Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 644/9753/19

провадження № 61-14667св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Харківська міська рада, Четверта харківська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Харкова від 10 квітня 2020 року у складі судді Бугери О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у складі колегії суддів:

Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора.

Заява мотивована тим, що вона все своє життя спілкувалась та підтримувала сімейні відносини з тіткою ОСОБА_2 та її сином

ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та залишила на її ім'я заповіт на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Після смерті тітки вона переїхала у вказану квартиру та почала піклуватися про троюрідного брата ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1.

Вказувала, що у встановлений законом строк вона звернулася до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 07 травня 2019 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Їй було роз'яснено про необхідність підтвердження родинних відносин.

Зазначає, що підтвердити документально те, що вона та ОСОБА_3

є троюрідними братом і сестрою, вона не може, оскільки вказані документи не збереглися. Встановлення факту необхідне для визнання її спадкоємцем четвертої черги відповідно до статті 1264 ЦК України.

Вказувала, що брат був непрацездатним, інвалідом ІІ групи за психічним захворюванням загального характеру, перебував на обліку та одержував пенсію. З 04 березня 2014 року вона та ОСОБА_3 стали проживати разом однією сім'єю. Вони вирішували всі побутові питання як одна родина, займались веденням господарства, вона займалась приготуванням їжі, слідкувала за порядком в квартирі, у них був спільний бюджет, брат віддавав їй свою пенсію, а вона купувала продукти харчування, комунальні послуги сплачували також разом. У вересні 2013 року брат видав на її ім'я довіреність з метою управління та розпорядження від його імені майном та здійснення представництва, а також склав заповіт на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на її ім'я, але пізніше скасував заповіт через нестабільний психічний стан.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, на час відкриття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, більше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини в ході розгляду справи, був підтверджений поданими заявником доказами. Встановлення даного факту впливає на питання спадкування та

в позасудовому порядку встановити даний факт не є можливим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу Голубенка О. Ю. - представника Харківської міської

ради - залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.

Харкова від 10 квітня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 протягом більше п'яти років до часу відкриття спадщини проживала з братом ОСОБА_3, померлим

ІНФОРМАЦІЯ_2, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме, суд першої інстанції не врахував того, що в цій справі виник спір про право між ОСОБА_1 та Харківською міською радою, який можливо вирішити тільки у позовному провадженні. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був залишити заяву

ОСОБА_1 без розгляду і роз'яснити усім заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Вважає, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду: від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18), від 28 жовтня 2019 року

у справі № 619/756/16-ц (провадження № 61-20211св18), від 18 лютого

2020 року у справі № 692/864/19 (провадження № 61-22853св19),

від 13 листопада 2019 року у справі № 331/1307/17 (провадження № 61-34053св18), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 19 березня 2020 року у справі № 639/489/18 (провадження № 61-1162св19), від 10 липня 2019 року у справі № 521/14695/16-ц (провадження № 61-17864св18).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 січня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстраційним № 7-98-96849 на підставі розпорядження від 30 січня 1998 року № 5700, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були співвласниками квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали у вказаній квартирі.

16 грудня 2003 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім'я ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С. З. за реєстровим № 4928.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

04 березня 2014 року державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Т. М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1, яке зареєстроване

04 березня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності - 4858375 (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, за заявою

ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 3/2019. Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 29 січня

2020 року № 59192758 та архівних даних, 23 вересня 2013 року Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-1763 від імені ОСОБА_3 був посвідчений заповіт на ім'я ОСОБА_1, який в подальшому ним було скасовано. Заява про скасування заповіту посвідчена державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори 03 вересня 2015 року за реєстровим № 3-1436.

Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії, постановленою

07 травня 2019 року державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т. М. відмовлено.

ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

19 червня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Ю. С. за реєстровим № 1671.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня

2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що

"у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, Харківська міська рада зазначала про наявність між Харківською міською радою та заявником спору про право, який можливо вирішити тільки

у порядку позовного провадження.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на наведене уваги не звернули та дійшли неправильних висновків про розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися

у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Аргументи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення і залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, роз'яснивши, що вона вправі подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу частини 4 статті 315 ЦПК України є підставою для їх скасування із залишенням заяви без розгляду.

Керуючись статтями 315, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня

2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня

2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Харківська міська рада, Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк