ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 452/970/17

провадження № 61-6457св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року в складі судді Казана І. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Приколоти Т. І., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» або дочірнє підприємство) та з урахування заяви про збільшення позовних вимог просив:

визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 09 вересня 2016 року № 132 «Про дисциплінарну відповідальність»;

визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності»;

визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень»;

визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов`язків директора»;

Визнати незаконним і скасувати наказ ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 березня 2017 року № 60-ВК, яким з ним розірвано контракт;

визнати чинним контракт;

поновити його на посаді директора дочірнього підприємства;

визнати недійсним запис у його трудовій книжці за № 10 від 16 березня 2017 року про звільнення;

та стягнути з дочірнього підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу в розрахунку по 664,34 грн за кожний робочий день, починаючи з 05 квітня 2017 року та до дня поновлення на роботі включно.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 січня 2016 року він був прийнятий на роботу на посаду директора дочірнього підприємства за контрактом, укладеним на строк з 27 січня 2016 року до 27 січня 2021 року.

Наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 132 від 09 вересня 2016 року йому оголошено догану. Вказаний наказ є незаконним, оскільки відсутня його вина в неякісному виконанні дорожніх робіт працівниками структурного підрозділу дочірнього підприємства, а дисциплінарне стягнення наклав т.в.о. ліквідаційної комісії Данкевич І. В., який не мав на це повноважень.

13 січня 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» наказом № 3 оголосило йому догану за порушення виконавчої дисципліни, мотивуючи тим, що дочірнє підприємство не погодило з ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» план надходжень і використання коштів, які надійшли в грудні 2016 року від Служби автомобільних доріг у Львівській області та були на залишку на початок січня.

Вважав наказ № 3 від 13 січня 2017 року також незаконним, оскільки, працюючи з 27 січня 2016 року, він не знав і не міг знати про існування наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року, а тим більше про лист від 08 серпня 2011 року, які стали підставою для винесення цього наказу.

Укладаючи контракт, ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не проінформувало та не ознайомило його з чинними правилами, зокрема, з наказом № 213 від 13 жовтня 2008 року. Контракт не передбачає виконання цього й інших наказів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», які були прийняті до початку його роботи директором дочірнього підприємства.

З 15 лютого 2017 року до 03 березня 2017 року включно комісія, створена ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», проводила перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства та його філій за період з 01 січня 2016 року до 14 лютого 2017 року включно.

16 лютого 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» видало наказ № 28-ВК, згідно з яким тимчасово, з 16 лютого 2017 року до закінчення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності та прийняття рішень за її результатами, відсторонило (усунуло) його від виконання повноважень (обов`язків) директора, та наказ № 29-ВК, згідно з яким поклало тимчасово на головного інженера дочірнього підприємства виконання обов`язків директора останнього.

Накази № 28-ВК і № 29-ВК видані з порушенням чинного законодавства. Відсторонення його від роботи було проведене з порушенням вимог статті 46 КЗпП України. Крім того, умови контракту не передбачають відсторонення чи усунення керівника від посади, тим більше на час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства.

05 квітня 2017 року він дізнався, що ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ще 16 березня 2017 року видало наказ № 60-ВК і звільнило його з посади директора за невиконання ним умов контракту.

Звільнення є незаконним, а запис у трудовій книжці про його звільнення недійсним. Зокрема зазначав, що під його керівництвом дочірнє підприємство зі збиткового стало прибутковим, стягнуло понад 19 млн грн дебіторської заборгованості, що існувала в цього підприємства ще з 2012 року, тому в наказі № 60-ВК безпідставно зазначено, зокрема про неефективне використання майна, у тому числі коштів підприємства, наявність високого рівня дебіторської та кредиторської заборгованості.

Крім того, з 16 березня до 04 квітня 2017 року включно він перебував на лікуванні, тому його звільнення у період тимчасової непрацездатності є порушенням вимог, передбачених частиною третьою статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 жовтня 2020 року), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про притягнення до відповідальності» від 13 січня 2017 року № 3; «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та «Про тимчасове виконання обов`язків директора» від 16 лютого 2017 року № 28-ВК і № 29-ВК відповідно.

Визнано недійсним запис № 10 від 16 березня 2017 року в трудовій книжці ОСОБА_1 : «Звільнений із займаної посади з підстав, передбачених контрактом пункт 8 статті 36 КЗпП України. Наказ № 60-ВК від 16 березня 2017 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Визнано діючим контракт від 27 січня 2016 року № 181 (із змінами та доповненнями), укладений з директором ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Стягнуто з ДП «Львівський облавтодор» ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 433 149,68 грн.

У частині визнання незаконним і скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про дисциплінарну відповідальність» від 09 вересня 2016 року № 132 відмовлено.

Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2020 року зазначено додатково в абзаці другому резолютивної частини рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року про визнання недійсним і скасування наказу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 березня 2017 року № 60-ВК «Про дострокове розірвання контракту від 27 січня 2016 року № 181 (із змінами та доповненнями), укладеного з директором ДП «Львівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 та про звільнення ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року з посади директора за невиконання умов контракту з підстав, передбачених контрактом» на підставі пункту 8 статті 38 КЗпП України.

Викладено абзац другий судового рішення у такій редакції: «Визнати незаконними і скасувати накази ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» «Про притягнення до відповідальності» від 13 січня 2017 року № 3; «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та «Про тимчасове виконання обов`язків директора» від 16 лютого 2017 року № 28-ВК і № 29-ВК відповідно; «Про дострокове розірвання контракту від 27 січня 2016 року № 181 (із змінами та доповненнями) від 16 березня 2017 року № 60-ВК».

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані накази про оголошення позивачу догани, про тимчасове відсторонення від виконання повноважень, про тимчасове виконання обов`язків директора та про звільнення є незаконними, тому позовні вимоги є обґрунтовані й підлягають задоволенню, окрім вимоги про скасування наказу від 09 вересня 2016 року № 132, щодо якої позивач пропустив строк звернення до суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2022 року ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог й передати справу на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 310/2284/17, від 13 листопада 2019 року в справі № 545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 320/7991/16, від 11 червня 2020 року в справі № 481/1043/17, від 08 липня 2020 року в справі № 752/11686/18, від 29 липня 2020 року в справі № 305/1229/18, від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18, від 01 жовтня 2021 року в справі № 913/849/14, від 06 жовтня 2021 року в справі № 917/777/20, від 03 лютого 2022 року в справі № 904/5292/19, від 03 лютого 2022 року в справі № 906/1318/19, від 16 лютого 2022 року в справі № 908/671/18, від 03 травня 2022 року в справі № 487/2348/20, від 01 червня 2022 року в справі № 921/574/20, від 22 червня 2022 року в справі № 909/995/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи. Зокрема не дослідили докази, надані відповідачем, які підтверджують порушення позивачем умов контракту та законність видачі оскаржуваних наказів. Ухвалили рішення виключно на твердженнях позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Не врахували, що визнання діючим контракту не є належним способом захисту.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 09 вересня 2016 року № 132 в касаційному порядку не оскаржуються та в цій частині не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

18 липня 2023 року справа № 452/970/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Наказом ПАТ ДАК «Автомобільні дороги» від 26 січня 2016 року № 7-ВК ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Львівський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

27 січня 2016 року між ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ОСОБА_1 укладено контракт № 181 на строк до 27 січня 2021 року.

09 вересня 2016 року ОСОБА_1 наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 132 «Про дисциплінарну відповідальність» оголошено догану за неналежну організацію контролю за якістю виконання дорожніх робіт виробничими підрозділами і трудовою дисципліною, за незабезпечення сприяння участі громадськості у контролі за виконанням робіт.

Наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності» позивачу оголошено догану за порушення виконавчої дисципліни. Підставою зазначено невиконання позивачем вимог наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та листа від 08 серпня 2011 року № 1/10-10/2538 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

На підставі наказів ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 14 лютого 2017 року № 27 та від 03 березня 2017 року № 50 в період з 15 лютого 2017 року по 17 березня 2017 року проводилася перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та його філій за період з 01 січня 2016 року по 14 лютого 2017 року.

У зв`язку з проведенням цієї перевірки, наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» тимчасово, з 16 лютого 2017 року, до закінчення перевірки, ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 лютого 2017 року № 29-ВК тимчасово покладено ці обов`язки на головного інженера дочірнього підприємства ОСОБА_2 .

Наказом ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 16 березня 2017 року № 50-ВК достроково розірвано контракт з позивачем та з 16 березня 2017 року звільнено його з посади директора дочірнього підприємства за невиконання умов контракту, на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо наказу від 13 січня 2017 року № 3 «Про притягнення до відповідальності»

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку

Відповідно до пункту 5 укладеного сторонами контракту директор підзвітний ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у межах, встановлених законодавством, статутом дочірнього підприємства та цим контрактом.

Згідно з пунктом 6.6 статуту директор зобов`язаний виконувати законні накази (розпорядження, інструкції тощо) засновника (ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), невиконання яких може бути підставою для розірвання контракту з директором.

Невиконання позивачем вимог наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та листа від 08 серпня 2011 року № 1/10-10/2538 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» розцінило як порушення позивачем трудової дисципліни й оголосило позивачу догану наказом від 13 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може звинувачувати працівника та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором або, про які працівник не був проінформований належним чином.

Належних та допустимих доказів, що позивач був проінформований про внутрішні документи ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», невиконання вимог яких мало наслідком оголошення йому догани 13 січня 2017 року, матеріали справи не містять. Трудовим договором такі обов`язки позивача обумовлені не були.

З огляду на викладене суди обґрунтовано вважали, що невиконання позивачем вимог наказу № 213 від 13 жовтня 2008 року та листа від 08 серпня 2011 року № 1/10-10/2538 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не могло бути підставою для винесення йому догани, у зв`язку з чим правильно задовольнили позов у частині визнання цього наказу недійним та його скасування.

Щодо наказів від 16 лютого 2017 року № 28-ВК «Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень» та від 16 лютого 2017 року № 29-ВК «Про тимчасове виконання обов`язків директора»

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 46 КЗпП України).

Згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України дійшов висновку, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов`язків згідно з вказаною частиною не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України. «Усунення» відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надана можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України.

Згідно зі статутами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та дочірнього підприємства, останнє створене на власності ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Відповідно до пункту 2 контракту на його підставі виникли трудові відносини між керівником дочірнього підприємства та ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Позивач оскаржив накази від 16 лютого 2017 року № 28-ВК та № 29-ВК через порушення його трудових прав як працівника ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Суди встановили, що вказані наказине містять підстав для відсторонення позивача від роботи, що передбачені вимогами закону (зокрема, статтею 46 КЗпП України) та відповідно покладення його повноважень на іншу особу. Не передбачено такої можливості й в контракті. Протилежного відповідачі не довели.

Таким чином, установивши, що ці накази винесені без відповідних правових підстав та порушують трудові права позивача, суди обґрунтовано визнали їх незаконними та скасували.

Щодо поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці, визнання контракту чинним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі встановлено, що підставою для звільнення позивача стало порушення пункту 6.3 статуту дочірнього підприємства, пунктів 6, 8, 11, підпункту «г» пункту 22, підпункту «н» пункту 23 контракту.

Відповідно до пункту 6.3 статуту ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» директор несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктами 6, 8 контракту від 27 січня 2016 року керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань дочірнього підприємства, передбачених законодавством, статутом дочірнього підприємства та цим контрактом.

Керівник зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі й належним чином виконувати накази і доручення та/або Укравтодору як вищого органу управління компанії, а також забезпечувати ефективне використання коштів підприємства.

Компанія звільняє керівника по закінченні контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту (пункт 11 контракту).

Згідно з пунктом 22 контракту він припиняється після закінчення терміну його дії (підпункт «а»); за згодою сторін (підпункт «б»); до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених його пунктами 23 і 24 (підпункт «в»); з інших підстав, передбачених законодавством та контрактом (підпункт «г»).

Пункт 23 контракту встановлює перелік підстав, коли керівник може бути звільнений з посади, а контракт - розірваний з ініціативи ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до закінчення строку його дії, серед яких:

у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом (підпункт «а»);

у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (підпункт «ж»);

у випадку порушення, неповного, несвоєчасного та неналежного виконання обов`язків керівника, передбачених контрактом (підпункт «н»);

з інших підстав згідно з чинним законодавством (підпункт «о»).

На підтвердження порушення позивачем умов контракту відповідач посилався на довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства, якою виявлені, зокрема такі порушення: неефективне використання майна, у тому числі коштів підприємства; наявність високого рівня дебіторської та кредиторської заборгованостей; суттєві недоліки в роботі підприємства.

Разом з тим суди встановили, що довідка перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», яка покладена в основу оскаржуваного наказу про звільнення, складена 22 березня 2017 року, тоді як наказ про звільнення позивача виданий 16 березня 2017 року, тому вважали її неналежним доказом.В силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може надати іншу оцінку цьому доказу.

Також установлено, що оскаржуваний наказ про звільнення обґрунтований попереднім притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності (накази від 09 вересня 2016 року № 132 і від 13 січня 2017 року № 3), хоча позивач звільнений через порушення ним умов контракту згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, а не на підставах порушення працівником трудової дисципліни (пункти 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України).

До того ж наказ від 13 січня 2017 року № 3, яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, суди визнали незаконним та скасували.

З огляду на викладене, установивши, що відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем конкретних порушень умов контракту, суди дійшли правильного висновку про незаконність його звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України й наявність підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку, розмір якого відповідачем не спростований.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги про визнання контракту чинним і про визнання запису в трудовій книжці недійсним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував, що такі вимоги не є належним способом захисту й не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду про поновлення на попередній роботі є самостійною підставою для внесення до трудової книжки відомостей про недійсність запису в ній про звільнення та відповідно підставою для поновлення дії контракту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани (від 13 січня 2017 року), наказів про тимчасове відсторонення від виконання повноважень та про тимчасове виконання обов`язків директора, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін, а в частині вимог про визнання контракту чинним та визнання запису в трудовій книжці недійсним скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани (від 13 січня 2017 року), наказів про тимчасове відсторонення від виконання повноважень та про тимчасове виконання обов`язків директора, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року в частині позовних вимог про визнання контракту чинним та визнання запису в трудовій книжці недійсним скасувати й ухвалити нове рішення в цій частині.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання контракту чинним та визнання запису в трудовій книжці недійсним.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов