Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2025 року у справі №638/2904/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 638/2904/23

провадження № 61-4111св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» (далі - ОСББ «Центр») про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що згідно з протоколом від 15 лютого 2018 року № 15/02 засідання правління ОСББ «Центр» його обрано головою правління ОСББ та видано наказ від 21 березня 2018 року № 02-к про визначення окладів згідно зі штатним розписом. Трудовим законодавством укладення трудового договору в письмовій формі не передбачається.

Через нестачу коштів, яка була викликана несплатою членських внесків, заробітна плата йому як голові правління не виплачувалася та за його згодою відкладалася в очікуванні налагодження платіжної дисципліни.

У серпні 2019 року обрано нового голову правління ОСББ, однак йому не виплачена заробітна плата за період з квітня 2018 року до серпня 2019 року у сумі 128 000,00 грн. З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати у розмірі 380,00 грн за час звільнення та звернення до суду, який складає 929 календарних дні, на його користь підлягав стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 353 020,00 грн.

Позивач зазначав, що спір про розмір оплати та умисне порушення відповідачем статей 15, 24 Закону України «Про оплату праці», положень КЗпП України відсутній, отже, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку є безспірним.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі 128 000,00 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку, який на момент звернення до суду складав 353 020,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2024 року, ухваленим у складів судді Тимченка А. М., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Центр» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивач не довів існування між ним та відповідачем трудових відносин, отже, заборгованості із виплати заробітної плати немає, тому не підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року, ухваленим у складів судді Тимченка А. М., заяву ОСББ «Центр» в особі представника Мици Ю. В. про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення у справі № 638/2904/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Центр» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Центр» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 333,33 грн.

Задовольняючи заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вважав, що сума у розмірі 13 333,33 грн відповідає критерію реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, ухваленою у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2024 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня

2024 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не містять правової підстави, оскільки рішення про вибір нових членів правління ОСББ «Центр» у складі співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 12 лютого 2018 року визнано недійсним, у зв`язку з чим і обрання його головою правління ОСББ «Центр» відбулося за участі осіб, що не мають відповідних повноважень. Отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був обраний головою правління ОСББ «Центр» повноважними особами.

Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховував складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходив з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення, тому погодився з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Центр» 13 333,33 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

30 січня 2025 року представник ОСББ «Центр» - адвокат Мица Ю. В. подав заяву про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року заяву ОСББ «Центр» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Центр» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Центр» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Частково задовольняючи заяву представника ОСББ «Центр» про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції позиція встановив, що позиція відповідача, з часу розгляду справи судом першої інстанції, не змінилася, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції не подавалось. Тобто, обсяг наданої ОСББ «Центр» адвокатом Мица Ю. В. правничої допомоги в суді апеляційної інстанції фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу та представлення його інтересів у судовому засіданні тривалістю 0:32 год.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не подавав заяву про зменшення витрат на правову допомогу, врахував складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходив з конкретних обставин справи, тому дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Центр» 8 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2025 року представник ОСББ «Центр» - адвокат Мица Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив суд змінити оскаржуване судове рішення, стягнувши з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 02 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дзержинського районного суду м. Харкова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2025 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_5 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц (провадження № 61-15529св21), від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19062св21), від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, від 06 грудня 2023 року у справі № 905/493/22.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що зменшення витрат на правову допомогу можливо лише за заявою іншої сторони.

При визначенні розміру відшкодування витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції не врахував частину третю статті 141 ЦПК України. Не надав оцінку діям позивача, який ініціював завідомо безпідставний спір з посилання на створені ним самим докази, та, отримавши відмову у задоволенні позову судом першої інстанції, подав менш обґрунтовану апеляційну скаргу.

Суд не надав оцінку в контексті розподілу судових витрат зловживанню процесуальними правами позивачем.

Уважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції про те, що правова позиція позивача в суді апеляційної інстанції не змінилася та стверджує, що від цього обов`язок представника відповідача представляти інтереси жодним чином не полегшувався.

Уважає, що дорікання суду апеляційної інстанції на те, що адвокат витратив 0:32 год на участь у судовому засіданні є недоречними, оскільки адвокат прибув у судове засідання завчасно (11:40 год) і вимушений був чекати початку судового засідання більше трьох годин (розпочато о 15:10 год). Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання, є невідворотними та не залежать від волі адвоката.

Відзиви на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 березня 2023 року між ОСББ «Центр» та Адвокатським об`єднанням «Юрій Мица» укладений договір про надання правової допомоги.

Пунктами 3.1, 3.2 цього договору передбачено, що сторони погодились, що вартість послуг, що надаватимуться за цим договором, буде визначена окремою додатковою угодою до цього договору. Плата за надані за цим договором послуги має бути сплачена замовником виконавцю відповідно до умов, викладених у додаткових угодах до цього договору.

01 вересня 2023 року між ОСББ «Центр» та Адвокатським об`єднанням «Юрій Мица» укладена додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги від 08 березня 2023 року, відповідно до умов якої сторони погодили, що гонорар за здійснення представництва та захист інтересів замовника в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи № 638/2904/23 (у разі відкриття відповідного апеляційного провадження) - 50 000,00 грн. Також сторони погодили, що акт приймання наданих послуг складається окремо за результатами здійснення виконавцем представництва і захисту інтересів замовника на кожній стадії судового процесу.

29 січня 2025 року ОСББ «Центр» та Адвокатське об`єднання «Юрій Мица» складений акт приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 08 березня 2023 року (додаткова угода № 2 від 01 вересня 2023 року), за яким сторони підтвердили, що виконавцем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції були виконані, зокрема, наступні роботи: вивчення матеріалів справи № 638/2904/23 у контексті апеляційного перегляду; аналіз апеляційної скарги та документів, якими позивач (апелянт) обґрунтовує свої вимоги; аналіз релевантного законодавства про діяльність ОСББ, а також наукової доктрини з відповідних питань; складання клопотань та заяв по суті справи у справі № 638/2904/23 (у тому числі складання відзиву на апеляційну скаргу); явка для участі у судовому засіданні № 638/2904/23 29 січня 2025 року (включаючи очікування початку судового засідання протягом трьох годин і тридцяти п`яти хвилин); надання роз`яснень замовнику стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.

Сторони, керуючись положеннями пункту 4 додаткової угоди № 2 від 01 вересня 2023 року до договору, враховуючи (у тому числі, але не виключно) факт неподання позивачем додаткових пояснень, неявку позивача у судове засідання, а також загальне скорочення тривалості процесу огляду на вказану обставину, дійшли згоди щодо визначення остаточного розміру гонорару виконавця за надання правової допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду в приміщенні Харківського апеляційного суду на 29 січня 2025 року на 11:40 год.

Інтереси ОСББ «Центр» у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Мица Ю. В., який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1137916 від 07 вересня 2023 року та договору про надання правової допомоги від 08 березня 2023 року.

Представник ОСББ «Центр» адвокат Мица Ю. В. подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

У суді апеляційної інстанції проведено одне судове засідання, в якому адвокат Мица Ю. В. приймав участь, а саме 29 січня 2025 року 0:32 год, що підтверджується протоколом судового засідання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСББ «Центр» - адвоката Мици Ю. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції, врахував частину першу статті 134, частину першу статті 137, частини третю, восьму статі 141 ЦПК України, частково задовольнив клопотання з тих підстав, що витрати, понесені заявником, неспівмірні зі складністю справи та з наданими послугами, тому зменшив їх розмір з 30 000,00 грн до 8 000,00 грн.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між відповідачем та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги, додатками до якого визначено обсяг наданих послуг та вартість (фіксована складова). Сторони погодили обсяг наданої допомоги: вивчення матеріалів справи в контексті апеляційного перегляду; аналіз апеляційної скарги та документів; аналіз релевантного законодавства про діяльність ОСББ, наукової доктрини з відповідних питань; складання клопотань та заяв по суті справи (у тому числі складання відзиву на апеляційну скаргу); явка для участі у судовому засіданні (включаючи очікування початку судового засідання протягом трьох годин і тридцяти п`яти хвилин); надання роз`яснень стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.

Представник відповідача довів належними та допустимими доказами понесені витрати на правову допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що відповідає вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України. Також суд урахував, що заяву про їх розподіл представник відповідача подав у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 547/581/21 (провадження № 61-5134св23), відповідаючи на доводи касаційної скарги, констатував, «що положення частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України дає право суду, за клопотанням іншої сторони лише зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд».

Натомість суд апеляційної інстанції у справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановив обсяг наданої правничої допомоги та виконаних робіт, розмір витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, та час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, при цьому, не врахувавши відсутність клопотання з боку позивача, з власної ініціативи зменшив розмір витрат на правову допомогу, визначених та доведених відповідачем, чим порушив вимоги частини шостої статті 137 ЦПК України, якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції зменшив розмір витрат на правову допомогу, отриману відповідачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - позивача, чим порушив вимоги статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) та інших, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Отже, додаткову постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Тому додаткову постанова суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн, підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» задовольнити.

Додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк