ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 927/1152/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівСибіги О.М., Данилової М.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 927/1152/16 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВиробничого підприємства теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго"простягнення заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаОстапенко В.М.- відповідача Шибік В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Виробничого підприємства теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" (далі по тексту - ВПТМ "Борзнатеплокомуненерго"), в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 5 890,25 грн. пені, 308,68 грн. 3 % річних у сумі, 4618,28 грн. інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу № 3113/15-КП-39 від 05.12.2014.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 у справі № 927/1152/16 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 (у складі головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів: Михальської Ю.Б., Чорної Л.В.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Виробниче підприємство теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судам норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Виробничим підприємством теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" (далі-Покупець) укладено договір №3113/15-КП-39 купівлі-продажу природного газу.

За умовами цього договору, Продавець зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних установ та організацій) .

Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені за договором. Так, продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ за обсягом до 31тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає Покупцю та газорозподільному/газовидобувному/ газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами ( п.3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №9 від 22.10.2015).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Відповідно до п.6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 22.10.2015, акр. справи 31), оплата за газ природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в п. 5.2.. Датою оплати вважається зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2015 року поставило, а ВПТМ "Борзнатеплокомуненерго" прийняло природний газ на загальну суму 94 330,37грн., що підтверджується оформленими та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю.

У зв'язку із тим, що зобов'язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, позивачем нараховані відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих позивачем сум пені, 3 % річних, інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням ВПТМ "Борзнатеплокомуненерго" зобов'язання з оплати природного газу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

У статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що дія Закону поширюється на відповідача, оскільки останній є теплогенеруючою організацією, що підтверджується відповідними ліцензіями.

Частиною другою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною третьою статті 7 Закону, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Встановивши, що станом на день набрання чинності Законом (30.11.2016) відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором, враховуючи, що відповідач є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону, а також беручи до уваги те, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, колегія вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, які є предметом позову, не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів Закону (як такі, що не нараховуються), а тому й правомірно відмовили у задоволенні позову, оскільки здійснення захисту прав позивача на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних за наявності імперативної норми Закону, яка обмежує позивача в цьому праві та задоволення такого позову, суперечитиме як наведеній нормі Закону, так і принципам розумності, справедливості та належного урядування.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства листом від 11.04.2017 № б/10-786-17 повідомило відповідача, що нараховані на погашену ним заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річні підлягають списанню на підставі частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Також встановлено, що на час розгляду справи як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції згаданий реєстр не сформований. Виходячи із системного аналізу положень Закону № 1730-VIII, формування відповідного реєстру здійснюється відносно підприємств, які мають заборгованість.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не спростовують висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 927/1152/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. М. Сибіга

М. В. Данилова