів між суб`єктами владних повноважень суд у разі задоволення позову згідно з пунктом 5 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

55. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що цей спір, учасником якого є особа, яка у спірних правовідносинах не наділена управлінськими повноваженнями (функціями), не може позиціонуватися як спір про встановлення компетенції (як і спір про встановлення факту «некомпетентності» суб`єкта владних повноважень на здійснення своїх повноважень, визначених законом, що в цій канві міркувань має ту саму сутність, що й «компетенційний спір»), адже це не відповідає завданню адміністративного судочинства та не охоплюється юрисдикцією адміністративного суду.

56. Велика Палата Верховного Суду вкотре акцентує, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № П/9901/135/18, від 31 січня 2019 року в справі № 9901/56/19, від 27 червня 2019 року в справі № 9901/920/18).

57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

58. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає можливість відкриття провадження в адміністративній справі щодо цих вимог.

59. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, визначених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки з позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається наявності спору, який може бути розглянутий як у порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі.

60. ЄСПЛ у своїй практиці наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

61. Інші міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі, запереченні на відзив не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

63. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 13 серпня 2025 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

65. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

66. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 990/438/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про встановлення відсутності компетенції (повноважень) щодо здійснення дисциплінарного провадження, визнання протиправними дій щодо розгляду дисциплінарної скарги і зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко І. А. Воробйова М. М. Гімон А. А. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. КривендаМ. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Н. В. Шевцова