Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.07.2024 року у справі №495/7377/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 495/7377/21

провадження № 61-13168св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Офіс Генерального прокурора, Одеська обласна прокуратура, Малиновська окружна прокуратура м. Одеси, управління Служби безпеки України в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, представника ОСОБА_1 - Смирнова Андрія Ігоровича на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року у складі судді Анісімової Н. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарова М. В., Лозко Ю. П., та касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, управління Служби безпеки України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

2. Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2006 року він був прийнятий на роботу до прокуратури Одеської області та призначений на посаду помічника прокурора Малиновського району м. Одеси.

3. 09 лютого 2009 року помічник прокурора Малиновського району м. Одеси ОСОБА_1 та старший слідчий прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 були затримані працівниками управління Служби безпеки України в Одеській області.

4. 10 лютого 2009 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Шемоньовим Г. В. порушено кримінальну справу № 49-2669 щодо позивача, помічника прокурора Малиновського району м. Одеси. ОСОБА_1 , та старшого слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

5. В той же день 10 лютого 2009 року ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 115 КПК України як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та був звільнений із займаної посади та органів прокуратури Одеської області за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури (частина перша статті 8, пункт 5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України).

6. 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.

7. 12 лютого 2009 року Печерським районним судом м. Києва, зокрема стосовно ОСОБА_1 , обрано запобіжний захід - взяття під варту. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжувався 08 квітня 2009 року Печерським районним судом м. Києва до 4-х місяців, а також 05 червня 2009 року Апеляційним судом м. Києва - до 6 місяців.

8. Весь цей період ОСОБА_1 перебував в Одеському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області. Час перебування ОСОБА_1 в Одеському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області складає 7 місяців та 14 днів.

9. За результатами досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було складено обвинувальний висновок та справу направлено до суду.

10. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.

11. Ухвалою Верховного Суду України від 19 травня 2011 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скасовано й справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд.

12. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.

13. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2012 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

14. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані у зв`язку з відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.

15. Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

16. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, а справу направлено заступнику Генерального прокурора України для організації проведення додаткового розслідування.

17. Враховуючи норми пункту 12 Розділу X Прикінцевих положень чинного на сьогодні КПК України, розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченим цим Кодексом.

18. На цій підставі відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року за частиною третьою статті 368 КК України.

19. Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, що була винесена прокурором відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Столбуненком О. Г., а також постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, що винесена старшим слідчим першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області юриста 1 класу Лободою Р. Г. , кримінальне провадження № 42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях колишнього помічника прокурора Малиновського району м. Одеси ОСОБА_1 та колишнього старшого слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Вказані рішення не скасовувалися, сторонами провадження не оскаржувалися.

20. Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 8 років, 3 місяці та 21 день (або 99 місяців та 21 день) з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, з яких 7 місяців та 14 днів з 10 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року - під вартою.

21. У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, згідно вимог законодавства, яку оцінює в розмірі 5 000 000 грн, також просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 30 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

22. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року позов задоволено частково.

23. Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000,00 грн.

24. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

25. Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено.

26. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України понесені судові витрати за проведення експертиз 15 652 грн та 15 000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.

27. Постановою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. , Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, управління Служби безпеки України в Одеській області залишено без задоволення.

28. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року залишено без змін.

29. Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково.

30. Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року в частині стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України понесених судових витрат на надання правової допомоги в розмірі 50 000,00 грн змінено, зменшено розмір понесених позивачем судових витрат на надання правової допомоги до 15 000 грн.

31. Резолютивну частину додаткового рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року змінено, викладено її в редакції цієї постанови:

«Заяву представника позивача Смирнова Андрія Ігоровича , який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №495/7377/21 - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за проведення експертиз в розмірі 15 652 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні) та 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч гривен) та витрати на надання правової допомоги в розмірі 15 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень)».

32. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 8 років, 3 місяці та 21 день (або 99 місяців та 21 день) з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, з них 7 місяців та 14 днів з 10 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року - під вартою, а потім органами прокуратури були винесені постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення стосовно позивача, тому суди дійшли висновку, що позивачу була завдана моральна шкода, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Виходячи з принципів справедливості та розумності, суди вважали, що справедливою сумою відшкодування моральної шкоди буде 1 500 000 грн.

33. Суд апеляційної інстанції, змінюючи розмір витрат на правову допомогу, визначених судом першої інстанції, виходив із того, що стягнення таких витрат у повному обсязі не відповідатиме принципу пропорційності, оскільки згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому понесені витрати на правову допомогу також необхідно стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 30 % від заявлених вимог, що буде справедливим, і такий розмір буде співмірним зі складністю справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

34. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. , Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.

35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

36. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року № 1375/0/226-24 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві - Русинчуку М. М.

37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.

38. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.

39. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.

40. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року № 575/0/226-24 та протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві.

41. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

42. У касаційних скаргах на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року Офіс Генерального прокурора, Одеська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та зменшити розмір стягнення моральної шкоди.

43. Підставою касаційних скарг Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року заявники зазначають застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 11 серпня 2021 року у справі № 761/20935/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18, від 16 травня 2019 року у справі № 563/504/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 757/21608/18, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

44. Касаційні скарги мотивовані тим, що ухвалюючи судові рішення, суди виходили із того, що позивач перебував під слідством та судом упродовж 8 років 3 місяців та 21 днів, а саме з 10 лютого 2009 року (дата затримання) по 31 травня 2017 року (день закриття кримінального провадження).

45. ОСОБА_1 10 лютого 2009 року був затриманий у кримінальній справі та 11 лютого 2009 року йому пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, проте вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, позивача виправдано за відсутністю складу злочину, запобіжний захід скасовано.

46. Отже, у вказаному періоді позивач перебував під слідством та судом лише з 11 лютого 2009 року по 02 серпня 2010 року, оскільки 03 серпня 2010 року набрав законної сили виправдувальний вирок, позивач був виправданим і з цього дня не перебував під слідством та судом.

47. В подальшому ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2011 року вирок від 18 червня 2010 року та ухвала від 03 серпня 2010 року були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд.

48. Таким чином, після скасування судом касаційної інстанції виправдувального вироку, позивач перебував під слідством та судом з 19 травня 2011 року по 13 січня 2014 року, оскільки ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року залишено без змін виправдувальний вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, а тому з 14 січня 2014 року позивач також був виправданим та з цього дня не перебував під слідством та судом.

49. Потім, лише 23 грудня 2014 року Верховним Судом України скасовано ухвалу апеляційного суду від 14 січня 2014 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд.

50. Після скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду від 14 січня 2014 року позивач перебував під слідством та судом з 23 грудня 2014 року по 31 травня 2017 року (день закриття кримінального провадження).

51. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, визначаючи строк перебування позивача під слідством та судом з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, необґрунтовано включили строк з 03 серпня 2010 року по 18 травня 2011 року, а також з 14 січня 2014 року по 22 грудня 2014 року, оскільки цей час ОСОБА_1 згідно вироків, що набрали законної сили, був виправданий та не перебував під слідством та судом.

52. Враховуючи наведене, заявники вважають, що строк перебування позивача під слідством та судом складає 6 років, 6 місяців та 29 днів або 78 місяців та 29 днів.

53. Вважають, що мінімальний розмірі відшкодування моральної шкоди, на який має право позивач, становить 529 077 грн, який є гарантованим державою і досить значним, а тому є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, підстав для його збільшення немає, оскільки відшкодування шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення.

54. У касаційній скарзі на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - Смирнов А .І. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

55. Підставою касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17, від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

56. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість, що призвело його до позбавлення нормального та достойного способу життя, реалізацію своїх звичок і бажань, погіршення відносин зі знайомими людьми, близькими та рідними, а також негативних наслідків. Ускладнились спілкування і взаємостосунки з оточуючими людьми через обвинувачення у тяжкому злочині.

57. Ухвалюючи судові рішення, судами першої та апеляційної інстанції, не було враховано: значну тривалість кримінального провадження та тривале перебування під вартою; обмеження вільно пересуватися територією України та виїжджати за її межі; необхідність здійснювати додаткові заходи з метою захисту від пред`явленого обвинувачення, що свідчить про створення значних складнощів в організації повсякденного укладу життя; у зв`язку з незаконним триманням під вартою позивача його сім`я розпалась, з`явились відкриті виконавчі провадження, борг по сплаті аліментів та перед банками; кримінальне переслідування призвело до негативних змін в організації життя та вимагає додаткових зусиль для відновлення морального стану; після перебування під слідством позивач повинен заново налагоджувати соціальні зв`язки з оточуючими, доводити свою дійсну доброчесність, корисність суспільству; внаслідок перебування під вартою у позивача з`явився логоневроз, через що він майже втратив можливість висловлювати свою думку.

58. У касаційній скарзі на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

59. Підставою касаційної скарги Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Судувід 05 жовтня 2022 року у справі № 373/1292/20, від 11 січня 2023 року у справі № 336/3599/20, від 03 травня 2023 року у справі № 336/3964/20, від 10 травня 2023 року у справі № 373/1294/20, від 12 січня 2022 року у справі № 2-23/2008, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

60. Касаційна скарга мотивована тим, що у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

61. Водночас заявник також посилається на те, що після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК України, тобто судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

62. У касаційній скарзі на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року Одеська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.

63. Підставою касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 373/1292/20, від 11 січня 2023 року у справі № 336/3599/20, від 03 травня 2023 року у справі № 336/3964/20, від 10 травня 2023 року у справі № 373/1294/20, від 12 січня 2022 року у справі № 2-23/2008, від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц, від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14, від 17 січня 2024 року у справі № 211/2832/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

64. Касаційна скарга мотивована тим, що після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК України, тобто судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

65. Також посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення у вказаній справі, не дотримався процесуального порядку вирішення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, що залишилось поза увагою апеляційного суду.

66. Зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення Одеській обласній прокуратурі не надавалась, судами не направлялась, заяву розглянуто за відсутності учасників справи, зокрема, прокуратури, яку не повідомлено належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

67. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури від Державної казначейської служби, у якому вказано, що доводи касаційної скарги Одеської обласної прокуратури є правильними та заслуговують на увагу, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення на відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн, а тому оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

68. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. від Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України, управління Служби безпеки України в Одеській області, у яких останні просили залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

69. ОСОБА_1 з 14 березня 2006 року працював у прокуратурі Одеської області на посаді помічника прокурора Малиновського району м. Одеси.

70. 09 лютого 2009 року ОСОБА_1 та старший слідчий прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 були затримані працівниками управління Служби безпеки України в Одеській області.

71. 10 лютого 2009 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Шемоньовим Г. В. порушено кримінальну справу № 49-2669 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. У цей же день, 10 лютого 2009 року, ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 115 КПК України як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та був звільнений із займаної посади та органів прокуратури Одеської області.

72. 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, а 12 лютого 2009 року Печерським районним судом м. Києва обрано запобіжний захід - взяття під варту. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжувався 08 квітня 2009 року Печерським районним судом м. Києва до 4-х місяців, а також 05 червня 2009 року Апеляційним судом м. Києва - до 6 місяців.

73. За результатами досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було складено обвинувальний висновок та справу направлено до суду.

74. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.

75. Ухвалою Верховного Суду України від 19 травня 2011 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скасовано й справу направлено на новий судовий розгляду у той же суд.

76. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані за відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.

77. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2012 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 грудня 2011 року, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

78. Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виправдані у зв`язку з відсутністю складу злочину, а запобіжні заходи стосовно них скасовані.

79. Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

80. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року, а справу направлено заступнику Генерального прокурора України для організації проведення додаткового розслідування.

81. Враховуючи норми пункту 12 Розділу X Прикінцевих положень чинного на сьогодні КПК України, розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченим цим Кодексом.

82. На цій підставі відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року за частиною третьою статті 368 КК України.

83. Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, що була винесена прокурором відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Столбуненком О. Г., а також постановою про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, що винесена старшим слідчим першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області юриста 1 класу Лободою Р. Г. , кримінальне провадження № 42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях колишнього помічника прокурора Малиновського району м. Одеси ОСОБА_1 та колишнього старшого слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Вказані рішення не скасовувалися, сторонами провадження не оскаржувалися.

Позиція Верховного Суду

84. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

85. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

86. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

87. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

88. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури підлягають задоволенню частково, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. - залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо суті позовних вимог

89. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

90. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

91. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

92. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

93. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

94. Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

95. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема при закритті кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

96. Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

97. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

98. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

99. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року

у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

100. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

101. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

102. Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

103. Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

104. Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

105. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 8 років, 3 місяці та 21 день (або 99 місяців та 21 день) з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, з них 7 місяців та 14 днів з 10 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року - під вартою, а потім органами прокуратури були винесені постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення стосовно позивача, тому суди дійшли висновку, що позивачу була завдана моральна шкода, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Виходячи з принципів справедливості та розумності, суди вважали, з урахуванням строку перебування позивача під вартою, що справедливою сумою відшкодування моральної шкоди буде 1 500 000 грн.

106. Колегія суддів не може погодитись із визначеним судами розміром відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, з огляду на наступне.

107. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом8 років, 3 місяці та 21 день (або 99 місяців та 21 день) з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, з них 7 місяців та 14 днів з 10 лютого 2009 року по 24 вересня 2009 року - під вартою

108. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено на рівні 6 700 грн.

109. З огляду на період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (99 місяців та 21 день) мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, гарантований позивачу складає 667 990 грн (99 * 6 700 = 663 300; (6 700 : 30) * 21 = 4 690).

110. Водночас колегією суддів також враховано, що в період перебування під слідством та судом позивач перебував під вартою 7 місяців та 14 днів, тому сума відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, має становити 750 000 грн. Вказана сума є більш ніж достатньою для компенсації моральної шкоди, яку позивач зазнав під час кримінального переслідування.

111. Доводи представника позивача щодо необхідності задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненні на його користь 5 000 000 грн, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість, що призвело до позбавлення нормального та достойного способу життя, відхиляються колегією суддів, оскільки вищевказаний розмір відшкодування моральної шкоди не більший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призводить до його збагачення.

112. Крім того, законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, тому вимоги касаційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Отже, відшкодування моральної шкоди у розмірі 750 000 грн, з урахуванням обставин цієї справи, встановлених судами, відповідає засадам розумності та справедливості.

113. Доводи Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратуру у касаційній скарзі про те, що суди першої та апеляційної інстанції, визначаючи строк перебування позивача під слідством та судом з 10 лютого 2009 року по 31 травня 2017 року, необґрунтовано включили строк з 03 серпня 2010 року по 18 травня 2011 року, а також з 14 січня 2014 року по 22 грудня 2014 року, тому що в цей час ОСОБА_1 згідно вироків, що набрали законної сили, був виправданий та не перебував під слідством та судом, відхиляються колегією суддів, оскільки кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 припинено з прийняттям постанови від 31 травня 2017 року про закриття кримінального провадження.

114. Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 - Смирнова А. І. на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 (провадження № 61-6127св19), оскільки вищевказані висновки не суперечать висновкам, викладеним у наведеній заявником постанові. Крім того, сам по собі факт стягнення судом моральної шкоди у більшому ніж визначено законом мінімальним розміром у справі № 757/53996/17, виходячи з обставин справи, яка переглядається, встановлених судами попередніх інстанцій, не є безумовною підставою для ухвалення судового рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Щодо оскарження додаткового рішення місцевого суду від 03 травня 2023 року та постанови апеляційного суду від 28 грудня 2023 року

115. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

116. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

117. У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

118. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

119. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

120. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

121. З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві окрім вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн, представник ОСОБА_1 - Смирнов А. І. також просив суд стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 50 000 грн, на підтвердження чого надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 17.06.2021 від 17 червня 2021 року.

122. В розділі 4 договору про надання правової (правничої) допомоги № 17.06.2021 від 17 червня 2021 року, який укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Центр юридичної допомоги «Правовий елемент» в особі голови (керуючого партнера) адвоката Смирнова А. І. (адвокат), сторони погодили розмір гонорару адвоката та порядок його сплати, та домовились, що гонорар складається з 50 000 грн та 50 % суми, яка буде стягнута за будь-яким рішенням суду на користь ОСОБА_1 , яка набере законної сили по справі, в якій правову допомогу клієнту надавав адвокат Смирнов А. І. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (т. 1, а. с. 245-250).

123. Згідно змісту ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1059308 від 28 серпня 2021 року адвокат Смирнов А. І. уповноважений надавати правову допомогу ОСОБА_1 в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, Одеському апеляційному суду та у Верховному суді України (т. 2, а. с. 5).

124. Суд апеляційної інстанції, змінюючи розмір витрат на правову допомогу, визначену судом першої інстанції, виходив із того, що стягнення таких витрат у повному обсязі не відповідатиме принципу пропорційності, оскільки згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрат, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому понесені витрати на правову допомогу також необхідно стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 15 % від заявлених вимог, що буде справедливим, і такий розмір буде співмірним зі складністю справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами.

125. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

126. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

127. Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій невірно визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на правову допомогу. Так, оскільки на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 750 000 грн, що становить 15 % від заявлених позовних вимог, тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню у розмірі 7 500 грн, що є пропорційним задоволеним позовним вимогам.

128. Також колегія суддів не може в повній погодитись із висновками суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на проведення експертиз з огляду на таке.

129. Вище вказано, що згідно з вимогами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

130. В силу вимог частини четвертої статті 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом зокрема, експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок.

131. Згідно з частиною шостою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

132. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

133. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

134. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

135. Таким чином після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК, тобто судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

136. Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-23/2008.

137. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на проведення експертиз, наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку, що такі витрати підлягають стягнення на користь позивача у повному обсязі.

138. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого суду у незміненій частині та постанова апеляційного суду від 28 грудня 2023 року підлягають зміні в частині стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, оскільки визначена судами сума стягнута не пропорційно задоволеним позовним вимогам. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 2 347,8 грн та 2 250 грнза проведення експертиз, а всього 4 597,8 грн.

139. Інші доводи щодо необхідності скасування додаткового рішення місцевого суду від 03 травня 2023 року та постанови апеляційного суду від 28 грудня 2023 року судом не оцінюються, оскільки додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, тому оскільки колегія суддів дійшла висновку про зміну розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, наявні також підстави для перерозподілу судових витрат.

140. Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

141. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваних судових рішень в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь відповідача. Також підлягає зміні оскаржувані судові рішення в частині стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 750 000 грн(сімсот п`ятдесят тисяч гривень) грн на відшкодування моральної шкоди».

3. Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз у розмірі 2 347,8 грн та 2 250 грн, а всього 4 597,8 грн, та витрати на надання правової допомоги у розмірі 7 000 грн».

4. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Смирнова Андрія Ігоровича залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович