Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №2-569/15

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-569/15

провадження № 61-12015св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю. Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі начальника Борсука Богдана Олеговича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року у складі судді Кухар Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року в складі колегії суддів: Городничої В.

С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на виконанні Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) перебувало зведене виконавче провадження за № АСПВ ~organization0~ щодо стягнення з неї на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") коштів в розмірі 23 914,42 грн та 243,60 грн.

Згідно письмового повідомлення № 7565 від 04 червня 2018 року, виконавче провадження № ~organization1~ було відкрито 10 липня 2015 року та виконавчий лист повернутий стягувачу 27 квітня 2017 року. У рахунок виконання рішення суду скаржник добровільно в період з 28 березня 2016 року по 27 квітня 2018 року перерахувала на депозитний рахунок ВДВС гроші на загальну суму 25 000,00 грн, тобто рішення суду було нею виконано в повному обсязі.

07 червня 2018 року представник скаржника звернувся до начальника ВДВС з письмовою заявою про зняття арешту з його майна та про виключення його з Реєстру боржників. Однак, відповіді від 20 червня 2018 року на свою заяву, яка нібито була направлена на адресу скаржника, ОСОБА_1 так і не отримала. Вважає, що оскаржуване рішення начальника ВДВС, викладене у письмовій відповіді від 20 червня 2018 року, суперечить вимогам закону.

Крім того, скаржник вважає, що бездіяльність начальника ВДВС є неправомірною щодо: не скасування постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 17 липня 2015 року після винесення державним виконавцем постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 09 березня 2016 року; визнання ним підстави стягнення виконавчого збору незаконною та такою, що прийняте в непередбаченому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, скаржник просив суд визнати бездіяльність начальника Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Борсука Б. О. неправомірною щодо: не розгляду заяви представника скаржника від 07 червня 2018 року про зняття арешту з її майна та виключення з Реєстру боржників; не скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17 липня 2015 року, винесену заступником начальника Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Борсуком Б. О. Зобов'язати начальника Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Борсука Б. О. вчинити наступні дії: розглянути в установленому законом порядку заяву представника скаржника від 07 червня 2018 року та винести відповідне законне рішення; скасувати постанову заступника начальника Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про стягнення з боржника виконавчого збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтресована особа - Синельниківський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області в особі начальника Борсука Б. О. на бездіяльність державного виконавця, відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що скаржник знала про існування постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 09 березня 2016 року з примусового виконання по виконавчому листу № 191/569/15-ц від 15 травня 2015 року, правом у передбачений законом десятиденний строк на добровільне виконання рішення не скористалась, а тому доводи скаржника є безпідставними, а вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу № 2-569/15 призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що предмет даної справи є не дії (бездіяльність) скаржника, а незаконні вимоги органу державної виконавчої служби щодо сплати судового збору за постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки боржнику не було надано строк для добровільного виконання рішення суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що в провадженні Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області є зведене виконавче провадження за № АСПВ ~organization2~: АСВП № 48056393 щодо стягнення коштів з боржника у розмірі 23 914,42 грн згідно до виконавчого листа №191/569/15-ц від 15 травня 2015 року, що видав Синельниківський міськрайонний суд на корись ПАТ КБ "Приватбанк"; АСВП № 48056369 щодо стягнення коштів з боржника у розмірі 243,60 грн згідно до виконавчого листа № 191/569/15-ц від 15 травня 2015 року, що видав Синельниківський міськрайонний суд на корись ПАТ КБ "ПриватБанк"; загальна сума боргу за даними виконавчими провадженнями складає 24 158,02 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1.

Зведене виконавче провадження за № АСПВ ~organization3~ було відкрите 10 липня 2015 року за № 8708 та надано добровільний строк для виконання до 16 липня 2015 року.

У зв'язку з тим, що боржником не надано документального підтвердження сплати боргу у повному обсязі 17 липня 2015 року заступником начальника відділу ДВС було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2
415,80 грн.

09 березня 2016 року заступником начальника відділу ДВС було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з заявою боржника, оскільки боржник не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого, в нього не було можливості скористатися правом на добровільне виконання рішення.

Після спливу наданого права на добровільне виконання рішення боржником на депозитний рахунок у період з 28 березня 2016 року по 27 квітня 2018 року періодично надходили кошти загальною сумою 24 158,02 грн, що свідчить про те що рішення суду не було виконано у десятиденний термін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності ~law23~ та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до ~law24~.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

На спірні правовідносини поширюється саме ~law26~, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у ~law27~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law28~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law29~, а також рішеннями, які відповідно до ~law30~ підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ~law31~ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом ~law32~ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із ~law33~ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої цієї статті рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому ~law34~.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18) та від 25 травня 2019 року у справі № 2-1409/11 (провадження № 14-137цс19). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин сул враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 визначила дії начальника Синельниківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області, пов'язані, зокрема, зі стягненням виконавчого збору, а саме - скасування постанови постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2

415,80 грн, оскарження ОСОБА_1 цієї постанови має здійснюватись до відповідного адміністративного суду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця по суті, оскільки вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи вимоги частини 3 статті 400 ЦПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів повідомляє ОСОБА_1 про те, що розгляд вимог її скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів України.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі начальника Борсука Богдана Олеговича, на бездіяльність державного виконавця, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун