Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.02.2025 року у справі №522/8373/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 522/8373/22

провадження № 61-6712св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство «Дослідне господарство «Таїровське» Національного університету «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваненка Сергія Валерійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного університету «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова» (далі - ДП «ДГ «Таїровське») про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 16 грудня 2019 року між ним та НААН України укладений контракт з керівником підприємства, що є у державній власності, про те, що він призначається на посаду директора ДП «ДГ «Таїровське» на термін з 17 грудня 2019 року до 16 грудня 2020 року і здійснює поточне управління (керівництво) підприємством. Про що НААН України 16 грудня 2019 року видало наказ № 432-к.

Додатковою угодою № 1 до контракту від 22 жовтня 2020 року, керуючись пунктом 29 контракту, сторони домовилися продовжити строк дії контракту з 17 грудня 2020 року до 16 грудня 2024 року.

Вказував, що згідно з наказом НААН України від 01 липня 2022 року № 163-к його звільнено з посади директора ДП «ДГ «Таїровське» на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Цей наказ обґрунтовано порушенням пункту 27 контракту, а саме: значним погіршенням фінансового стану підприємства, зростанням обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплатою податків та зборів, невиплатою заробітної плати протягом тривалого періоду, неподанням Органу управління фінансової звітності, неефективним управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів підприємством, на підставі службової записки начальника відділу внутрішнього аудиту апарату Президії НААН України Щербатюка В. М. від 29 червня 2022 року; акта про проведення внутрішнього аудиту ДП «ДГ «Таїровське» від 25 липня 2022 року; листа Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова» від 23 липня 2022 року № 121.

Позивач уважав таке рішення незаконним у зв`язку з тим, що було порушено процедуру звільнення, у наказі не визначено конкретні причини, встановлені контрактом, які стали підставою для звільнення, а документи, які стали підставою для прийняття наказу про звільнення, є необґрунтованими та необ`єктивними, й не можуть вважатись належними та допустимими доказами порушення умов контракту.

ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ НААН України від 01 липня 2022 року № 163-к про звільнення; поновити його на посаді директора ДП «ДГ «Таїровське»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року, ухваленим у складі судді Чернявської Л. М., позов ОСОБА_1 до НААН України, ДП «ДГ «Таїровське» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ НААН України від 01 липня 2022 року № 163-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «ДГ «Таїровське».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «ДГ «Таїровське».

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП «ДГ «Таїровське».

Стягнуто з ДП «ДГ «Таїровське» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 липня 2022 року до 28 квітня 2023 року включно, в розмірі 294 375,90 грн, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції проаналізував звіт про фінансові результати відповідача за період з 2019 року до 2021 року, баланс (звіту про фінансовий стан) за період з 2019 року до І кварталу 2022 року (витребувані за клопотанням позивача) та встановив, що за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора ДП «ДГ «Таїровське» збільшився обсяг реалізації продукції, підприємство перестало отримувати збитки та стало прибутковим, зменшився розмір заборгованості підприємства з виплати заробітної плати, зменшився розмір заборгованості підприємства перед бюджетом, була погашена заборгованість підприємства за банківським кредитом.

При цьому суд першої інстанції проаналізував акт про проведення внутрішнього аудиту, який покладено в основу наказу про звільнення, дійшов висновку, що він є необґрунтованим та необ`єктивним, й не може вважатись належним та допустимим доказом порушення ОСОБА_1 умов контракту.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог і недоведеності роботодавцем законності звільнення позивача. Уважав, що НААН України порушила процедуру звільнення, оскільки у наказі від 01 липня 2022 року не визначено конкретні причини, встановлені контрактом, які стали підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

Визначивши середньоденний заробіток позивача, суд першої інстанції з урахуванням статті 235 КЗпП України стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ДП «ДГ «Таїровське» задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до НААН України, ДП «ДГ «Таїровське» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без задоволення позов, суд апеляційної інстанції встановив, що у наказі НААН України від 01 липня 2022 року підставою звільнення є порушення позивачем пункту 27 контракту, а саме: значне погіршенням фінансового стану підприємства, зростання обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплата податків та зборів, невиплата заробітної плати протягом тривалого періоду, неподання органу управління фінансової звітності, неефективне управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів підприємством. Також у наказі міститься посилання на акт про проведення внутрішнього аудиту ДП «ДГ «Таїровське» від 25 лютого 2022 року, достовірність висновків у цьому акті позивач належним чином не спростував.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що наявність акта перевірки Головного управління держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці (далі - ГУ держпраці в Одеській області) від 21 липня 2021 року № 15/12.5-04/11.2-04/826 дотримання вимог законодавства в сфері охорони праці, промислової безпеки, відповідно до якого заборгованість із виплати заробітної плати станом на 15 липня 2021 року становила 865 000,00 грн, що було визнано позивачем, не може вважатися достатнім для спростування висновків акта внутрішнього аудиту, оскільки комісія, яка проводила внутрішній аудит, враховувала, оцінила та відобразила інформацію, викладену в акті № 15/12.5-04/11.2-04/826, але дослідивши первинні бухгалтерські документи, встановила, що фактична заборгованість із заробітної плати на той час складала близько 3 000 000,00 грн. Крім того, акт відображав не лише погіршені показники роботи підприємства щодо розміру заборгованості із заробітній платі, а й недоотримані підприємством доходи, в тому числі і через реалізацію вирощеного винограду нижче собівартості, неотримання доходу від фактичної передачі приміщень в оренду без своєчасного оформлення договорів тощо.

Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що у суду першої інстанції не було підстав для висновку, що підстави звільнення позивача, вказані у оскаржуваному наказі, не відповідають переліку конкретних підстав для звільнення, встановлених контрактом. Таким чином, роботодавець довів законність звільнення позивача з підстав та умов, передбачених контрактом відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на посаді, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 липня 2022 року до 28 квітня 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іваненко С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваненка С. В. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, іншим учасникам направлено її копії.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) та у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 206/52351/16 (провадження № 61-3724зпв18), від 08 серпня 2018 року у справі № 522/10590/17 (провадження № 61-21820св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 522/10592/17 (провадження № 61-35286св18), від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19 (провадження № 61-10812св20), від 13 жовтня 2021 року у справі № 757/54290/18 (провадження № 61-145св21), від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20 (провадження № 61-16433св21).

Вважає, що акт про проведення внутрішнього аудиту від 25 лютого 2022 року не є належним та допустимим доказом. Суд апеляційної інстанції не врахував витребуванні судом першої інстанції докази, зокрема квартальну та річну фінансову звітність ДП «ДГ «Таїровське».

Суд апеляційної інстанції не врахував, що вимоги ДП «ДГ «Таїровське», викладені в апеляційні скарзі, є необґрунтованими, оскільки оскаржуваний наказ від 01 липня 2022 року винесено НААН України, повноваження у ДП «ДГ «Таїровське» на оскарження рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, не встановив достовірність та вірогідність цих доказів як в цілому, так і кожного зокрема, також не надано належну оцінку підставам для розірвання контракту, не враховано, що ці документи не містять посилань на конкретні підпункти пункту 27 контракту, які було нібито порушено ОСОБА_1 , що призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм процесуального права, та скасування законного то обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року НААН України подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу, що станом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року заборгованість за розрахунками з оплати праці не відображено у формі 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» у рядку 1630, підписаному керівником підприємства ОСОБА_1, що призвело до викривлення фінансової звітності та реального фінансового становища підприємства. Тобто працівники Південного офісу Держаудитслужби чітко встановили, що саме за період керівництва ОСОБА_1 підприємством була наявна прострочена заборгованість зі сплати заробітної плати, більше того, для приховування вказаних обставин перед НААН України останній надавав викривлену фінансову звітність.

Подання підприємством до НААН України квартальної й річної фінансової звітності (балансів та звітів про фінансові результати) спростовується наведена в оскаржуваному наказі підстава для звільнення - неподання органу управління фінансової звітності.

При цьому вказує, що баланси та звітів про фінансові результати готуються головним бухгалтером та економістом підприємства, які підпорядковуються директору, а тому внаслідок бухгалтерських маніпуляцій можливо внести викривлену інформацію до вказаних документів. НААН України фактично не може перевірити достовірність інформації у цих звітах, балансах, планах тощо, аж до моменту проведення внутрішньої перевірки підприємства, а тому не може бути жодних претензій та/або зауважень щодо них.

Посилання заявника касаційної скарги на той факт, що ДП «ДГ «Таїровське» не мало повноважень на подання апеляційної скарги, суперечить нормами процесуального законодавства. Крім того, представник НААН України в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та НААН України укладений контракт з керівником підприємства, що є у державній власності про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду директора ДП «ДГ «Таїровське» на термін з 17 грудня 2019 року до 16 грудня 2020 року і здійснює поточне управління (керівництво) підприємством.

Згідно з пунктом 27 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:

а) у разі невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом;

б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачені штрафи, і т.п.), допущення зростання простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, допущення непомірного зростання кредиторської заборгованості з початку звітного року покриття якої не забезпечується оборотними активами підприємства;

в) у разі одноразового невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

г) у разі неподання в установленому порядку на затвердження або погодження органу управління майном річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства, або порушення порядку здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 899;

д) у разі несплати реструктурованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника;

е) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці;

є) у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

ж) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості;

з) у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства;

и) у разі неподання органу управління майном квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності;

і) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти;

ї) з інших підстав.

Згідно з наказом НААН України від 16 грудня 2019 року № 432-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «ДГ «Таїровське» з 17 грудня 2019 року.

Додатковою угодою № 1 до контракту від 22 жовтня 2020 року, керуючись пунктом 29 контракту, сторони домовилися продовжити строк дії контракту з 17 грудня 2020 року до 16 грудня 2024 року.

25 лютого 2022 року складено акт про проведення внутрішнього аудиту ДП «ДГ «Таїровське». Із акта встановлено:

1. Під час проведення перевірки ефективності використання земельних ресурсів ДП «ДГ «Таїровське» здійснено порівняльний аналіз показників урожайності видів продукції рослинництва, отриманої за 2020 - 2021 роки, із середньою урожайністю відповідних сільськогосподарських культур у Одеському району відповідних даних Головного управління статистики в Одеській області. Порівнянням показників форми 29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» із середніми у Одеському району встановлено, що урожайність у ДП «ДГ «Таїровське» значно нижче середньої по району. Зважаючи на середні реалізаційні ціни сільськогосподарської продукції у Одеському районі та недоотриманий валовий збір у 2020 - 2021 роках ДП «ДГ «Таїровське» недоотримано доходів на загальну суму 1 388 000,00 грн. (2020 рік - 679 000,00 грн, 2021 рік - 709 100,00 грн).

2. Через реалізацію ДП «ДГ «Таїровське» вирощеного винограду Товариству з обмеженою відповідальністю «Таїрово Вайнері» загальним обсягом 5 000 декалітрів по ціні нижче собівартості, господарство недоотримало доходів на суму 285 000,00 грн.

3. У господарстві рахується заборгованість з виплати заробітної плати станом на 31 грудня 2020 року в сумі 2 678 693,00 грн перед 46 працівникам, що узгоджується з Оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 661 за 2021 рік - сальдо на початок року. Проте у бухгалтерській відомості, яка подана до НААН України, Держстатистики та податкової служби рахується заборгованість з оплати праці 686 000,00 грн за розрахунками з бюджетом 179 000, грн, за розрахунками за страхуванням 151 000,00 грн. Тобто, спостерігається викривлення бухгалтерської звітності, подання недостовірної інформації.

Відповідно до даних Оборотно-сальдової відомості ДП «ДГ «Таїровське» за рахунком 661 за 2021 рік станом на 01 січня 2022 року заборгованість складає 3 239 858,52 грн, заборгованість з єдиного соціального внеску - 394 000,00 грн, військового збору - 37 240,25 грн, податку з доходів фізичних осіб - 343 057,39 грн, а разом 4 018 155,00 грн.

Інформація про фактичну заборгованість із заробітної плати та обов`язкових платежах ДП «ДГ «Таїровське» до НААН України не подавалась.

Керівник ДП «ДГ «Таїровське» ОСОБА_1 листом від 17 лютого 2022 року № 16, адресованим президенту НААН України, надав пояснення про те, що заборгованість із заробітної плати підприємства станом на 01 січня 2022 року складає 437 500,00 грн.

Із аналізу первинних бухгалтерських документів з нарахування та виплати заробітної плати встановлено фактичну суму заборгованості - 3 240 000,00 грн.

За даними фінансової звітності форма 1 Баланс за 2019 рік заборгованість із виплати заробітної плати склала 922 000,00 грн.

За час керівництва ОСОБА_1 підприємством з 17 грудня 2019 року основний борг із виплати заробітної плати збільшився до 2 318 000,00 грн. Також збільшилась заборгованість із обов`язкових платежів з 705 000,00 грн до 774 300,00 грн (тобто на 69 000,00 грн).

Комісії надано акт планової перевірки ГУ держпраці в Одеській області від 21 липня 2021 року за № 15/12.5-04/11.2-04/826 дотримання вимог законодавства в сфері охорони праці, промислової безпеки, відповідно до якого заборгованість з виплати заробітної плати станом на 15 липня 2021 року становила 865 000,00 грн, хоча відповідно до первинних документів фактична заборгованість із заробітної плати складала близько 3 000 000,00 грн.

4. При обстеженні виробничих приміщень виявлено фактичне використання території двох складських господарств та прищеплювальної майстерні підприємства, які використовувались невідомими особами. На запитання комісії керівник ОСОБА_1 підтвердив, що всі кошти за оренду надходять до каси підприємства. Проте таких надходжень документально не підтверджено. Перед закінченням перевірки керівником надано комісії три договори оренди, укладені у лютому 2022 року. Проте комісією на підставі досліджених фото, пояснень осіб, які працюють у вказаних приміщеннях, їх фактичне використання сторонніми особами почалось щонайменше за 20 місяців до перевірки, а не у лютому 2022 року, внаслідок чого орієнтовна сума коштів, яка мала надійти, але не надійшла в дохід підприємства, складає 190 000,00 грн.

Згідно з наказом НААН України від 01 липня 2022 року № 163-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «ДГ «Таїровське» на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України та у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 пункту 27 контракту, а саме: значним погіршенням фінансового стану підприємства, зростанням обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплатою податків та зборів, невиплатою заробітної плати протягом тривалого періоду, неподанням органу управління фінансової звітності, неефективним управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати підприємством активів.

Наказ про звільнення прийнято на підставі: службової записки начальника відділу внутрішнього аудиту апарату Президії НААН України Щербатюка В. М. від 29 червня 2022 року; листа Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» від 23 червня 2022 року № 121; акта про проведення внутрішнього аудиту ДП «ДГ «Таїровське», складеного 25 лютого 2022 року.

04 липня 2022 року ОСОБА_1 ознайомлено із наказом президента НААН України від 01 липня 2022 року № 163-к.

Суд першої інстанції надав оцінку звітам про фінансові результати ДП «ДГ «Таїровське» за період 2019 рік - 2021 роки, балансам, звітам про фінансовий стан ДП «ДГ «Таїровське» за період 2019 рік - 2021 роки, акту планової перевірки ГУ держпраці в Одеській області від 19 липня 2021 року за № 15/12.5-04/11.2-04/826.

Згідно з наданою ДП «ДГ «Таїровське» інформацією про суми заробітної плати, нараховані та виплачені ОСОБА_1 у період травень-червень 2022 року, загальний заробіток за попередні до звільнення два місяці роботи склав 58 875,23 грн (28 685,82 грн (травень) + 30 189,41 грн (червень)).

Середньоденна заробітна плата - 1 435,98 грн

Середньомісячне число робочих днів - 20,5 (41 робочий день / 2).

Загальна кількість робочих днів у період вимушеного прогулу - 205 робочих днів (10 місяців (липень 2022 року - квітень 2023 року) х 20,5 робочих днів.

Загальна сума заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, становить 294 375,90 грн (1435,98 грн х 205 робочих днів).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іваненка С. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 3, статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 (далі - Положення № 170).

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17, 21 Положення № 170).

Відповідно до пункту 10 Положення № 170 у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. постанову Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі №757/42262/15-ц).

Судами встановлено, що 16 грудня 2021 року між НААН України, в особі президента Гадзали Я. М. з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено контракт, який стосується призначення позивача на посаду директора ДП «ДГ «Таїровське» на строк з 17 грудня 2019 року до 16 грудня 2020 року. Додатковою угодою № 1 до контракту від 22 жовтня 2020 року сторони продовжили строк дії контракту до 16 грудня 2024 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що пунктом 27 контракту, укладеного 16 грудня 2019 року між НААН України та ОСОБА_1 , щодо призначення останнього на посаду директора ДП «ДГ «Таїровське», передбачено підстави його розірвання з ініціативи НААН України, зокрема, у зв`язку із значним погіршенням фінансового стану підприємства, зростанням обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплатою податків та зборів, невиплатою заробітної плати протягом тривалого періоду, неподанням органу управління фінансової звітності, неефективним управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів підприємством, до закінчення терміну його дії.

Тобто ОСОБА_1 звільнений з посади до закінчення терміну дії контракту у зв`язку з порушенням ним підпунктів «б», «в», «и» пункту 27 контракту).

Пунктом 8 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» керівник державної наукової установи може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом з підстав, визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту.

Відповідно до підпункту «в» пункту 26 контракту, цей контракт припиняється до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 26, 27 цього контракту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, виснувала, що звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень, не спростовують висновків, зроблених судами попередніх інстанцій.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, які стали підставою для видачі НААН України 01 липня 2022 року оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , а саме: службовій записці начальника відділу внутрішнього аудиту апарату Президії НААН України Щербатюка В. М. від 29 червня 2022 року; листу Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова» від 23 червня 2022 № 121, акту про проведення внутрішнього аудиту ДП «ДГ «Таїровське» від 25 лютого 2022 року, та встановив, що підставою звільнення є порушення позивачем пункту 27 контракту, а саме: значне погіршенням фінансового стану підприємства, зростання обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, несплата податків та зборів, невиплата заробітної плати протягом тривалого періоду, неподання органу управління фінансової звітності, неефективне управлінням (використанням) земельних ресурсів та нерухомого майна, що призвело до втрати активів підприємством.

Натомість висновки, викладені в акті № 15/12.5-04/11.2-04/826, складеному 21 липня 2021 року ГУ держпраці в Одеській області, на які посилався суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції спростував з тих підстав, що із досліджених первинних бухгалтерських документів встановлено фактичну заборгованість із заробітної плати станом на 15 липня 2021 року у розмірі 3 000 000,00 грн, а не 865 000,00 грн, як встановило ГУ держпраці в Одеській області (за аналогічний період), опираючись на статистичні звіти підприємства.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що достовірність висновків у акті про проведення внутрішнього аудиту ДП «ДГ «Таїровське» від 25 лютого 2022 року позивач належним чином не спростував.

Отже, наведені обставини свідчать про дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 із посади керівника ДП «ДГ «Таїровське», так як позивач звільнений із посади відповідно до пункту 27 контракту, укладеного 16 грудня 2019 року між НААН України та ОСОБА_1 , та на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Установивши, що наказ НААН України про звільнення ОСОБА_1 винесений з додержанням норм трудового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та, як наслідок, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Висновки апеляційного суду щодо застосування пункту 8 статті 36 КЗпП України відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 757/62834/19 (провадження № 61-10812св20), від 08 серпня 2018 року у справі № 522/10590/2017 (провадження № 61-21820св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 522/10592/17 (провадження № 61-35286св18).

Доводи касаційної скарги про те, що ДП «ДГ «Таїровське» не могло оскаржувати рішення суду першої інстанції на тій підставі, що оскаржуваний наказ винесла НААН України, суд касаційної інстанції спростовує, оскільки вони суперечать положенням статті 352 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваненка Сергія Валерійовича залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець