Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 306/355/23

провадження № 61-7749св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новікова Інна Станіславівна, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2023 року у складі судді Уліганінця П. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року від 30 травня 2023 року у складі суддів Мацунича М. В., Фазикош Г. В., Джуги С. Д.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Свалявська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Свалявська державна нотаріальна контора, в якому просив визначити йому додатковий строк два місяці для прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 . Після смерті останнього відкрилась спадщина, спадкоємців першої черги він не мав. Отже, позивач є спадкоємцем після смерті дядька за правом представлення, оскільки його батько, який є братом померлого і відповідно спадкоємцем другої черги, помер до відкриття спадщини.

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , йому було відмовлено у видачі свідоцтва право на спадщину у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що звернувся до нотаріальної контори вчасно з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №164 (далі - Постанова КМУ

від 28 лютого 2022 року № 164), згідно якої перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, але не більше як на чотири місяці.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку для прийняття спадщини, позивач зазначив, що не був обізнаний про наявне у нього право на спадкування за правом представлення. Крім того, на час смерті дядька та тривалий час після цього перебував на заробітках у м. Києві.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виснували, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .. Позивач не надав належних доказів, що він тривалий час перебував на заробітках у м. Києві.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 травня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новікова І. С., шляхом поштового зв`язку направив до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новікова І. С., на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, витребував справу із суду першої інстанції.

23 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року призначив справу досудового розгляду в поряду спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, є юридично необізнаною особою Звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, він розраховував на дію Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164. Крім того, вважає що нотаріусом не був виконаний обов`язок, передбачений вимогами статті 63 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1.2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, щодо повідомлення всіх спадкоємців про відкриття спадкової справи.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24 травня 2022 року, актовий запис № 132.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його сестра ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , будучи племінником ОСОБА_3 , звернувся до Свалявської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька та вважав, що має право на спадкування за правом представлення після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також доводився рідним братом ОСОБА_3 . Однак, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним пропущений шестимісячний строк на прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (зміна черговості).

Особливим випадком спадкування є спадкування за правом представлення, яке передбачено статтею 1266 ЦК України.

Спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Частиною третьою статті 1266 ЦК України передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У частині першій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;

2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;

3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України

від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року

у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16,

від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі

№ 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що у встановлений законодавством строк він із заявою про прийняття спадщини після померлого дядька до нотаріальної контори не звернувся, оскільки розраховував на положення пункту 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164, не був обізнаний про наявне у нього право на спадкування за правом представлення після смерті свого батька, а також позивач на час смерті дядька та тривалий час після цього перебував на заробітках у м. Києві.

Варто зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 20, де зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269 1270 1271 1272 1273 1276 1277 1283 1298 ЦК України, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

При цьому, положення абзацу першого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до набрання чинності Законом України № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.

У справі, що переглядається встановлено, що спадкодавець

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 24 травня 2022 року складено відповідний актовий запис № 132 і видано свідоцтво про смерть

серії НОМЕР_1 .

Отже, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 спливає 19 листопада 2022 року. Із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся 02 лютого 2023 року.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції неналежним чином оцінив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті його дядька за правом представлення після смерті батька, не звернув достатньої уваги на посилання позивача щодо нечіткості норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а після відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом - до суду з цією позовною заявою.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на узагальнені висновки Верховного Суду України викладені у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі

№ 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17,

від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18,

від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16,від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19-ц та від 16 листопада 2023 року в справі № 523/4713/19 щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою про прийняття спадщини, не врахувавши конкретні обставини саме у цій справі.

Слід звернути увагу, що у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України

від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

З урахуванням обставин цієї справи, зокрема незначного проміжку часу між закінченням шестимісячного строку для прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_3 й подачею позову у цій справі, що встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а отже не потребує доведення, а також враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за правом представлення після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 сплатив 1 073,60 грн, а за подання апеляційної та касаційної скарг - 1 610,40 грн та 2 147,20 грн відповідно. Загальна сума судового збору сплачена позивачем становить

4 831,20 грн.

З огляду на результат касаційного розгляду справи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 4 831,20 грн (1 073,60 грн +

1 610,40 грн + 2 147, 20 грн).

Керуючись статтями 141 400 402 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новікова Інна Станіславівна, задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2023 року та Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Свалявська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додатковий строк - два місяці з моменту ухвалення цієї постанови для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його дядька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 4 831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одна) грн 20 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік