Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.06.2025 року у справі №166/1266/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 166/1266/23

провадження № 61-12055св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики

за касаційною скаргою адвоката Костюм Тетяни Петрівни як представника ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 20 березня 2024 року у складі судді Свистун О. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 17 851,00 дол. США, 14 536,70 дол. США відсотків річних від простроченої суми та 345 717,69 грн пені за прострочення виконання зобов`язання.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 03 серпня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики на суму 17 851,00 дол. США на строк до 29 березня 2022 року включно. Передача коштів підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноручно. Оригінал розписки від 03 серпня 2021 року знаходиться у позивача. Однак станом на 29 серпня 2023 року відповідач зобов`язання за договором позики не виконала, коштів не повернула.

За умовами договору позики сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені не застосовуються положення частини шостої 6 статті 232 ГК України та частини другої статті 258 ЦК України, а пеня нараховуються за весь строк прострочення заборгованості до повного її погашення. Крім цього, якщо прострочення платежу перевищує 10 календарних днів, позичальник сплачує позикодавцю 50 процентів річних, починаючи з 11-го дня прострочення. Відповідач зобов`язана сплатити пеню в розмірі 345 717, 69 грн та 50 % річних від простроченої суми в розмірі 14 536,70 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ратнівський районний суд Волинської області рішенням від 20 березня 2024 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що зобов`язання за договором позики припинено, оскільки припинена застава транспортного засобу. Право на односторонню відмову від договору застави не передбачено ні договором, укладеним між сторонами, ні законом. Зберігання ОСОБА_1 оригіналу боргової розписки за договором позики з огляду на повідомлення про припинення основного зобов`язання не є безумовною підставою для стягнення боргу із ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Волинський апеляційний суд постановою від 25 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 20 березня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Костюк Т. П. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 20 березня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 25 липня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 26 грудня 2023 року у справі № 127/35718/21, від 29 червня 2023 року у справі № 295/15478/21, від 23 червня 2023 року у справі № 756/9028/20, від 31 березня 2023 року у справі № 716/2052/20; суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди дійшли помилкового висновку, що повідомлення, подане позивачем до нотаріуса, щодо припинення застави підтверджує повне виконання зобов`язань за договором позики. У позивача наявний оригінал боргової розписки, що вказує на непогашення відповідачем боргу. Факт припинення застави не припиняє зобов`язань за договором позики. Відповідач не надала належних доказів на підтвердження повернення коштів.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Працевитого Г. О. як представника ОСОБА_2 , мотивований законністю судових рішень.

ОСОБА_2 виконала зобов`язання за договором позики і надала докази часткового погашення заборгованості шляхом перерахування коштів на банківську карту після надання позивачем пояснень. ОСОБА_1 запевнив відповідача про задоволення своїх вимог за договором позики, оскільки припинив заставу автомобіля. Поведінка позивача є суперечливою. Доводи ОСОБА_1 про існування домовленості про реалізацію заставного майна з метою добровільного продажу автомобіля спростовуються укладеним між сторонами 26 січня 2022 року нового кредитного договору та передачу під заставу того ж автомобіля. Позивач подав нотаріусу «повідомлення про припинення зобов`язання», а не «повідомлення про припинення зобов`язання за договором застави», після чого видав під заставу відповідачу новий кредит. Припинення застави автомобіля можливе виключно в разі погашення кредиту. Обтяження заставного майна знято у зв`язку із фактичним виконанням позивачем зобов`язань за договором позики.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі й витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

12 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики № 01-0308, за умовами якого ОСОБА_2 отримала у тимчасове користування 17 851,00 дол. США на строк до 29 березня 2022 року включно і взяла на себе зобов`язання повернути позику щомісяця рівними частинами згідно з передбаченим договором графіком.

Про факт отримання коштів відповідач склала розписку від 03 серпня 2021року.

03 серпня 2021 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики сторони уклали нотаріально засвідчений договір застави, предметом якого став належний ОСОБА_2 на праві власності транспортний засіб «Toyota Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Обтяження зареєстровано 03 серпня 2021 року із забороною відчуження предмета застави та фіксацією п`ятирічного терміну дії обтяження.

26 січня 2022 року на підставі повідомлення ОСОБА_1 про припинення зобов`язання та заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна нотаріус ОСОБА_3 припинив заставу автомобіля.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору позики у разі неповернення (повного або часткового) позичальником суми позики згідно з умовами п. 2.8 цього договору в строки, передбачені цим договором, позикодавець має право на звернення стягнення на заставлене майно, або примусове списання суми заборгованості з поточного чи інших рахунків позичальника відповідно до законодавства, а також звернутись до поручителя з вимогою виконати обов`язки позичальника за цим договором.

Пункт 2.4.5 договору застави містить відсилку на пункт 4.5 цього договору, яким сторони визначили механізм звернення стягнення на предмет застави. Згідно з пунктом 4.5 договору застави, звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється на розсуд заставодержателя одним з наступних способів: за рішенням суду, в порядку, встановленому чинним законодавством України; шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання заставодавцем фактичних вимог заставодержателя; шляхом продажу заставодержателем предмета застави.

Відповідно до п. 3.2 договору застави право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за договором позики, а також в інших випадках, передбачених законами України, зокрема: з припиненням договору позики; в разі загибелі предмета застави; в разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави; в разі примусового продажу предмету застави; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

26 січня 2022 року між ОСОБА_2 (позичальник) і ТОВ «Фінансова компанія «Аміда» (далі - ФК «Аміда») в особі директора ОСОБА_1 (позикодавець) укладено договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 26/01/22-2, на суму кредиту 432 000,00 грн. З метою забезпечення виконання за вказаним договором 26 січня 2022 року сторони уклали договір застави автомобіля «Toyota Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Відповідно до статті 599 ЦПК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З обставин справи відомо, що сторони уклали договір позики, на підтвердження факту отримання коштів відповідач склала розписку, оригінал якої зберігається у позивача.

З метою забезпечення виконання зобов`язання сторони також уклали договір застави належного відповідачу автомобіля, обтяження на яке знято за заявою позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що вона повернула кошти позивачу, та зняття обтяження з предмета застави підтверджує припинення зобов`язання.

Разом із тим, повідомлення про припинення зобов`язання, на підставі якого знято обтяження не містить інформації щодо виконання зобов`язань за договором позики від 03 серпня 2021 року, а саме по собі зняття обтяження із заставного майна не може бути беззаперечним доказом належного і повного виконання зобов`язання. Водночас наявність у позивача оригіналу розписки, підписаної відповідачем, яка підтверджує отримання грошових коштів, але не містить відмітки про їх повернення, є доказом того, що зобов`язання з повернення позики відповідач не виконала.

За відсутності доказів погашення боргу з боку відповідача, а також наявності у позивача оригіналу розписки твердження про припинення основного зобов`язання є необґрунтованим і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не встановив суми, яка підлягає стягненню, з урахуванням встановлених умов договору, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясовувати дійсні обставини справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Костюм Тетяни Петрівни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 25 липня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов