Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2020 року у справі №686/2543/19

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 686/2543/19

провадження № 61-5731св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - орган опіки та піклування Служби у справах дітей Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 жовтня 2014 року він перебував у шлюбі зі ОСОБА_2, під час перебування сторін у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дочка проживає разом з матір'ю.

ОСОБА_1 зазначає, що він бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, сплачує аліменти на її утримання та намагається забезпечувати її всім необхідним, проте ОСОБА_2 після розірвання шлюбу чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою з різних підстав, через що виникають постійні сварки та конфлікти.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити такий спосіб участі у спілкуванні та вихованні дочки: систематичні побачення та можливість вільного спілкування з дочкою кожного вівторка та четверга з 16:00 год. до 19:00 год. ; кожної неділі з 10:00 год. до 17:00 год. без присутності матері.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2019 року у складі судді Логінової С. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні дочки ОСОБА_3 у м. Хмельницькому в громадських місцях та дитячих закладах, за місцем проживання батька або матері, без порушення режиму дня дитини, щотижня кожного вівторка та четверга з 17:00 год. до 19:00 год. ; кожної неділі з 10:00 год. до 17:00 год. у присутності матері ОСОБА_2 до п'ятирічного віку дитини, після досягнення дитиною п'яти років - за домовленістю між батьками.

Графік не виконується на період, коли дитина хворіє або перебуває з матір'ю поза межами міста.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дочкою, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, яка проживає з матір'ю, між ними склалися неприязні відносини. Суд погодився із висновком Служби у справах дітей Хмельницької міської ради щодо встановлення способу участі позивача у виконанні обов'язку з виховання дочки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2019 року змінено в частині способу участі батька у вихованні дитини.

Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні дочки ОСОБА_3 у м. Хмельницькому в громадських місцях та дитячих закладах, за місцем проживання батька або матері, без порушення режиму дня дитини, щотижня кожного вівторка та четверга з 17:00 год. до 19:00 год. ; кожної неділі з 10:00 год. до 17:00 год.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доцільність спілкування батька з дочкою в присутності матері.

Крім того, визначення умов, за яких є можливим невиконання встановленого способу участі батька у вихованні дитини, а саме "графік не виконується, коли дитина перебуває за межами міста" призведе до можливості невиконання рішення суду зі сторони матері дитини.

Враховуючи наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні доньки, а також наявність перешкод, які відповідач чинила батьку у спілкуванні з дитиною, буде доцільним проведення побачень дочки з батьком у запропонованому органом опіки та піклування порядку, однак без присутності матері та за виключенням з висновку "до п'ятирічного віку та після досягнення дитиною п'яти років - за домовленістю між батьками. Графік не виконується на період, коли дитина хворіє або перебуває з матір'ю поза межами міста".

Короткий зміст вимог касаційної скарг та її доводів

У касаційні скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказала застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 487/2621/17-ц (провадження № 61-45576св18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що дитина досягла лише трирічного віку, постійно проживає з матір'ю, звикла до неї, тому в інтересах дитини, враховуючи її вік, необхідно обумовити побачення позивача з малолітньою дитиною в присутності матері.

Крім того, відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 має діагноз "додаткова хорда". При цьому діагнозі варто уникати стресових ситуацій, що є неможливим при наданні побачень позивачу з дитиною за відсутності матері.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У травні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/2543/19 і зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

З 15 жовтня 2014 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, під час перебування сторін у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2017 року в справі № 686/13097/17 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб укладений у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області 15 жовтня 2014 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 актовий запис № 103 розірвано.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце та час їх спілкування: у м. Хмельницькому в громадських місцях та дитячих закладах, за місцем проживання батька або матері, без порушення режиму дня дитини щотижня у вівторок та четвер з 16:00 год. до 19:00 год. ; щотижня у неділю з 10:00 год. до 17:00 год. до п'ятирічного віку - в присутності ОСОБА_2, після п'яти років дитини - за домовленістю між батьками. Разом з тим, графік не виконується на період, коли дитина хворіє або перебуває на відпочинку з матір'ю поза межами міста.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди в спілкуванні з дочкою не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначено контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами 1 та 2 статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина 8 статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).

Відповідно до частини 2 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини 4 статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Hunt v. Ukraine" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v.

Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач піклується про дочку та любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дочкою, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з дочкою, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом не встановлено.

Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки та піклування визначено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце та час їх спілкування: у м. Хмельницькому в громадських місцях та дитячих закладах, за місцем проживання батька або матері, без порушення режиму дня дитини щотижня у вівторок та четвер з 16:00 год. до 19:00 год. ; щотижня у неділю з 10:00 год. до 17:00 год. до п'ятирічного віку - в присутності ОСОБА_2, після п'яти років дитини - за домовленістю між батьками. Разом з тим, графік не виконується на період, коли дитина хворіє або перебуває на відпочинку з матір'ю поза межами міста.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).

Таким чином, суд має право не погодитися з висновком органу опіки та піклування, однак така відмова має бути мотивована судовим рішенням.

Враховуючи обставини справи та вказані норми права, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у зв'язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні дочки, а також наявністю перешкод, які відповідач чинила батьку у спілкуванні з дитиною, буде доцільним проводити побачення дочки з батьком у порядку, запропонованому органом опіки та піклування, однак без присутності матері та за виключенням з висновку "до п'ятирічного віку та після досягнення дитиною п'яти років - за домовленістю між батьками. Графік не виконується на період, коли дитина хворіє або перебуває з матір'ю поза межами міста", оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, мати для на неї негативний вплив.

Крім того, як правильно роз'яснив суд апеляційної інстанції, у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком ОСОБА_2 не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дочки.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неврахування судами попередніх інстанцій під час розгляду справи висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 травня 2020 року в справі № 487/2621/17-ц (провадження № 61-45576св18), оскільки рішення у цих справах стосуються інших фактичних обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року підлягає поновленню.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк