Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 148/524/23

провадження № 61-12982св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Тульчинської міської ради Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року у складі судді Дамчука О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Тульчинської міської ради Вінницької області (далі - виконком Тульчинської міської ради), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є рідною бабусею заявника по лінії матері. З моменту встановлення інвалідності ОСОБА_2 та на час подання заяви провстановлення факту, що має юридичне значення, він на постійній основі як її онук здійснює догляд за бабусею. При цьому ОСОБА_1 є єдиним родичем ОСОБА_2 , оскільки мати заявника померла у 1996 році, а батько - у 1991 році.

ОСОБА_2 є особою похилого віку, особою із інвалідністю І групи, а заявник забезпечує її спеціальним медичним доглядом, постійним стороннім доглядом та побутовим обслуговуванням, регулярно закуповує для неї продукти харчування, ліки для підтримання стабільного стану здоров`я, оплачує комунальні послуги, спожиті у її квартирі. Таким чином, баба заявника проживає у належних соціально-побутових умовах, вона має усі необхідні побутові речі для комфортного проживання.

Офіційно через територіальний орган соціального захисту населення заявник догляд за ОСОБА_2 не оформляв, оскільки не претендує на грошову компенсацію від держави, адже працює лікарем та має стабільний дохід.

Факт здійснення заявником постійного догляду за ОСОБА_2 з 2012 року та до цього часу, крім іншого, підтверджується актом квартального комітету про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю від 21 лютого 2023 року, складеним в присутності депутата Тульчинської міської ради Вінницької області ОСОБА_3 , а також довідкою виконкому Тульчинської міської радивід 21 лютого 2023 року № 129.

Встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 необхідне ОСОБА_1 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу дванадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що він з 2012 року здійснює постійний сторонній догляд за своєю бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю І групи безстроково та за станом здоров`я згідно з довідкою до акту огляду Тульчинської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 30 березня 2012 року серії 10 ААА № 695713 потребує сторонньої допомоги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Необхідність встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за ОСОБА_2 мотивована тим, що це потрібно для отримання права на відстрочку як військовозобов`язаному під час проведення заходів з мобілізації в Україні, оскільки відповідно до абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, в тому числі військовозобов`язані особи, які зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи.

Порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою з інвалідністю I групи, яка потребує стороннього догляду, визначено нормами Закону України «Про соціальні послуги».

За таких обставин згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні, оскільки нормами законодавства передбачено позасудове встановлення факту здійснення заявником постійного догляду за особою з інвалідністю I групи. Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Апеляційний суд вважав висновки суду першої інстанції правильними, достатніми та об`єктивними, зробленими з урахуванням усіх обставин справи, за повного їх з`ясування, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції вказав, що не знаходить підстав для визначення вимог ОСОБА_1 як позовних. При цьому необхідно мати на увазі право учасника процесу визначатися із власною позицією щодо захисту свого права, інтересу, а скаржник не позбавлений можливості за наявності претензій, вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 чи відповідної соціальної служби, яка, можливо, відмовила йому у внесенні певних відомостей до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, звернутися до суду у порядку позовного провадження.

Крім того, у цій справі за заявою ОСОБА_1 , поданій у порядку окремого провадження, відсутня юридична визначеність у цивільних правовідносинах, яка необхідна для об`єктивного встановлення обставин у визначеному чинним законодавством порядку, а формальний підхід до вирішення заявленої вимоги недопустимий.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

факт, з метою встановлення якого заявник звернувся до суду, має юридичне значення, породжує виникнення прав та обов`язків, визначених законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу», адже не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особи, які зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи. При цьому ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за своєю бабою, ІНФОРМАЦІЯ_3 , особою з інвалідністю І групи, яка згідно з довідкою до акту огляду Тульчинської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 30 березня 2012 року серії 10 ААА № 695713 потребує сторонньої допомоги;

суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, неправильно розтлумачив та помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про соціальні послуги». Упункті 6 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Водночас право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним особам, які зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи, проте норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить в переліку осіб, які мають право на відстрочку від призову, такої категорії як надавачі соціальних послуг;

20 лютого 2023 року та 22 лютого 2023 року заявник направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він перебуває на обліку як військовозобов'язаний, повідомлення про наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також заяву про надання такої відстрочки. Разом з цим, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено переліку документів, які мають бути наданні для підтвердження факту здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи, то на підтвердження цієї обставини він до заяви про відстрочку та повідомлення про наявність підстав для відстрочки долучив копію паспорта ОСОБА_2 , акт квартального комітету про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю від 21 лютого 2023 року та довідку виконкому Тульчинської міської радивід 21 лютого 2023 року № 129;

відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2022 року № 1044, якою внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України та встановлено нові категорії громадян, які мають право виїзду, та зокрема надано право, виїжджати за кордон особам, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням. Так, актом квартального комітету про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю від 21 лютого 2023 року, складеним в присутності депутата Тульчинської міської ради Вінницької області ОСОБА_3 , підтверджується що за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , здійснює постійний догляд її онук ОСОБА_1 як за особою похилого віку, інвалідом першої «б» групи безтерміново, починаючи з 2012 року по даний час. Крім того, довідкою виконкому Тульчинської міської ради від 21 лютого 2023 року № 129 підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою до акту огляду МСЕК дійсно потребує стороннього догляду, а згідно з актом квартального комітету догляд здійснює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проте суди вказаним доводам жодної оцінки не надали, а відмовили у задоволенні заяви з посиланням виключно на норми Закону України «Про соціальні послуги», який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

суди не надали належної оцінки доказам того, що заявник здійснює постійний сторонній догляд не за особою похилого віку з когнітивними порушеннями, а за особою з інвалідністю І групи. Крім того, суди зробили помилковий висновок, що для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, чи претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні. Аналіз пункту 32 Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, та абзацу 4 частини сьомої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» дає підстави для висновку, що оскільки заявник перебуває у трудових відносинах, займається медичною діяльністю, тому не може бути внесений до Реєстру надавачів соціальних послуг, оскільки не має права на компенсацію, тобто не може бути надавачем соціальних послуг.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив за підписом начальника ОСОБА_4 , в якому просили судові рішення залишити без змін, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

відповідно до норм Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю). Таким чином, догляд за особою з інвалідністю є різновидом соціальних послуг, порядок надання яких регулюється Законом України «Про соціальні послуги»;

норми законодавства України передбачають вимоги для здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи та відповідний порядок оформлення відповідного статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги, в органах соціального захисту населення. Вказане виключає можливість встановлення факту здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи судом в порядку окремого провадження;

за змістом частини четвертої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» постійний догляд за особою з інвалідністю І групи має здійснюватися не менше одною разу на місяць протягом більше одного року. З наданих заявником документів не можливо встановити періодичність і частоту здійснення догляду за особою з інвалідністю. Тобто, не зареєструвавшись в органах соціального захисту, не можливо встановити чи догляд заявника є належним, чи відповідає нормативним критеріям та чи саме він здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи, а не інша особа;

ОСОБА_1 просив суд визнати фактом, що має юридичне значення, ту обставину, що він з 2012 року здійснює постійний догляд за своєю бабою. Проте, обставина, яку просить визнати заявник фактом, що має юридичне значення, не є конкретно визначеною подією в часі, а є періодом в часі, тривалість якого не визначена. Тобто, у разі набрання законної сили судовим рішенням про встановлення такого юридичного факту, отримавши право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізацію, заявник може фактично припинити здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи;

отже факт здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи не підлягає встановленню судом в порядку окремого провадження, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 148/524/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року матеріали цивільної справи № 148/524/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_6 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 до 25 жовтня 2023 року, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про народження від 25 квітня 1979 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 10 лютого 1953 року серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_6 зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 03 квітня 1996 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 29 квітня 1992 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно з паспортом громадянина України від 05 грудня 1997 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

У довідці до акту огляду Тульчинської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 30 березня 2012 року серії 10 ААА № 695713 вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при проведенні повторного огляду 30 березня 2012 року по причині загального захворювання встановлено першу «б» групу інвалідності безтерміново та зазначено, що вона потребує сторонньої допомоги.

Згідно з паспортом громадянина України від 05 березня 2010 року серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Тульчин Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до військового квитка від 12 квітня 2019 року серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний в Тульчинському районному військовому комісаріаті Вінницької області.

Згідно з актом квартального комітету про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю від 21 лютого 2023 року, складеного в присутності депутата Тульчинської міської ради Вінницької області ОСОБА_3 , за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , здійснює постійний догляд її онук ОСОБА_1 як за особою похилого віку, інвалідом першої «б» групи безтерміново, починаючи з 2012 року до цього часу.

Відповідно до довідки виконкому Тульчинської міської радивід 21 лютого 2023 року № 129 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою до акта огляду МСЕК дійсно потребує стороннього догляду, а згідно акта квартального комітету догляд здійснює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з довідкою КНП «Піщанська районна лікарня» від 20 березня 2023 року № 35 ОСОБА_1 працює в КНП «Піщанська районна лікарня» на посаді лікаря-акушер гінеколога з 03 травня 2006 року по даний час.

Відповідно до довідки КНП «Піщанська районна лікарня» від 20 березня 2023 року № 23-03 ОСОБА_1 з 30 грудня 2022 року працює на посаді лікаря з медицини невідкладних станів КНП «ЦПМСД» Піщанської селищної ради (наказ від 28 грудня 2022 року № 83) по теперішній час.

Позиція Верховного Суду

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати (частина перша статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23) зазначено, що «при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Звертаючись із заявою, ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту здійснення утримання батька, необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову під час мобілізації. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати. Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані Законом України «Про соціальні послуги». Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України. Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. Таким чином, враховуючи, що законом визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просив встановити заявник, апеляційний суд правильно вважав, що заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду, у зв`язку з чим обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі».

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-477цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (провадження № 11-36апп1), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39цс20)).

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року № 591/5619/17».

У справі, що переглядається:

у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту здійснення постійного догляду за своє бабою ОСОБА_2 , необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;

при відмові у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суди виходили з того, що порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою з інвалідністю I групи, яка потребує стороннього догляду, визначено нормами законодавства, зокрема Законом України «Про соціальні послуги»;

проте суди не врахували, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду, адже чинним законодавством передбачено позасудове встановлення такого факту. Тому суди помилково розглянули справу по суті заявлених вимог.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

За таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 148/524/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Тульчинської міської ради Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов