ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Коробенка Г.П.

За участю представників : ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Федорової Т.В., Гіндрюка Т.С.; ПП "Транском" - Луговець Л.М.; ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" - Тесленка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. по справі № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору : Приватне підприємство "Транском" про стягнення 3 491 680,43 грн,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами: Приватного підприємства "Транском" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості у розмірі 3 491 680,43 грн та 3% річних у розмірі 192 855,55 грн,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 позивач - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" звернувся з позовом до суду до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської дирекції Банку про стягнення грошових коштів в сумі 3 491 680,43 грн. посилаючись на те, що відповідачем зазначені кошти були незаконно списані з рахунку позивача, так як майнові права на ці кошти перебували у заставі ПП "Транском".

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 22.02.2012 залучено до участі у справі № 5011-47/2102-2012 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Транском".

У червні 2013 року третя особа - ПП "Транском" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про звернення стягнення на заставлене майно та просило стягнути з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти у сумі 3 684 535,98 грн, із яких основна сума боргу - 3 491 680,43 грн, та 3% в сумі 192 855,55 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.09.2013 по справі № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874) /судді : Любченко М.О., Івченко А.М., Ломака В.С./ відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ТД "Ласуня" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 3 491 680,43 грн; позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ПП "Транском" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості у розмірі 3 491 680, 43 грн та 3% річних у розмірі 192 855,55 грн задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ПП "Транском" заборгованість у сумі 3 491 680,43 грн та судовий збір у сумі 65 217,83 грн; в іншій частині позову ПП "Транском" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 по справі № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874) /судді : Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І./ апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2013 по справі № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874) залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 та рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2013 в частині задоволення позову ПП "Транском" посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 9, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. ст. 587, 593 ЦК України і ст. 43 ГПК України та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Транском" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Транском" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України 01 квітня 2014 року, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 08 квітня 2014 року до 11 год. 30 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", які підтримали касаційну скаргу, представників ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" та ПП "Транском", які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Торгівельний дім Ласуня" і ТОВ "Ласуня-Трейд" 18.12.2007 укладено генеральну кредитну угоду № 010/14/242/1, відповідно до умов якої, кредитор (Банк) зобов'язався надавати позичальникам кредитні кошти, відкривати гарантії в порядку та на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, договорах про надання гарантій, укладених в її рамках (т.1, а.с.134-136).

На виконання даної генеральної кредитної угоди, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Торгівельний дім Ласуня" 04.01.2008 укладений кредитний договір № 010/14/06/001 відновлювальної кредитної лінії для корпоративних клієнтів, відповідно до п.7.7 якого, з підписанням цього кредитного договору позичальник надає право кредитору, у разі порушення умов договору в частині повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, на підставі ст.1071 ЦК України та ст.26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" здійснювати договірне списання коштів в сумі, що становить суму кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших грошових зобов'язань позичальника перед кредитором з будь-якого поточного рахунку позичальника, відкритого на балансі кредитора, реквізити якого відомі сторонам, без додаткових розпоряджень позичальника, та направити списані кошти на погашення заборгованості позичальника перед кредитором (т.1, а.с.137-139).

Між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Торгівельний дім Ласуня" 13.07.2009 укладено кредитний договір № 010/14/528 невідновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів, відповідно до п.6.3 якого, позичальник доручив кредитору здійснювати договірне списання з будь-яких рахунків позичальника у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" будь-яких сум, належних до сплати за цим договором, в тому числі, в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором на підставі цього договору будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості позичальника за цим договором (т.1, а.с.140-144).

Як свідчать матеріали справи, 20.05.2008 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" укладений договір № 0315-01/11218 банківського рахунку, згідно з п.1.1. якого Банк відкриває клієнту один або декілька поточних рахунків у національній та/або іноземній валютах та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку (рахунків) клієнта відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, умов цього договору та умов функціонування кореспондентських рахунків банку, а також надає клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та тарифами банку для корпоративних клієнтів (т.1, а.с.130-133).

Відповідно до п.2.1.7 вказаного договору Банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунку (рахунків) клієнта, якщо право на таке списання передбачене цим або іншими договорами між банком та клієнтом.

Згідно з п.4.4 договору банківського рахунку клієнт надає банку право здійснювати договірне списання грошових коштів зі свого рахунку (рахунків), за якими здійснюється розрахунково-касове обслуговування клієнта згідно з умовами цього договору в сумах, необхідних для погашення клієнтом заборгованості за цим договором та іншої заборгованості клієнта перед банком, в тому числі за надання банком інших послуг клієнту.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 19.05.2010 позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі м.Києва заяви про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2301710 грн за квітень 2010 року та 3028126 грн за травень 2010 року шляхом перерахування вказаних сум на рахунок № 260000097037 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". На виконання поданих ТОВ "Торгівельний дім Ласуня" заяв вказані грошові кошти були перераховані з Державного бюджету України на рахунок № 260000097037 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку.

Відповідач 29.07.2011 здійснив примусове списання боргового зобов'язання, списавши з рахунку ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" № 260000097037 грошові кошти шляхом зарахування їх на погашення заборгованості за кредитним договором № 010/14/06/001 від 04.01.2008, а саме за простроченими понад 60 днів відсотками - 568438,36 грн, за простроченими до 60 днів відсотками - 109315,07 грн, за простроченими до 31 дня відсотками - 74958,90 грн, а також за кредитним договором № 010/14/06/528 від 13.07.2009, а саме за простроченими понад 60 днів відсотками - 2 173589,80 грн, за простроченими до 60 днів відсотками - 417998,04 грн, за простроченими до 31 дня відсотками - 286627,23 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з випискою із рахунку № 260000097037 ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 01.08.2011 Банком списано грошові кошти позивача в сумі 3 491 680,43 грн.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.4.4. договору № 0315-01/11218 банківського рахунку стонами було погоджено списання Банком грошових коштів зі свого рахунку (рахунків), за якими здійснюється розрахунково-касове обслуговування клієнта згідно з умовами цього договору в сумах, необхідних для погашення клієнтом заборгованості за цим договором та іншої заборгованості клієнта перед банком, в тому числі за надання банком інших послуг клієнту.

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова, в частині відмови ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" в задоволенні позовних вимог до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 3 491 680,43 грн, мотивовані тим, що Банк правомірно списав з рахунку ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" заборгованість, оскільки така умова була прямо передбачена кредитним договором та відповідає чинному законодавству.

Рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 в частині відмови в позові ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 3 491 680,43 грн. в касаційному порядку не оскаржуються.

В межах даної справи № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874), третя особа на стороні позивача -ПП "Транском" 04.06.2013 звернулось з самостійними позовними вимогами до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і просило суд звернути стягнення на заставлене майно, шляхом стягнення з Банку грошових коштів у сумі 3 684 535,98 грн, із яких основна сума складає 3 491 680,43 грн, та 3% річних в сумі 192 855,55 грн.

В обґрунтування заявленого позову ПП "Транском" посилалось на укладений з ТОВ "ТД "Ласуня", з метою забезпечення виконання зобов'язань за векселем АА № 2122313, договір застави майнових прав на грошові кошти, які мають надійти на рахунок ТОВ "ТД "Ласуня" у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від Державного бюджету України відповідно до заяв повернення суми бюджетного відшкодування за квітень-травень 2010 року (т.4, а.с.194-197).

Як вбачається із матеріалів справи, 15.10.2010 ТОВ "ТД "Ласуня" видало ТОВ "Аероком Технолоджи" простий вексель серії АА № 2122313 (за пред'явленням) на суму 14 902 000,00 грн (т.3, а.с.94).

Між ТОВ "Аероком Технолоджи" та ПП "Транском" 26.10.2010 укладено договір № Б30/10В купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого ТОВ "Аероком Технолоджи" (продавець) зобов'язався продати, а ПП "Транском" (покупець) зобов'язався придбати цінні папери, у тому числі, простий вексель серії АА № 2122313 від 15.10.2010 (за пред'явленням), що виданий ТзОВ "ТД "Ласуня" на суму 14 902 000,00 грн (т.3, а.с.90, 91)

ПП "Транском" 28.10.2010 подало до ТОВ "ТД "Ласуня" заяву про прийняття до оплати Векселя серії АА № 2122313 від 15.10.2010 на суму 14 902 000,00 грн. з пропозицією розглянути питання про оплату цього векселя протягом 3 днів з дати отримання цієї заяви (т.3, а.с.96).

На підтвердження факту пред'явлення векселя серії АА № 2122313 від 15.10.2010 до платежу ТОВ "ТД "Ласуня" та ПП "Транском" склали Акт б/н від 28.10.2010 (т.3, а.с.98).

З метою забезпечення виконання зобов'язань щодо оплати простого Векселя серії АА № 2122313 на суму 14 902 000,00 грн, між ТОВ "ТД "Ласуня" та ПП "Транском" укладено Договір застави № 28/10/10 від 28.10.2010, за умов п. 1.1 якого ТОВ "ТД "Ласуня" (заставодавець) передав в заставу ПП "Транском" (заставодержатель) майнові права отримати кошти, які надійдуть заставодавцеві з державного бюджету України відповідно до заяв про повернення сум бюджетного відшкодування за квітень-травень 2010 року, відповідно до п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (т.1, а.с.26,27).

Згідно з п. 1.2, п. 2.2 даного договору застави, вартість застави складає 4 143 959,00 грн. і якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави (п. 2.4 Договору застави).

Листом б/н від 30.10.2010 ТОВ "ТД "Ласуня" повідомило ПП "Транском" про відсутність у нього можливості оплатити пред'явлений Вексель з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства (т.3, а.с.97).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно ст.52 Закону України "Про заставу" з моменту надходження бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень -травень 2010 р. з Державного бюджету України на рахунок ТОВ "ТД "Ласуня" у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", грошові кошти в сумі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 3 491 680,43 грн, проте не майнові права на них, стали предметом застави за договором №28/10/10 від 28.10.2010 (оскільки державним податковим органом було виконано зобов'язання перед ТОВ "ТД "Ласуня" і все одержане ним при цьому стало предметом застави за Договором застави), а отже внаслідок договірного списання грошові кошти в сумі 3 491 680,43 грн перейшли у власність ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", згідно ст.27 закону України "Про заставу" і відповідно, до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" також перейшли права та обов'язки заставодавця за Договором застави (укладеним між ТОВ "ТД "Ласуня" і ПП "Транском"), а застава зберегла свою силу, а відтак позовні вимоги ПП "Транском" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 3 491 680,43 грн.

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у сумі 192855,55 грн, так як між ПП "Транском" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відсутні грошові зобов'язання.

Київський апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених ПП " Транском " до ПАТ " Райффайзен Банк Аваль " вимог в частині стягнення 3 491 680,43 грн та відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% годових в сумі 192855,55 грн та залишив рішення господарського суду м. Києва від 04.09.2013 без змін.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Всупереч вимог чинного законодавства, апеляційною інстанцією не розглянуті в повному обсязі доводи, які були викладені в апеляційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2013 та належним чином не перевірені висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог третьї особи - ПП "Транском".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, третя особа на стороні позивача -ПП "Транском" звернулось з самостійними вимогами до відповідача про звернення стягнення на заставлене майно і просило стягнути з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти , які є предметом застави та 3% річних / а.с 194-197 т.4 /.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій була позовна вимога ПП "Транском" про стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості у сумі 3 684 535,98 грн (із яких основна сума боргу - 3 491 680,43 грн та 3% річних - 192 855,55 грн) і відповідно були прийняті судові рішення /а.с.245-250 т.4, а.с.38-49 т.5/.

Відповідно до чинного законодавства України під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, третя особа - ПП "Транском" не зверталось до суду з заявою про зміну позовних вимог - звернення стягнення на заставлене майно.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, на власний розсуд, в порушення вимог ГПК України, визначив предмет спору щодо вирішення якого звернулась третя особа- ПП "Транском" та прийняв відповідне рішення.

Рішення господарського суду має відповідати ст. 84 ГПК України щодо змісту рішення та ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку"; у рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, - зокрема, дані, визначені в п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку Київський апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини вимоги не звернув та не дав їм відповідної оцінки.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти у сумі 3 491 680,43 грн є предметом застави, згідно договору № 28/10/10 від 28.10.2010 застави майнових прав, укладеному між ПП "Транском" та ТОВ "ТД "Ласуня" і вказана застава зберігає свою чинність, згідно ст.27 Закону України "Про заставу", по відношенню до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Статтею 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 2 вказаної статті Закону встановлено, що у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд апеляційної інстанції, на зазначені вимоги Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, уваги не звернув та не перевірив висновки суду першої інстанції , зокрема, чи була здійснена реєстрація предмету застави - грошових коштів в сумі 3 491 680,43 грн, а отже чи зберігає чинність обтяження предмету застави рухомого майна за даним спором, у відносинах з Банком.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи і було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2012 порушено провадження по справі № 5011-44/4125-2012 про банкрутство ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня".

Суд апеляційної інстанції не зернув уваги та не дав ніякої оцінки тим обставинам , що судом першої інстанції позовні вимоги ПП "Транском" розглядались без урахування вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", без з"ясування обставин стосовно того, чи зверталось ПП "Транском" з кредиторськими вимогами до ТОВ " Торгівельний дім "Ласуня" в справі про банкрутство , чи визнавались вимоги ПП "Транском" та за якими саме зобов"язаннями боржника, на яку суму, чи забезпечені вони заставою і в якому розмірі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 в частині розгляду позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору- ПП "Транском" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового апеляційного розгляду, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. по справі № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874) в частині розгляду позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами: Приватного підприємства "Транском" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" скасувати.

Справу № 5011-47/2102-2012(05-5-13/11874) в частині розгляду позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами : Приватного підприємства "Транском" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" направити на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Коробенко Г.П.