Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2019 року у справі №204/8088/17

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 204/8088/17

провадження № 61-4867св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», подану адвокатом Сахно Оксаною Володимирівною, на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року у складі судді Черкез Д. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (далі - ПАТ «АКБ «Індустріалбанк»), публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (далі - ПАТ «АБ «Експрес-Банк») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом від 18 листопада 2009 року

№ 191-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Дніпропетровської філії Акціонерного банку «Експрес-Банк» на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу. 01 червня 2010 року Акціонерний банк «Експрес-Банк» перейменований у ПАТ «АБ «Експрес-Банк». 20 грудня 2013 року позивач була звільнена з посади провідного юрисконсульта юридичного відділу Дніпропетровської філії АБ «Експрес-Банк» у зв`язку з переведенням до Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» та наказом від 23 грудня 2013 року № 854-к була прийнята на посаду юрисконсульта Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк». 18 серпня 2017 року Національний банк України надав дозвіл на реорганізацію шляхом приєднання ПАТ «АБ «Експрес-Банк» до АКБ «Індустріалбанк» за спрощеною процедурою. В результаті реорганізації АКБ «Індустріалбанк» стає правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «АБ «Експрес-Банк». Запланована дата правонаступництва - 04 грудня 2017 року. 25 вересня 2017 року позивач, а також весь особовий склад Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» отримали попередження про скорочення штату працівників від 14 вересня 2017 року № 02-31/519 за підписом Голови комісії з реорганізації (комісії з припинення) ПАТ «АБ «Експрес-Банк» ОСОБА_2 на підставі рішення Спостережної ради банку (протокол від 29 серпня 2017 року № 28), рішення Комісії з реорганізації (з припинення), протокол від 12 вересня 2017 року № 2 та наказу про внесення змін та доповнень до штатного розпису від 14 вересня 2017 року № 80, та вилучення зі штатного розпису банку займаної нею посади та про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 30 листопада 2017 року. Наказом від 30 листопада 2017 року

№ 1176-к за підписом Голови комісії з реорганізації (комісії з припинення) ПАТ «АБ «Експрес-Банк» ОСОБА_2 позивач була звільнена з посади юрисконсульта Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» за скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КзпП України.

На момент її звільнення відповідачами не було запропоновано жодної посади нового штатного розпису, зокрема, касирів Дніпропетровського відділення, які були запропоновані іншим особам. Також у цей період Дніпропетровське відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» проводило набір на роботу водіїв-інкасаторів згідно з оголошеннями у пресі, а також технічних працівників. Відповідно до положень статті 42 КЗпП України, вважає, що вона має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, оскільки позивач має вищу освіту, працює за фахом з 1985 року, бездоганно працювала у ПАТ «АБ «Експрес-Банк» тривалий час (з листопада 2009 року), тобто має тривалий безперервний стаж роботи, також має на утриманні пенсіонерів - чоловіка та хвору матір, 1929 року народження. Відповідачами не дотримані норми трудового законодавства України, які регулюють припинення трудових відносин.

ОСОБА_1 просила скасувати наказ про її звільнення від 30 листопада

2017 року № 1176-к та поновити її на посаді юрисконсульта Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк»; стягнути на її користь з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська

від 15 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Голови комісії з реорганізації (комісії з припинення) ПАТ «АБ «Експрес-Банк» ОСОБА_2 від 30 листопада

2017 року № 1176-к про припинення трудового договору, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади юрисконсульта Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».

Стягнуто з ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 24 387,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 4 434,00 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з порушенням порядку установленого законом, вона має бути поновлена на попередній роботі, а саме на посаді юрисконсульта, яка згідно штатного розкладу наявна у ПАТ «АКБ «Індустріалбанк». Оскільки під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена з посади юрисконсульта Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» з порушенням встановленого законом порядку, суд вважав, що позивачу має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» залишено без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська

від 15 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Індустріалбанк», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

27 лютого 2019 року представник ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» - адвокат

Сахно О . В . через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішенняКрасногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відбулось правомірно та з чітким дотриманням усіх вимог чинного законодавства. Суди попередніх інстанцій витлумачили норми матеріального права на користь позивача.

При стягненні з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при ї виплаті, судами не було досліджено обставини щодо фактичного працевлаштування позивача та отримання нею доходів та (або) про реєстрацію як безробітна.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року поновлено ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» строк на касаційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

10 квітня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

12 квітня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Встановивши, що позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги щодо дотримання відповідачем положень статті

49-2 КЗпП України, є необґрунтованими, оскільки, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу, в межах відділення банку в якому вона працювала (не враховуючи вакансій по всій Україні), підтверджується штатними розкладами станом на 25 вересня 2017 року

(т. 1, а. с. 112--113), та станом на 30 листопада 2017 року (т. 1, а. с. 134-135).

Доводи заявника про те, що при стягненні з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при ї виплаті, судами не було досліджено обставини щодо фактичного працевлаштування позивача та отримання нею доходів та (або) про реєстрацію як безробітна, судом до уваги не приймається, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до оцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції,

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішенняКрасногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», подану адвокатом Сахно Оксаною Володимирівною,залишити без задоволення.

РішенняКрасногвардійського районного суду міста Дніпропетровська

від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська