Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №199/6829/15

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 199/6829/15-ц

провадження № 61-35574св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

представник позивача - Астаф'єва Іванна Віталіївна,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Кулішенка Ю. М., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 300 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 листопада 2037 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 листопада 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" і ОСОБА_1 був укладений договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2007 року.

30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", публічнимакціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором від 20 листопада 2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 795
619,62 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 170
140,63 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 625 478,99 грн.

На підставі вказаного ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2007 року у загальному розмірі 8 795 619,62 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2016 року у складі судді Волчка А. Я. позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 795 619,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість з поручителя.

Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 28 жовтня 2008 року банк направив позичальнику вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, яка залишилась, та сплату процентів за користування кредитом протягом 15 календарних днів з моменту направлення цієї вимоги. Таким чином, направивши 28 жовтня 2008 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання. При цьому із позовом до суду банк звернувся лише у вересні 2015 року, що свідчить про пропуск строку пред'явлення вимог до поручителя, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року № 631/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що у порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання за цим договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого він зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_1, оскільки вони ґрунтуються на положеннях статей 541, 543, 553, 554 ЦК України. Крім того, вимоги до поручителя були пред'явлені з дотриманням строку, встановленого статтею 559 ЦК України.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 листопада 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 300 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 листопада 2037 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20 листопада 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" і ОСОБА_1 був укладений договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 20 листопада 2007 року.

30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк ", ПАТ "Дельта Банк" і Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, внаслідок чого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором від 20 листопада 2007 року виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 795 619,62 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 170 140,63 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 625 478,99 грн.

28 жовтня 2008 року ТОВ "Укрпромбанк" направило ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, яка залишилась, та сплати процентів за користування кредитом протягом 15 календарних днів з моменту направлення цієї вимоги.

Вказана вимога була отримана ОСОБА_2

Інформація щодо направлення вимоги поручителю відсутня.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

У частині 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (частина 1 статті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини 1 статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.

Строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.

Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 3-1169/11 (провадження № 14-265цс18).

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Апеляційний судом установлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору 28 жовтня 2008 року ТОВ "Укрпромбанк" направило позичальнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, яка залишилась, та сплати процентів за користування кредитом протягом 15 календарних днів з дня направлення вимоги.

Оскільки кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України пред'явив 28 жовтня 2008 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором і вказав у вимозі, що ця заборгованість має бути погашена протягом 15 календарних днів з дня направлення вимоги, то кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання.

З урахуванням вказаного, встановивши, що кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та звернувся з позовними вимогами до ОСОБА_1 лише у вересні 2015 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, оскільки позивач пропустив строк для пред'явлення цих вимог, встановлений частиною 4 статті 559 ЦК України.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду апеляційної інстанції не впливають та фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян