Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.06.2018 року у справі №686/12240/17

Постанова

Іменем України

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 686/12240/17

провадження № 61-29083св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ларченко Ірини Миколаївни,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А.

В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ларченко І. М. (далі - ПАТ КБ "Євробанк") про визнання неправомірним та скасування рішення про включення до переліку осіб, пов'язаних з банком, виключення з даного переліку та включення до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 31 жовтня 2013 року до 31 листопада 2016 року працював у ПАТ "Фідобанк" начальником Хмельницького відділення № 1. У період з 01 березня 2016 року до 10 червня 2016 року працював за сумісництвом у відділі обслуговування віддалених клієнтів департаменту контролю та обліку банківських операцій на посаді головного економіста у ПАТ КБ "Євробанк". Також вказував про те, що ним у березні 2016 року були розміщені кошти на депозитних рахунках у ПАТ КБ "Євробанк". Згодом, Правлінням Національного банку України було прийнято рішення від 16 серпня 2016 року № 215-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк ". Протоколом правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року № 40 позивача та його прямих родичів було внесено в перелік пов'язаних із банком осіб станом на 01 червня 2016 року. У зв'язку з цим, позивачу відмовлено у включенні його до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказував, що він не був керівником у ПАТ КБ "Євробанк" та не був проінформований про спорідненість цих банків, і про те, що в них спільний засновник - власник істотної участі, ОСОБА_2. На його думку, у відповідача були відсутні правові підстави позбавляти його права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати протокольне рішення Правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року №40, яким затверджено перелік пов'язаних з банком осіб, та виключити з переліку пов'язаних осіб з ПАТ КБ "Євробанк" ОСОБА_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

- включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ "Євробанк".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

29 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 ПАТ
КБ "Євробанк" про визнання неправомірним та скасування рішення про включення до переліку осіб, пов'язаних з банком, виключення з даного переліку та включення до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що керівник відділення банку (відокремленого підрозділу банку) та його асоційовані особи згідно з положеннями чинного законодавства України відносяться до категорії пов'язаних з банком осіб, оскільки ОСОБА_1 працював у ПАТ "Фідобанк" з 31 жовтня 2013 року начальником Хмельницького відділення № 1, а в період з 01 березня 2016 року до 10 червня 2016 року працював на посаді головного економіста у ПАТ КБ "Євробанк", тому він є пов'язаною з ПАТ КБ "Євробанк" особою та був правомірно включеним до переліку осіб, пов'язаних із банкомі підстав для їх скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У червні 2018 року справу № 686/12240/17-ц передано до Верховного Суду.

14 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1072/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неналежним чином були встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно того, що він відповідно до вимог статей 2, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є асоційованою та пов'язаною з банком особою. Також зазначає про те, що він не займав керівних посад у ПАТ КБ "Євробанк" та не володів інформацією про те, що ПАТ КБ "Євробанк" та ПАТ "Фідобанк" мають спільного власника істотної участі - ОСОБА_3. На думку скаржника, він був введений в оману при розміщенні коштів на рахунках у ПАТ КБ "Євробанк", оскільки не володів інформацією про споріднену особу банку. Тому він вважає, що відсутні підстави для позбавлення його права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 31 жовтня 2013 року до 31 листопада 2016 року ОСОБА_1 працював у ПАТ "Фідобанк" начальником Хмельницького відділення № 1.

В період з 01 березня 2016 року до 10 червня 2016 року ОСОБА_1 працював за сумісництвом на посаді головного економіста у ПАТ КБ "Євробанк".

У березні 2016 року ОСОБА_1 розмістив кошти на депозитних рахунках у ПАТ КБ "Євробанк".

16 серпня 2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 215-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "Євробанк".

Протоколом правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року № 40 ОСОБА_1 та його прямих родичів було внесено до переліку пов'язаних із банком осіб. З цих підстав позивача не включено до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ "Євробанк".

ПАТ КБ "Євробанк" і ПАТ "Фідобанк" мають спільного власника істотної участі ОСОБА_3, а тому ПАТ КБ "Євробанк" і ПАТ "Фідобанк" є спорідненими особами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасувати протокольне рішення №40 Правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року, яким затверджено перелік пов'язаних з банком осіб та виключення з переліку пов'язаних осіб з ПАТ
КБ "Євробанк" Костика Г. О. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).

За загальним правилом, встановленим статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для цілей частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пов'язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315), встановлено, що особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк самостійно виявляє пов'язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов'язаною з банком.

Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов'язаною з банком. Якщо пов'язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов'язаних з банком осіб.

Таким чином, рішення Комісії має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов'язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

Таким чином, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо пов'язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття рішення Правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року №40 у частині, що стосується його права, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.

У даному спорі позовна вимога про визнання неправомірним та скасувати протокольне рішення Правління ПАТ КБ "Євробанк" від 09 червня 2016 року №40, яким затверджено перелік пов'язаних з банком осіб та виключення з переліку пов'язаних осіб з ПАТ КБ "Євробанк" ОСОБА_1 за своєю суттю не може бути самостійною позовною вимогою, а може бути тільки підставою позовної вимоги спрямованої на захист прав позивачів щодо повернення грошових коштів, наданих Банку у депозит.

Саме під час розгляду спору про стягнення грошових коштів (депозиту та процентів, нарахованих за ним) позивач вправі доводити відсутність у нього статусу особи, пов'язаної з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Банку про визнання його пов'язаним з банком особою як самостійної позовної вимоги.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16.

Щодо позовних вимог про включення ОСОБА_1 до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ "Євробанк" колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України (у редакції на час спірних правовідносин) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 17 КАС України (у редакції на час спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі спір частково стосується дій Фонду щодо невключення кредиторських вимог ОСОБА_1 до реєстру вкладників в період дії тимчасової адміністрації у ПАТ
КБ "Євробанк".

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм ~law38~ вирішує виключно Фонд.

Так, згідно із ~law39~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (..), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (..). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами ~law40~ встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

уповноважена особа Фонду складає перелік вкладниківта визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law41~ (..) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

уповноважена особа Фонду (..) формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

виконавча дирекція Фонду (..) затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

уповноважена особа Фонду (..) формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом (..).

Відповідно до ~law42~ Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Ураховуючи викладене, Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 та у справі № 813/6392/15, від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15, від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій вказаних норм процесуального права не врахували та дійшли помилкового висновку стосовно того, що спір, який виник між сторонами в частині позовних вимог щодо формування реєстру вкладників підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами обох інстанцій норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі частини 4 статті 401 ЦПК України суд у попередньому судовому засіданні касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом частини 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Згідно з частиною 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частиною 1 статті 414 ЦПК України.

Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частиною 1 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина 2 статті 414 ЦПК України).

За таких обставин рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини 2 статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ларченко Ірини Миколаївни про включення до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 401, 402, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ларченко Ірини Миколаївни про визнання неправомірним та скасування рішення про включення до переліку осіб, пов'язаних з банком, виключення з даного переліку та включення до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Євробанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Ларченко Ірини Миколаївни про включення до реєстру вкладників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у нього наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик