Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/35752/13

14 вересня 2016 року № К/800/35752/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В., при секретарі: Титенко М.П.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (правонаступник Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 2а-46137/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Пирятинський м'ясокомбінат»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (ОДПІ)

за участю прокурора Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 20.02.2009 №№ 000072301/0, 000082301/0, від 13.05.2009 №№ 000072301/1, 000082301/1, від 16.07.2009 №№ 000072301/2, 000082301/2, 0000202301/2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2013 касаційну скаргу ОДПІ задоволено частково, скасовано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 20.02.2009: № 0000082301/0 та № 0000072301/0; від 13.05.2009: № 0000082301/1 та № 0000072301/1; від 16.07.2009: № 0000082301/2, № 0000072301/2 та № 0000202301/2.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.02.2009 № 8/23/05421137. Згідно з цим актом позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 1 ст. 202, пунктів 2, 3 та 5 ст. 203, частини 2 т. 215 , ст.ст. 228, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив валові витрати на загальну суму 10746789,00 грн. за І, ІІ квартали 2008 року та податковий кредит у податковому обліку (загальна декларація) за січень - червень 2008 року на загальну суму 2033340,00 грн. за нікчемним правочином з придбання шкур великої рогатої худоби, свинних шкур (далі - шкури) у ТОВ «Соціум-Торг», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 2686697,00 грн. та з ПДВ на 2033340,00 грн. за відповідні податкові періоди. Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Соціум-Торг» обґрунтований посиланням на те, що під час перевірки позивач не надав первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Соціум-Торг».

Також, за висновками акту перевірки, позивачем також були порушені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 6.1 ст.6, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» від 12.05.2007 № 805, постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 і від 12 травня 1999 р. № 805» від 28.03.2007 № 596, а саме: в декларацію переробного підприємства (спеціальна декларація) включено суму податкових зобов'язань за період з 01.03.2008 по 01.06.2008 за операціями з поставки шкур на загальну суму 581649,50 грн., у тому числі, ПДВ 96142,00 грн., тоді як ця сума податкових зобов'язань підлягала декларуванню в загальній декларації з ПДВ, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за березень, травень 2008 року на 2959,33 грн. та 93183,00 грн. відповідно та завищено суми ПДВ, які підлягали нарахуванню на окремому (спеціальному) рахунку ПАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» як переробного підприємства та залишаються у його розпорядженні для цільового використання, на 2959,33 грн. та 93183,00 грн.; Крім того, в акті вказано про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1. 7.4.2 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 805 та від 28.03.2007 № 596: у спеціальних деклараціях з ПДВ переробного підприємства за травень, червень 2008 року завищено суму податкового кредиту на 14083,00 грн., у результаті чого не перераховано на окремий (спеціальний) рахунок кошти в цій сумі.

За результатами перевірки ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 000072301/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 3589482,60 грн.( у тому числі: 2686697,00 грн. - основний платіж, 902785,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 20.02.2009 № 000082301/0 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 3209880,00 грн.( у тому числі: 2130531,33 грн. - основний платіж, 1079348,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Згідно з цими податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

За наслідками адміністративного оскарження цих податкових повідомлень-рішень податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 000082301/0 скасовано в частині 7000,00 грн. основного платежу та 3500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2009: № 000082301/1 - про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 3199380,00 грн. (у тому числі: 2123531,33 грн. - основний платіж, 1075848,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 000072301/1 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3589482,60 грн.( у тому числі: 2686697,00 грн. - основний платіж, 902785,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Крім того, ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2009: № 000082301/2 -про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 3199380,00 грн.( у тому числі: 2123531,33 грн. - основний платіж, 1075848,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 000072301/2 - про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 3589482,60 грн.( у тому числі: 2686697,00 грн. - основний платіж, 902785,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000202301/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1343348,50 грн.( штрафні (фінансові) санкції, встановлені підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Соціум-Торг» товару (шкури великої рогатої худоби, шкури свинні ) за договорами купівлі-продажу: від 23.01.2008 № 15 (додаткова угода від 23.01.2008 № 1), від 05.02.2008 № 27 (додаткова угода від 05.02.2008 № 1), від 28.02.2008 № 42 (додаткова угода від 28.02.2008 № 1), від 04.04.2008 № 74 (додаткова угода від 04.04.2008 № 1), від 12.05.2008 № 92 (додаткова угода від 12.05.2008 № 1), від 30.05.2008 № 111 (додаткова угода від 30.05.2008 № 1) на адресу позивача виписані видаткові накладні, податкові накладні на загальну суму 12896146,95 грн., в тому числі, ПДВ 2033340,00 грн.; позивач перерахував на банківський рахунок ТОВ «Соціум-Торг» вартість поставки.

У подальшому позивач виписав податкові та видаткові накладні на поставку шкір ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок»» згідно з договором поставки від 09.01.2008 № ПС-17/08 та договором доручення від 09.01.2008 № 34/08/109.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції з поставки позивачу від ТОВ «Соціум-Торг» товару (шкури великої рогатої худоби, шкури свинні) мали реальний характер. Такий висновок суди зробили, посилаючись на приєднані до справи копії вище перелічених господарських договорів, додаткових угод та специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Соціум-Торг» на адресу позивача, платіжних доручень та банківських виписок з рахунку позивача щодо перерахування грошових коштів за товар; доказів подальшої реалізації цього товару позивачем на користь ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» (видаткові та податкові накладні, банківські виписки з рахунку позивача. Суди послались на належну реєстрацію ТОВ «Соціум-Торг» як платника ПДВ на час вчинення поставки, наявність у нього достатньої цивільної правоздатності; на недоведеність у судовому процесі з боку ОДПІ відсутності у цього постачальника об'єктивної можливості на здійснення поставки, оскільки відсутність основних фондів та трудових ресурсів могла бути компенсована залученням цих ресурсів шляхом укладання цивільних договорів (залучення трудових ресурсів, транспортних компаній тощо). Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, за висновком суду, обумовлено тим, що він не був учасником договору перевезення, а відсутність у позивача ветеринарних свідоцтв судом було оцінено як порушення ТОВ «Соціум-Торг», яке не можу бути підставою для недійсності (нікчемності) правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Соціум-Торг» товару.

Однак, з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони не відповідають правильному застосуванню норм частин 1, 2 ст. 71, ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) та вище наведених норм матеріального права.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо факту поставки позивачу від ТОВ «Соціум-Торг» товару зроблений без врахування усіх обставин, встановлених у судовому процесі, у сукупності, які спростовують реальний характер операцій з поставки за участі ТОВ «Соціум-Торг», а саме: відсутність в останнього матеріально-технічних та трудових ресурсів, що об'єктивно виключає можливість здійснення цим товариством поставок такого специфічного товару, як шкури тваринні; припинення юридичної особи ТОВ «Соціум-Торг» (ліквідація за результатами розгляду справи про банкрутство згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2009); позивач не оприбуткував товар як отриманий; відсутності інших доказів, які б підтверджували реальний рух товару від ТОВ «Соціум-Торг» до кінцевого покупця ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», про що свідчить акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 30.03.2009 № 481/23-00307891 про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», копія якого приєднана до справи (а.с. 212-214, т.3-й). Так, згідно з цим актом на підтвердження операцій з придбання шкіряної сировини з участю ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» підприємством надані видаткові та податкові накладні, платіжні доручення на перерахування грошових коштів за відвантажений товар.

З висновками судів попередніх інстанцій, що умови поставки можуть передбачати відсутність участі позивача у процесі транспортування, а також що відсутність ветеринарних свідоцтв не можуть бути окремою підставою для визнання операцій з поставки такими, що не мають реального характеру, можна погодитись лише частково, а саме: за умови відсутності у справі обставин, які ставлять під сумнів реальність операцій. Однак, оскільки обставини такого характеру у справі встановлені, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили довід ОДПІ про відсутність документів на підтвердження транспортування товару (в тому числі, до кінцевого споживача), оприбуткування товару позивачем. На підтвердження своїх доводів ОДПІ, поміж іншим, посилалась на лист Об`єднаної ветеринарної медицини в м. Києві від 04.12.2008 № 776 (а.с. 111, т.1), згідно якого ТОВ «Соціум-Торг» не отримувало ветеринарних свідоцтв для реалізації шкур великої рогатої худоби.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Відповідно до пункту 2 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 № 32, які розроблені відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину», з метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду підлягають перевезення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини суб'єктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності (пункт 3 цих Правил).

Пунктом 4 цих Правил встановлено, що ветеринарним свідоцтвом форми N 2 супроводжується перевезення вантажів відповідно до додатків 2 та 3 Правил, зокрема: шкіряна та пушно-хутряна сировина.

Зміст вказаних норм свідчить про обов'язковість ветеринарних свідоцтв як товарно-супровідного документу при здійсненні перевезення шкур.

Вище вказані обставини щодо постачальника товару, фактичного відвантаження, відсутності обов'язкових товарно-супровідних документів обґрунтовано ставлять під сумнів фактичну поставку товару позивачу від ТОВ «Соціум-Торг». Однак, вони не були взяті до уваги судами першої та апеляційної інстанції при оцінці документів бухгалтерського та податкового обліку, на які позивач посилається як на підставу збільшення сум валових витрат та податкового кредиту

Факт наявності у позивача видаткових та податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв'язку з цим самі лише первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Такими є встановлені в судовому процесі обставини щодо відсутності у ТОВ «Соціум-Торг» матеріально-технічної бази (складських приміщень, транспортних засобів тощо), відсутність ветеринарних свідоцтв, які є обов'язковими для здійснення перевезення такого виду товару як тваринні шкури.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168\97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2009 № 000072301/0, від 13.05.2009 № 000072301/1, від 16.07.2009 № 000072301/2, від 16.07.2009 № 0000202301/2 та податкових повідомлень-рішень від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2 у частині визначення ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2033340,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1016700,00 грн. (50% від 2033340,00 грн. згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Суди не дослідили інші порушення, які були встановлені в акті перевірки від 09.02.2009 № 8/23/05421137 та стали підставою для донарахування податкових зобов'язань із ПДВ згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2, а саме: у сумі 90191, 33 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59148, 67 грн. Так, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій обмежились висновками щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Соціум-Торг». При цьому, поза увагою судів залишилось, що згідно з актом перевірки за податковими накладними ТОВ «Соціум-Торг» позивач завищив податковий кредит на 2033340,00 грн., тоді як податкові зобов'язання донараховані в сумі 2130531,33 грн. Обставини щодо порушення позивачем норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 6.1 ст.6, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, пункту 6 постанов Кабінету Міністрів України «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі» від 12.05.2007 № 805 та «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 і від 12 травня 1999 р. № 805» від 28.03.2007 № 596, які згідно з актом перевірки також були підставою для донарахування суми податкових зобов'язань з ПДВ (на ці норми є також посилання в податкових повідомленнях-рішеннях від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2) судами першої та апеляційної інстанції не встановлені.

Разом з тим, ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування суми податкових зобов'язань із ПДВ згідно з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору у частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2 у частині визначення ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 90191,33 грн. (2130531,33 грн. - 2033340,00 грн.) за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 59148,67 грн. (1079348,67 грн. - 1016700,00 грн.), а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 20.02.2009 № 0000082301/0, яке є відкликаним.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

З огляду на те, що рішенням ОДПІ від 20.02.2009 № 0000082301/0 частково скасовано, тобто фактично змінено, це податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, а відтак не може бути предметом спору (відсутнє рішення суб'єкта владних повноважень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу (частина 1 ст. 228 цього Кодексу).

Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 223, 227, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково, скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013.

У позові про скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.02.2009 № 000072301/0, від 13.05.2009 № 000072301/1, від 16.07.2009 № 000072301/2; від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2 у частині визначення ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2033340,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1016700,00 грн. - відмовити.

В частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2 у частині визначення ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 90191,33 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 59148,67 грн. - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.02.2009 № 0000082301/0 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та у частині прийняття нового рішення та закриття провадження у справі може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписІ.В. Приходько