Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.04.2019 року у справі №264/5368/18

Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 264/5368/18

провадження № 61-6996св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харцизький трубний завод",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

05 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Литвиненко Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Кочегарової Л. М., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" (далі ПрАТ "Харцизький трубний завод") про стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги мотивував тим, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Харцизький трубний завод". 16 березня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін, однак у порушення вимог статті 116 КЗпП України відповідач не провів з ним повного розрахунку у день звільнення.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ "Харцизький трубний завод" на його користь заборгованість по заробітній платі за період з

01 березня 2017 року по 16 березня 2017 року у розмірі 207 212,04 грн та відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

05 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Харцизький трубний завод" про стягнення заробітної плати відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ПрАТ "Харцизький трубний завод" заборгованості перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року.

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 грудня

2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки у трудових правовідносинах між відповідачем ПрАТ "Харцизький трубний завод" та його працівниками, в томі числі позивачем

ОСОБА_1, з 15 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких відповідач ПрАТ "Харцизький трубний завод" об'єктивно, з причин від нього не залежних, позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо) та діючим законодавством.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та у травні 2019 касаційна скарга ОСОБА_1, які є ідентичними за змістом, у яких заявники просили скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 грудня

2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги мотивовані тим, що право на оплату праці є конституційним, право на його захист гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Суди неправильно встановили обставини справи та не звернули увагу на доводи заявників про те, що здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності у

м. Маріуполі, відповідач не був позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату грошових коштів позивачу. Судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, оскаржувані рішення не відповідають вимогам статей 89, 263 ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ "Харцизький трубний завод" на касаційні скарги, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними і обгрунтованими, ухвалені з урахуванням усіх фактичних обставин справи. 15 березня 2017 року ПрАТ "Харцизький трубний завод", розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території Донецької області було захоплено терористичним угрупуванням, а тому втратило можливість здійснювати виробничу, торговельну, фінансову та інші види діяльності (в тому числі кадрову) у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів, в тому числі щодо заробітної плати позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 16 липня

2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

З 01 серпня 1997 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Харцизький трубний завод".

15 березня 2017 року відбулося захоплення незаконними збройними формуваннями виробничих потужностей, майна та документації підприємства ПрАТ "Харцизький трубний завод", що знаходилося в м. Харцизьк, про що 22 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050410000782 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 КК України.

Наказом від 16 березня 2017 року № 6585 ОСОБА_1 звільнений з ПрАТ "Харцизький трубний завод" на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" та № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" місто Харцизьк Донецької області визнано тимчасово окупованою територією України.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 01 вересня 2014 року № 2721/05-04 засвідчено настання у ПрАТ "Харцизький трубний завод" обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з 01 серпня 2014 року, що досі тривають.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від

23 червня 2017 року підтверджено унеможливлення виконання ПрАТ "Харцизький трубний завод" перед звільненими 16 березня 2017 року працівниками зобов'язань, передбачених статтями 47 і 116 КЗпП України, а саме:

16 березня 2017 року, в день звільнення, видати кожному працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Донецької області, у тому числі місто Харцизьк Донецької області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер та є підставою для звільнення заявника від відповідальності.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (частина 1 статті 116 КЗпП України).

Частиною 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Зважаючи на заявлені позовні вимоги про виплату заробітної плати, а також встановлені судами форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Втрата контролю і доступу ПрАТ "Харцизький трубний завод" до виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі доступу до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 15 березня 2017 року, коли товариство фактично вийшло з під контролю, що унеможливлює виконання ПрАТ "Харцизький трубний завод" зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України.

Сам по собі факт звільнення позивача з ПрАТ "Харцизький трубний завод" не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ПрАТ "Харцизький трубний завод" та його працівниками, зокрема, ОСОБА_1, з 15 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству, так і його працівникам, у період існування яких ПрАТ "Харцизький трубний завод" об'єктивно, з незалежних від нього причин позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо) щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, переоцінку яких Верховний Суд не має права здійснювати, в силу визначених статтею 400 ЦПК України повноважень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

05 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак