Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2020 року у справі №161/15292/17

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 161/15292/17

провадження № 61-11813св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ікаре Медікал",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа - Луцька міська рада в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року у складі судді Крупінської С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ікаре Медікал" (далі - ТОВ "Ікаре Медікал") звернулось до суду із позовом, який під час розгляду справи було уточнено, до ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Луцька міська рада в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю, про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 січня 2016 року ТОВ "Ікаре Медікал" набуто у власність об'єкт нерухомого майна, а саме медичний центр загальною площею 384,9 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1. Дане приміщення розташоване на 1 поверсі багатоквартирного житлового будинку та на даний час використовується як медичний центр "Центр хірургії ока професора Загурського".

Під час експлуатації приміщення було виявлено появи тріщин між панелями перекриття в приміщеннях, над якими розташовані квартири № 2 та

АДРЕСА_3, а саме власниками було здійснено незаконні добудови до приміщень № 2-2,2-3,2-4 у квартирі № 2 та до приміщень № 3-5, № 3-7 до квартири № 3, які належать на праві приватної власності відповідачам.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що простежується осипання шпаклівки швів між плитами, їх прогин при додатковому навантаженні на покриття, при примиканні прибудованих цегляних стінок огородження лоджій простежується вертикальні та горизонтальні тріщини, тобто наявне перенавантаження на існуюче перекриття в 2,3-3,4 рази, що є недопустимим для експлуатації прибудови першого поверху.

Позивач зазначав, що відповідачами проведені будівельні роботи з добудови закритих цегляних лоджій без відповідних документів, які б давали їм право на проведення добудови, крім того, відповідно до поверхневого плану другого поверху житлового будинку вказані добудови до квартир не передбачені.

Враховуючи технічний висновок, відсутність дозвільних документів, позивач вважав, що відповідачами здійснено самочинно добудови закритих цегляних лоджій до квартир № 2 і № 3 з істотним порушенням будівельних норм та правил, що впливає на міцність та безпечність покриття медичного центру, його подальшу експлуатацію та може нести загрозу життю та здоров'ю працівників центру та його відвідувачів.

ТОВ "Ікаре Медікал" просило зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_2,

ОСОБА_1 знести самочинно збудовані добудови цегляних лоджій до приміщення № 2-2, № 2-4 квартири АДРЕСА_5, відповідно до поверхневого плану другого поверху житлового будинку, зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знести самочинно збудовані добудови цегляних лоджій до приміщення № 3-5, № 3-7 квартири АДРЕСА_3 відповідно до поверхневого плану другого поверху житлового будинку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 знести самочинно збудовані добудови цегляних лоджій до приміщення № 2-2, № 2-4 квартири АДРЕСА_5, відповідно до поверхневого плату другого поверху житлового будинку.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знести самочинно збудовані добудови цегляних лоджій до приміщення № 3-5, № 3-7 квартири АДРЕСА_3, відповідно до поверхневого плану другого поверху житлового будинку.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ "Ікаре Медікал" сплачений судовий збір в розмірі 3 200,00 грн, по 533,33 грн з кожного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачі здійснили самочинне будівництво закритих цегляних лоджій без відповідних документів, які б давали їм право на проведення добудови, без згоди мешканців будинку та власників вбудованих приміщень, порушують права позивача як власника та користувача приміщення, що є суміжним із приміщеннями відповідачів та якому самочинні добудови безпосередньо загрожують руйнуванням чи пошкодженням, відтак, зобов'язані демонтувати вказані добудови.

Постановою Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну каргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 серпня 2020 року ОСОБА_3. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі відповідача, а третя особа не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Суди не дослідили зібрані у справі докази, внаслідок чого унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення.

Спірні лоджії є невід? ємним атрибутом квартир відповідачів, а влаштування балкону чи лоджії в квартирі відноситься до внутрішньо-квартирного перепланування, яке прямо дозволено законом (стаття 383 ЦК України). Сам факт самочинного будівництва у цій справі не встановлено.

Доводи інших учасників справи

25 листопада 2020 року ТОВ "Ікаре Медікал" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 рокузалишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду

від 23 квітня 2020 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

24 листопада 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постановою Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Ікаре Медікал" до ОСОБА_3, третя особа - Луцька міська рада в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю, про усунення перешкод у користуванні власністю.

В іншій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 22 листопада 2019 року та постанова Волинського апеляційного суду

від 23 квітня 2020 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини 1 статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 15 січня 2016 року

ТОВ "Ікаре Медикал" набуло в приватну власність об'єкт нерухомого майна - медичний центр загальною площею 384.9 кв. м, який розташований у АДРЕСА_1.

Згідно інвентаризаційної справи № 11937 кад. № 6547 на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_6, яка є власністю ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, ухваленої Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 13 квітня 2006 року, згідно із журналом обмірів та розрахунків площ приміщень літ. "А-9" АДРЕСА_1 до складу квартири входить приміщення № 2 - санвузол, приміщення № 3 - кухня, приміщення № 4,5 кімнати, приміщення № 1 коридор.

З матеріалів інвентаризаційної справи № 11938 на об'єкт нерухомого майна на

АДРЕСА_7, яка є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членів його сім'ї - ОСОБА_5 та ОСОБА_6., вбачається що згідно з технічною характеристикою квартири до її складу входить приміщення двох кімнат, кухня, ванна кімната, вбиральня, коридор, вбудована шафа. В п. 2.2 зазначено, що дана квартира не обладнана балконом, лоджією.

22 грудня 2016 року відділом ДАБК Луцької міської ради було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції медичного центру та квартири № 4 під медичний центр з офісними приміщеннями на

АДРЕСА_1 на підставі проектної документації, розробленої ПП "Спецпроект".

19 квітня 2018 року відділом ДАБК Луцької міської ради на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 05 квітня 2018 року, видано сертифікат серії ВЛ № 162181091834, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

У ході експлуатації ТОВ "Ікаре Медикал" зазначеного медичного центру було виявлено тріщини між панелями перекриття в приміщеннях, над якими розташовані квартири № 2 та АДРЕСА_3, а саме власниками цих квартир було здійснено добудову до приміщень № 2-2,2-3,2-4 у квартирі № 2 та до приміщень 3-5,3-7 до квартири № 3, які належать на праві приватної власності відповідачам.

Технічним висновком спеціалізованого підприємства "Волиньпроект" про стан будівельних конструкцій частини житлового будинку на

АДРЕСА_1 № 287/2017, встановлено, що при обстеженні конструкцій прибудованих засклених цегляних лоджій квартир другого поверху виявлено: цегляну кладку товщиною 25 см, огородження лоджій опирається на збірні залізобетонні пустотні плити покриття одноповерхової прибудови першого поверху медичного центру, на збірних залізобетонних плитах покриття прибудови першого поверху, відкритих для огляду, на ділянках світильників підвісної стелі простежується осипання шпаклівки швів між плитами, їх прогин при додатковому навантаженні на покриття, при примиканні прибудованих цегляних стінок огородження лоджій простежується вертикальні та горизонтальні тріщини довжиною 1,0-2,5 мм із шириною розкриття тріщин

0,5-1,5 мм, згідно інженерно-технічних розрахунків для покриття проектними рішеннями передбачається залізобетонні пустотні плити 4-го та 6-го ступеня навантаження відповідно до ПТК 60-12-4, ПТК-60-12-6, які сприймають нормальне навантаження без власної ваги плити 450 кг/м та 650 кг/м. Тобто, наявне перенавантаження на існуюче перекриття в 2,3-3,4 рази, що є недопустимим для експлуатації прибудови першого поверху, у зв'язку з чим зроблено висновок, що технічний стан медичного центру (1-й та 2-й поверхи) в межах стін 9-ти поверхової частини житлового будинку ІІ-задовільний, в межах одноповерхової частини медичного центру ІІІ-непридатний для нормальної експлуатації, конструкції перевантажені, що свідчить про зниження їх несучої здатності. На утворення тріщин, деформацій покриття прибудови медичного центру впливало влаштування лоджій 2-го поверху, які не відповідають вимогам державних будівельних норм та правил.

Згідно висновку № 25/5 від 08 лютого 2018 року судового експерта Серединського О. А., зробленого на замовлення ТОВ "Ікаре Медікал":

- збудовані добудови цегляних лоджій до приміщень №№ 2-2,2-4 квартири АДРЕСА_5 не відповідають державним будівельним нормам і правилам (ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення.", ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки.

Реконструкція та капітальний ремонт.", "ДБН В.1.2-14-2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ.") в частині Їх розміщення на основі - плитах покриття одноповерхової частини І-го поверху медичного центру, які не запроектовані на сприйняття подібних навантажень, що значно перевищують нормативні (детально вказано в дослідницькій частині по першому і четвертому питаннях);

- збудовані добудови уегляних лоджій до приміщень №№ 3-5,3-7 квартири АДРЕСА_3 не відповідають державним будівельним нормам і правилам (ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення.", ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки.

Реконструкція та капітальний ремонт.", "ДБН В.1.2-14-2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ.") в частині їх розміщення на основі - плитах покриття одноповерхової частини І-го поверху медичного центру, які не запроектовані на сприйняття подібних навантажень, що значно перевищують нормативні (детально вказано в дослідницькій частині по другому і четвертому питаннях);

- добудови цегляних лоджій до приміщень №№ 2-2,2-4 квартири № 2 і № 3-5,3-7 квартири АДРЕСА_3 збудовані з істотним порушенням державних будівельних норм і правил України, Їх усунення можливе шляхом зняття понаднормативних навантажень на покриття одноповерхової частини І-го поверху медичного центру, а саме демонтажу самочинних добудованих цегляних лоджій до вищевказаних приміщень квартир № 2 і № 3 на АДРЕСА_1;

- збудовані добудови цегляних лоджій до приміщень №№ 2-2,2-4 квартири № 2 та до приміщень №№ 3-5,3-7 квартири АДРЕСА_3 приводять до пошкодження перекриття медичного центру на АДРЕСА_1, що впливає на його міцність та безпечність експлуатації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частиніухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що відповідачі без належного погодження та без отримання відповідних дозвільних документів, які дають право на виконання будівельних робіт, всупереч встановленим будівельним нормам, які забороняють влаштування лоджій у будинках, де вони не передбачені проектом, самовільно здійснили реконструкцію спірних приміщень житлового будинку, добудувавши до своїх квартир лоджії. Позивач стверджував про порушення свого права власника, оскільки відповідачами було пошкоджено житловий будинок та створені перешкоди у належному користуванні та володінні ним власним приміщенням, для якого внаслідок цих добудов чиниться додатковий тиск на конструкції перекриття, що загрожує цілісності всього приміщення.

У частині 1 статті 382 ЦК України передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Положеннями статей 391, 396 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, ТОВ "Ікаре Медікал" до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, оскільки встановлено, що відповідачка здійснила будівництво закритої цегляної лоджії без відповідних документів, які б давали їй право на проведення добудови, без згоди мешканців будинку та власників вбудованих приміщень, порушує права позивача як власника та користувача приміщення, що є суміжним із приміщенням відповідачки та якому самочинна добудова безпосередньо загрожує руйнуванням чи пошкодженням, а відтак, зобов'язана демонтувати вказану добудову.

Аргументи заявника про те, що спірна лоджія є невід? ємним атрибутом її квартири, а влаштування балкону чи лоджії в квартирі відноситься до внутрішньо-квартирного перепланування, яке прямо дозволено законом і сам факт самочинного будівництва у цій справі не встановлено є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами по справі. Доказів протилежного заявником не надано.

Колегія суддів визнає неприйнятними аргументи заявника про наявність безумовних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з тих підстав, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі відповідача, а третя особа не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки за правилами пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Заявник не обґрунтовує свою касаційну скаргу тим. що вона не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, аргументи наведені у касаційній скарзі, є аналогічними аргументам, наведеним в апеляційній скарзі, яким судом апеляційної інстанції надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 23 квітня 2020 року в частині позовних вимог ТОВ "Ікаре Медікал" до ОСОБА_3, третя особа - Луцька міська рада в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю, про усунення перешкод у користуванні власністю - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.

За змістом частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини 3 статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 рокув частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ікаре Медікал" до ОСОБА_3, третя особа - Луцька міська рада в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю, про усунення перешкод у користуванні власністю залишити без змін.

Поновити виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду

від 23 квітня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков І. О. Дундар А. Ю. Зайцев В. М.

Коротун