Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.07.2024 року у справі №128/214/21
Постанова КЦС ВП від 20.07.2023 року у справі №128/214/21
Постанова КЦС ВП від 20.07.2023 року у справі №128/214/21
Постанова КЦС ВП від 20.07.2023 року у справі №128/214/21

Постанова

Іменем України

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 128/214/21

провадження № 61-7122св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року в складі судді: Бондаренко О. І., та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позовів

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року:

зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю, залишено без розгляду;

продовжено розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

в підготовче судове засідання представник ОСОБА_1 - адвокат Подгурська Д. О. надала заяву, в якій просила залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю, оскільки ОСОБА_2 впродовж тривалого часу подавались заяви про відкладення розгляду справи, які не містять жодних доказів на підтвердження неможливості з`явитися в судове засідання. Крім того, в даній справі ОСОБА_2 представляють представники (адвокати), які також у судові засідання тривалий час не з`являються. Надані ОСОБА_2 заяви про відкладення розгляду справи свідчать про зловживання своїми процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи. Подану заяву представник просила розглянути в її відсутність;

ОСОБА_2 та її представник - адвокат Вдовцова Л. К. в підготовче судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, причини неявки суд не повідомили;

цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю перебуває в провадженні суду з 27 січня 2021 року;

судові засідання, здебільшого, відкладалися за клопотаннями відповідача - позивача ОСОБА_2 . Як підставами для відкладення розгляду справи зазначалися: воєнний стан, неможливість прибути в судове засідання за станом здоров`я (відповідних доказів надано не було), сімейні обставини, зайнятість на роботі, відпустка представника, який вже є третім представником ОСОБА_2 , оскільки з попередніми представниками розірвано угоди про надання правничої допомоги. При цьому, вказані заяви про відкладення розгляду справи надавалися ОСОБА_2 за декілька днів до судового засідання особисто через канцелярію суду;

12 лютого 2024 року ОСОБА_2 надала суду заяву про відкладення підготовчого судового засідання, яке мало відбутися 15 лютого 2024 року, у зв`язку з тим, що вона дуже зайнята на роботі, і бажає особисто бути присутньою на розгляді справи. Попередньо надана заява від 20 листопада 2023 року про відкладення підготовчого судового засідання 22 листопада 2023 року була мотивована тим, що ОСОБА_2 зайнята по роботі та захворіла;

завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини перша статті 2 ЦПК України). Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України);

відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. У частинах третій четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами;

дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суд не повинен розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19).

у частині третій статті 44 ЦПК України зазначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_2 - систематичне подання заяв про безпідставне відкладення розгляду справи, неявка в судові засідання, суд розцінює її дії як прояв небажання сприяти виконанню завдання цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами. За наведених обставин зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду через зловживання процесуальними правами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

згідно вимог пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, на учасників судового процесу та їхніх представників покладається обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, учасники справи, які задіяні в ході судового розгляду, зобов`язані з розумним інтервалом часу цікавитися щодо провадження у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»);

особливу стурбованість щодо розгляду справи зобов`язана демонструвати особа, за ініціативою якої розпочато судовий розгляд. Від такої особи вимагається особлива сумлінність. Позивач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання;

суд, на який покладено обов`язок керування справою, зобов`язаний запобігати невиправданим затягуванням, для чого використовувати всі, передбачені законодавством, процесуальні механізми;

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) дійшла висновку, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас ці правила прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження;

у справі, що розглядається, звернувшись в суд із зустрічним позовом 12 березня 2021 року, ОСОБА_2 у підготовче судове засідання з`явилася лише 17 березня 2021 року (а. с. 105, том 1), 24 червня 2021 року (а. с. 162, том 1), 05 серпня 2021 року (а. с. 176, том 1). Як було встановлено у ході апеляційного розгляду справи, що після цього ОСОБА_2 та її представники перед кожним судовим засіданням заявляли клопотання про відкладення, у переважній більшості випадків не надаючи доказів причин неявки до суду. Таким чином протягом трьох років у справі до цього часу не закінчено підготовче провадження та не розпочато розгляд справи по суті;

колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що про судові засідання вона не була повідомлена або повідомлялась не завчасно, адже такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи. При цьому апеляційний суд враховує, що на а. с. 99, том 1 знаходиться заява ОСОБА_2 про надсилання їй повісток у електронному вигляді на її номер телефону;

доводи про те, що ОСОБА_2 не зрозуміло яке відношення до цієї справи має Служба у справах дітей, яку було замінено на Вінницьку районну державну адміністрацію, не заслуговують на увагу, оскільки: ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комісію з питань захисту прав дитини Вінницької районної державної адміністрації замінено на Вінницьку районну державну адміністрацію (а. с. 155, том 1); ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вінницьку районну державну адміністрацію замінено на Службу у справах дітей Вінницької міської ради за клопотанням самої ОСОБА_2 (а. с. 177-178, том 1);

твердження скаржниці про те, що суд першої інстанції допустив істотне процесуальне порушення, не з`ясувавши думку Служби у справах дітей Вінницької міської ради про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, колегія суддів відхиляє, оскільки такої вимоги процесуальний закон не містить;

суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини та, враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_2 - систематичне подання заяв про безпідставне відкладення розгляду справи, неявка в судові засідання, правильно розцінив її дії як прояв небажання сприяти виконанню завдання цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами. Ураховуючи викладене, колегія суддів повністю погодилася із висновками суду першої інстанції про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Аргументи учасників справи

13 травня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, в якій просила:

скасувати оскаржені судові рішення;

направити справу на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи. Належним чином судові повістки про день та час судового засідання не отримувала, а ті, які отримувала, то невчасно, тому і змушена була повідомляти суд про неможливість явки в судові засідання безпосередньо перед днем судових засідань. ОСОБА_2 працює педагогом, і по графіку роботи також не було можливості бути присутніми в судових засіданнях в зв`язку з зайнятістю по роботі. Крім того, дитина часто хворіла і з цих же причин ОСОБА_2 не мала змоги отримати відповідну довідку у лікаря і надати її в суд. Так, ОСОБА_2 змінювала представників із-за неможливості оплати за юридичні послуги, а безоплатну допомогу відмовилися надати, бо ОСОБА_2 працює;

при залишенні позову без розгляду не була з`ясована думка третьої особи, що є істотним процесуальним порушенням, так як спір стосується малолітньої дитини. Не погоджується також з висновком суду про те, що по справі ОСОБА_2 допустила зловживання процесуальними правами, бо так складалися обставини.

за змістом пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;

при вирішенні питання щодо розгляду заяви представника позивача про залишення без розгляду зустрічного позову, думки представника Вінницької районної державної адміністрації не заслуховували і повідомлення їм не надсилалося, а прийняли до уваги думку представника Служби у справах дітей Вінницької міської ради, який в підготовче судове засідання не з`явився, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Це є істотним процесуальним порушенням допущеним судом при розгляді справи, так як по зустрічній заяві саме думка представника належної третьої сторони є важливим, бо стосується вирішення долі дитини. Суд необ`єктивно, неповно з`ясував всі обставини по справі, без залучення всіх сторін, ухвалив своє рішення, залишивши без розгляду позовні вимогиОСОБА_2 , чим позбавив права на доступ до суду. Апеляційна інстанція на ці порушення законодавства судом першої інстанції увагу не звернула і не надала їм належної оцінки. Оцінюючи всі обставини справи, вважаю, що суд також не врахував принцип «пропорційності», який тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та Інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети;

суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав, передбачених пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення зустрічного позову без розгляду. На підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц та інших. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На викладене звертає увагу і Верховний Суд в своїй постанові від 18 серпня 2021 року в справі за № 495/9414/15-ц.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

22 липня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею (а. с. 2-42, том 1).

12 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю (а. с. 53-97, том 1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12 березня 2021 року вказані позовні заяви об`єднані в одне провадження (а. с. 100, том 1).

05 квітня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Чернякової М. А. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 06 квітня 2021 року, для ознайомлення із відзивом на зустрічну позовну заяву (а. с. 151, том 1).

У підготовче судове засідання 24 червня 2021 року ОСОБА_2 з`явилася та під розписку була повідомлена про відкладення судового засідання на 05 серпня 2021 року (а. с. 162-163, том 1).

У підготовче судове засідання 05 серпня 2021 року ОСОБА_2 з`явилася та під розписку була повідомлена про відкладення судового засідання на 27 жовтня 2021 року (а. с. 176, 179, том 1).

27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 особисто через канцелярію суду подала клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із ненадходженням висновку від Служби у справах дітей Вінницької міської ради (а. с. 188, том 1).

27 жовтня 2021 року підготовче судове засідання було відкладене на 08 грудня 2021 року, про що ОСОБА_2 була повідомлена під розписку (а. с. 191, 192, том 1).

08 грудня 2021 року ОСОБА_2 особисто через канцелярію суду подала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою дитини. Доказів захворювання до заяви не долучено (а. с. 193, том 1).

08 грудня 2021 року судове засідання відкладено на 20 січня 2022 року (а. с. 196, том 1).

19 січня 2022 року до суду надійшло клопотання від адвоката Байдака В. Г., у якому він просив відкласти судове засідання, призначене на 20 січня 2022 року, у зв`язку із укладенням із ОСОБА_2 договору про надання правничої допомоги (а. с. 215, том 1).

20 січня 2022 року судове засідання відкладено на 22 лютого 2022 року (а. с. 196, том 1), про що адвокат був повідомлений 24 січня 2022 року засобами поштового зв`язку (а. с. 6, том 2).

22 лютого 2022 року судове засідання було відкладене на 11 травня 2022 року (а. с. 8, том 2).

10 травня 2022 року від адвоката Байдака В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом (а. с. 9, том 2).

11 травня 2022 року судове засідання було відкладене на 29 липня 2022 року (а. с. 14, том 2), про що адвокат Байдак В. Г. був повідомлений 19 травня 2022 року засобами поштового зв`язку (а. с. 19, том 2).

27 липня 2022 року від адвоката Байдака В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом та тим, що ОСОБА_2 бажає особисто приймати участь у судових засіданням, але не може з`явитись. Причини неможливості неявки не зазначено (а. с. 20, том 2).

29 липня 2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, розгляд справи відкладено на 16 вересня 2022 року (а. с. 41, том 2), про що адвокат Байдак В. Г. був повідомлений 05 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку (а. с. 43, том 2).

15 вересня 2022 року від адвоката Байдака В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом та тим, що ОСОБА_2 бажає особисто приймати участь у судових засіданнях, але не може з`явитись. Причини неможливості неявки не зазначено (а. с. 50, том 2).

16 вересня 2022 року судове засідання було відкладене на 29 листопада 2022 року (а. с. 51, том 2), про що ОСОБА_2 була повідомлена 27 вересня 2022 року засобами електронного зв`язку (а. с. 53, том 2)

28 листопада 2022 року від адвоката Байдака В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом та тим, що ОСОБА_2 бажає особисто приймати участь у судових засіданнях, але не може з`явитись у зв`язку із хворобою дитини. Доказів захворювання не долучено (а. с. 55, том 2).

29 листопада 2022 року судове засідання відкладено на 18 січня 2023 року (а. с. 56, том 2), про що адвокат Байдак В. Г. був повідомлений 01 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку (а. с. 58, том 2), а ОСОБА_2 - 30 листопада 2022 року засобами електронного зв`язку (а. с. 59, том 2).

17 січня 2023 року від адвоката Байдака В. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом та тим, що ОСОБА_2 бажає особисто приймати участь у судових засіданням, але не може з`явитись. Причини неможливості неявки не зазначено. Крім того адвокат зайнятий у іншій справі (а. с. 73, том 2).

17 січня 2023 року судове засідання відкладено на 02 березня 2023 року (а. с. 76, том 2), про що адвокат Байдак В. Г. був повідомлений 26 січня 2023 року засобами поштового зв`язку (а. с. 79, том 2), а ОСОБА_2 - 25 січня 2022 року засобами електронного зв`язку (а. с. 78, том 2).

02 березня 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнним станом та тим, що вона бажає особисто приймати участь у судових засіданням, але не може з`явитися через повітряні тривоги, відсутність у суді бомбосховища, боязнь з своє здоров`я та здоров`я сина. Крім того адвокат зайнятий у іншій справі (а. с. 95, том 2).

02 березня 2023 року розгляд справи було відкладено на 04 квітня 2023 року (а. с. 98, том 2), про що адвокат Байдак В. Г. був повідомлений під розписку (а. с. 99, том 2), а ОСОБА_2 - засобами поштового зв`язку 07 березня 2023 року (а. с. 210, том 2).

Із 09 березня 2023 року по 28 березня 2023 року справа перебувала у провадженні Вінницького апеляційного суду та була повернута до Вінницького районного суду Вінницької області 07 квітня 2023 року (а. с. 213, том 2).

03 квітня 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04 квітня 2023 року у зв`язку із воєнним станом та тим, що вона бажає особисто приймати участь у судових засіданням, але не може з`явитися через повітряні тривоги, відсутність у суді бомбосховища, боязнь за своє здоров`я та здоров`я сина, хворобу сина 30 березня 2023 року. Доказів захворювання не долучено (а. с. 211, том 2).

04 квітня 2023 року розгляд справи було відкладено на 15 травня 2023 року (а. с. 212, том 2), про що ОСОБА_2 була повідомлена 06 квітня 2022 року засобами електронного зв`язку (а. с. 217, том 2).

12 травня 2023 року від адвоката Вдовцової Л. В. надійшло клопотання, у якому вона просила відкласти судове засідання, призначене на 15 травня 2023 року, у зв`язку із укладенням із ОСОБА_2 договору про надання правничої допомоги (а. с. 41, том 3).

12 травня 2023 року судове засідання відкладено на 19 липня 2023 року (а. с. 42, том 3), про що адвокат Вдовцова Л. К. та ОСОБА_2 були повідомлені 19 травня 2023 року засобами електронного зв`язку (а. с. 44, 45, том 3).

18 липня 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із перебуванням адвоката Вдовцової Л. К. у відпустці. Доказів зазначеного не долучено (а. с. 56, том 3).

19 липня 2023 року судове засідання відкладено на 21 серпня 2023 року (а. с. 42, том 3), про що адвокат Вдовцова Л. К. та ОСОБА_2 були повідомлені 27 липня 2023 року засобами електронного зв`язку (а. с. 68, 70, том 3).

18 серпня 2023 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із перебуванням адвоката Вдовцової Л. К. у відпустці. Надано докази зазначеного (а. с. 71-72, том 3).

21 серпня 2023 року судове засідання відкладено на 24 жовтня 2023 року (а. с. 73, том 3), про що адвокат Вдовцова Л. К. та ОСОБА_2 були повідомлені 27 липня 2023 року засобами електронного зв`язку (а. с. 75, 76, том 3).

23 жовтня 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із тим, що вона не може бути присутня через стан здоров`я та за сімейними обставинами (а. с. 78, том 3).

24 жовтня 2023 року судове засідання відкладено на 22 листопада 2023 року (а. с. 79, том 3), про що адвокат Вдовцова Л. К. та ОСОБА_2 були повідомлені 26 жовтня 2023 року засобами електронного зв`язку (а. с. 80, 83, том 3).

20 листопада 2023 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із тим, що вона не може бути присутня через стан здоров`я (захворіла) та через зайнятість на роботі. Доказів вказаного не долучено (а. с. 84, том 3).

22 листопада 2023 року судове засідання відкладено на 26 грудня 2023 року (а. с. 85, том 3), про що адвокат Вдовцова Л. К. та ОСОБА_2 були повідомлені 26 жовтня 2023 року засобами електронного зв`язку (а. с. 87, 89, том 3).

26 грудня 2023 року судове засідання відкладено на 15 лютого 2023 року (а. с. 90, том 3), про що адвокат Вдовцова Л. К. та Марингевич А. Г. були повідомлені 26 грудня 2023 року засобами електронного зв`язку (зворот а. с. 92, 94, том 3).

12 лютого 2024 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із тим, що вона дуже зайнята на роботі. Доказів вказаного не долучено (а. с. 96, том 3).

В матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_2 про надсилання їй повісток у електронному вигляді на її номер телефону (а. с. 99, том 1).

Цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення способу участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю перебуває в провадженні суду з 27 січня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18 (провадження № 61-993св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22 (провадження № 61-10679св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22 (провадження № 61-1306св23)).

Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 3 частини другої статті 44 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що:

«учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті).

З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

У справі, що переглядається: суди встановили, що: звернувшись в суд із зустрічним позовом 12 березня 2021 року, ОСОБА_2 у підготовче судове засідання з`явилася лише 17 березня 2021 року (а. с. 105, том 1), 24 червня 2021 року (а. с. 162, том 1), 05 серпня 2021 року (а. с. 176, том 1); ОСОБА_2 та її представники перед кожним судовим засіданням заявляли клопотання про відкладення, у переважній більшості випадків не надаючи доказів причин неявки до суду; протягом трьох років у справі до цього часу не закінчено підготовче провадження та не розпочато розгляд справи по суті.

За таких обставин, з урахуванням процесуальної поведінки ОСОБА_2 (систематичне подання заяв про безпідставне відкладення розгляду справи, неявка в судові засідання), суди обґрунтовано кваліфікували як прояв небажання сприяти виконанню завдання цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами. Тому судові рішення в оскарженій частині належить залишити без змін.

Аргумент касаційної скарги про те, що судові рішення в оскарженій частині суперечать висновкам зробленим в постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 18 серпня 2021 року в справі за № 495/9414/15-ц, необґрунтовані оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд залишили без розгляду зустрічний позов на підставі статті 44 ЦПК.

Натомість висновки в постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року стосуються застосування частини третьої статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (в чинній редакції).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без дотримання норм процесуального права.

У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в частині залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков