Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2020 року у справі №641/1271/19

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 641/1271/19-ц

провадження № 61-5579св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2019 року у складі судді Курганникової О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів:

Маміної О. В., Бровченка І. О., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про скасування заборони на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що 03 березня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Меркурій" (далі - АКІБ "Меркурій") та ОСОБА_2 було укладено іпотечний кредит № 22-12-51, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 185 250,00 грн.

На забезпечення виконання за вказаним іпотечним кредитом ОСОБА_2 передав в іпотеку АКБ "Меркурій" квартиру

АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зазначав, що 30 серпня 2018 року між публічним акціонерним товариством банком "Меркурій" (далі - ПАТ Банк "Меркурій") та ОСОБА_3 було укладено договір № 35 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого банком було відступлено шляхом продажу новому кредитору права вимоги до ОСОБА_2 за іпотечним договором

від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49.

01 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення право вимоги, відповідно до умов якого

ОСОБА_3 відступив ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 за іпотечним договором від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49.

ОСОБА_1 зазначав, що після переходу прав іпотекодержателя

до нього йому стало відомо про наявність обтяжень предмета іпотеки, а саме: заборони на зазначену квартиру, застосованої ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року у справі № 2-2550/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 75 583,85 доларів США (603 892,29 грн)

та пені - 29 546,39 грн.

Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 систематично не виконувалися зобов'язання за іпотечним кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 128 308,59 грн.

З огляду на зазначене, внаслідок порушення боржником ОСОБА_2 зобов'язання, як вважав ОСОБА_1, у нього з'явилось право задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки третім особам, що визначено розділом 4 іпотечного договору від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49

та статтями 37,38 Закону України "Про іпотеку".

ОСОБА_1 вважав, що наявність обтяження предмета іпотеки, накладеного ухвалою Комінтерніського районного суду м. Харкова

від 04 жовтня 2011 року у справі № 2-2550/11, позбавляє його можливості реалізувати наявний у нього обсяг прав іпотекодержателя, що обумовлює необхідність скасування заходів забезпечення позову, накладених судом.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати заборону на нерухоме майно, а саме на квартиру

АДРЕСА_1,

що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, застосовану ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2-2550/11.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано заборону на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, накладену ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2-2550/11.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження

на спірну квартиру, застосованих ухвалою Комінтернівського районного суду м.

Харкова від 04 жовтня 2011 року у справі № 2-2550/11, оскільки наявність заборони відчуження предмета іпотеки порушує право позивача, який

з 01 жовтня 2018 року є іпотекодержателем спірної квартири

за іпотечним договором від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49, на реалізацію своїх прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ "Перший український міжнародний банк" залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 20 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки наявність заборони відчуження предмета іпотеки, що була застосована ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2-2550/11 за позовом ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, порушує право позивача, який

з 01 жовтня 2018 року є іпотекодержателем спірної квартири за іпотечним договором від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49, на реалізацію своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,

АТ "ПУМБ", посилаючись на порушення судами норм матеріального

та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції

та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що накладення арешту на спірне майно

не позбавляє ОСОБА_1, як іпотекодержателя спірного майна, права на звернення стягнення на спірне майно або права на задоволення своїх вимог з урахуванням правил пріоритетності, визначених статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у межах відкритого виконавчого провадження

за рішенням АТ "ПУМБ".

АТ "ПУМБ" зазначало, що судами попередніх інстанцій не встановлювались підстави для скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження на спірну квартиру, застосованих ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2-2550/11 за позовом ПАТ "МУМБ" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано того,

що ОСОБА_1 не є власником спірного майна. Власником спірної квартири є ОСОБА_2, проте його не було залучено до участі у справі,

що, як вважало АТ "ПУМБ", є порушенням процесуальних норм права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 22 червня 2020 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 641/1271/19

із Комінтернівського районного суду м. Харкова.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ПУМБ" про скасування заборони на нерухоме майно призначено до розгляду.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року є іпотекодержателем квартири

АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49 (а. с. 11).

03 березня 2008 року між АКБ "Меркурій" та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 22-12-51, відповідно до умов якого

ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 185 250,00 грн (а. с. 4-6).

На забезпечення виконання зазначеного кредитного зобов'язання

03 березня 2008 року між АКБ "Меркурій" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 22-1-05-49, предметом якого була квартира АДРЕСА_1

(а. с. 7,8).

30 серпня 2018 року між ПАТ Банк "Меркурій" та ОСОБА_3 було укладено договір № 35 про відступлення права вимоги до ОСОБА_2

за іпотечним договором від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49 (а. с. 9,10).

01 жовтня 2018 року за договором про відступлення права вимоги

ОСОБА_3 відступив ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_2 за іпотечним договором від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49 (а. с. 11,12).

У провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувала справа № 2-2550/11 за позовом ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 6203830.

У межах розгляду зазначеної справи на підставі ухвали суду від 04 жовтня 2011 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на нерухоме майно, зокрема квартиру

АДРЕСА_1.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня

2011 року у справі № 2-2550/11 позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість

за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 6203830 у розмірі

75 583,85 дол. США (603 892,29 грн), пеню - 29 546,39 грн, судові витрати -

1 820,00 грн, а всього 635 258,68 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "ПУМБ" підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції,

з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження на спірну квартиру, застосованих ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2-2550/11, оскільки наявність заборони відчуження предмета іпотеки порушує право позивача, який з 01 жовтня 2018 року

є іпотекодержателем спірної квартири за іпотечним договором

від 03 березня 2008 року № 22-1-05-49, на реалізацію своїх прав.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить

як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так

і від характеру його порушення.

За загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу.

Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона

у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні в справі, може звернутись

до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття

з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником,

а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18).

Встановлено, що у провадженні Комінтернівського районного суду

м. Харкова перебувала справа № 2-2550/11 за позовом ПАТ "ПУМБ"

до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 6203830. У межах розгляду якої на підставі ухвали суду від 04 жовтня 2011 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на нерухоме майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду зі зазначеним позовом до ПАТ "ПУМБ",

ОСОБА_1 просив скасувати заборону на нерухоме майно, а саме

на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована на праві власності

за ОСОБА_2, застосовану ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2011 року у іншій справі № 2-2550/11.

З огляду на зазначене, позивач, звертаючись до суду із цим позовом, обрав позапроцесуальний спосіб оскарження судового рішення, ухваленого у іншій справі, а тому ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Згідно із частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї ж статті).

Враховуючи те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а під час розгляду справи судами АТ "ПУМБ" сплатило судовий збір у розмірі 1 152,60 грн за подання апеляційної скарги та 1 536,80 грн - касаційної скарги, ці суми судового збору підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 листопада

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого

2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про скасування заборони на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" судові витрати

у розмірі 2 689,40 грн (1 152,60 грн + 1 536,80 грн).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович