Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 922/1782/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., участі прокурора відділу Генеральної прокуратури України Ю. Кузнецової, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року у справі № 922/1782/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, за участі прокурора Московського району міста Харкова, про визнання права власності,

УСТАНОВИВ: У травні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" про визнання права власності на приміщення №№ 19, 31, 32, 33, загальною площею 87, 4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх гуртожитку публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш") і зобов'язання відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєструвати за позивачем право власності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року до участі у справі третьою особою залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року позов задоволено в частині визнання за позивачем права власності на приміщення №№ 19, 31, 32, 33, загальною площею 87,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх гуртожитку публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш"); у решті позову відмовлено з мотивів безпідставності.

На стадії апеляційного провадження у справу вступив прокурор.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року до участі у справі третіми особами залучені регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року (судді В. Бондаренко, В. Россолов, П. Тихий) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів відсутності права.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 316 321 328 Цивільного кодексу України, статей 32, 34, 84 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Прокурор проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали та їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 10 серпня 2001 року між відкритим акціонерним товариством "Укрелектромаш" (орендодавець), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір № 34/82 оренди приміщення з правом викупу, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння приміщення першого поверху гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60 м2 (далі - договір). Умовами договору сторони погодили, що вартість об'єкта складає 15 351 грн 27 коп.; розмір орендної плати складає 718 грн 74 коп. на місяць; після виплати орендарем через орендну плату вартості основних фондів, переданих йому орендарем, згідно з цим договором, основні фонди (в міру виплати окремих з них) переходять у власність орендаря (пункти 1.4, 4.1, 6.4 договору).

Передачу об'єкта оренди сторони оформили актом від 1 вересня 2001 року.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору виплатив орендодавцеві вартість об'єкта оренди і просить визнати право власності на нерухоме майно в судовому порядку, а також зобов'язати здійснити державну реєстрацію права.

Задовольняючи позов у частині визнання права власності, господарський суд виходив з того, що зі сплатою вартості об'єкта оренди орендар набув право власності на нерухоме майно орендодавця.

Здійснюючи перегляд судового рішення в апеляційному порядку, господарський суд установив, що право власності на гуртожиток належить державі і відкрите акціонерне товариство "Укрелектромаш" є лише балансоутримувачем цього майна.

На час укладення договору, відносини оренди державного майна регулювалися Законом України від 10 квітня 1992 року "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон). Відповідно до абзацу п'ятого частини 1 Закону об'єктом оренди є майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Статтею 5 Закону було визначено, що орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва . Дане положення кореспондується з частиною 1 постанови Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України", якою визначено Фонд державного майна України державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Пунктом 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" встановлено, що господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Закону України "Про власність" і Цивільного кодексу Української РСР. Передача майна в оренду здійснюється виключно на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (пункт 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом від 19 травня 1999 року № 908/68).

Таким чином, на момент укладення договору, передача в оренду спірного майна мало здійснюватися виключно за згодою Фонду державного майна України.

Ураховуючи, що відповідач, на момент укладання договору оренди, не мав необхідного обсягу прав стосовно реалізації договору, апеляційний господарський суду дійшов обґрунтованого висновку, що договір був укладений з порушенням законодавства. Окрім того об'єктом оренди за договором виступало нерухоме майно площею 60 м2, а предметом позову є визнання права власності на приміщення площею 87, 4 м2.

За обставин недоведеності вимог позову, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в позові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2015 року у справі № 922/1782/14 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець