Ухвала

21 листопада 2018 року

місто Київ

справа № 320/948/18

провадження № 61-37455св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у складі судді Міщенко Т. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бєлки В.

Ю., Онищенко Е. А., Воробйової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема порушення права ОСОБА_3 на захист під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Заявник посилався на те, що під час розгляду кримінальної справи у суді касаційної інстанції були порушені його права на захист, з цих підстав просив суд задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що порядок забезпечення права підсудного на захист встановлений КПК України. Встановлення передбачених підстав для призначення чи відмови у призначенні захисника віднесено до компетенції суду під час розгляду кримінальної справи, а тому заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду, ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року, відкрити провадження та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на порушення судами норм процесуального права, зокрема правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи, а ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, з'ясував доводи касаційної скарги, за результатами чого зробив такий висновок.

У частині 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції.

Враховуючи, що касаційна скарга подана, зокрема з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 320/948/18 за заявою ОСОБА_3, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик