Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.01.2021 року у справі №299/901/17

Постанова

Іменем України

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 299/901/17

провадження № 61-156св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Антал Ярослав Володимирович,

відповідачі: ОСОБА_2, Дротинська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,

представник особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвокат Бора Юрій Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана його представником - адвокатом Борою Юрієм Володимировичем, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Дротинської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, який проживав у АДРЕСА_1.

Вказував, що після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме - житловий будинок з надвірними спорудам, який знаходиться на АДРЕСА_1. При житті спадкодавцем не було складено заповіт.

Зазначав, що спадкоємцями першої черги після сметрі ОСОБА_4 є він та його рідний брат ОСОБА_2. Спадкоємці, які за законом мають право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні.

Стверджував, що отримати свідоцтво про прийняття спадщини у нотаріальній конторі не може, оскільки спадкодавцем не було оформлено право власності на житловий будинок. Відсутність реєстрації житлового будинку підтверджується довідкою Комунального підприємства "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації" № 50 від 01 лютого 2017 року, де вказано, що згідно з архівними даними Комунального підприємства "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації" станом на 01 січня 2013 року правовстановлюючі документи на житловий будинок не оформлені.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 52,8 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1.?

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 52,8 кв. м, житловою площею 25,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення районного суду мотивовано тим, що на підставі положень статті 16 ЦК України право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки через бездіяльність спадкодавця щодо реєстрації нерухомого майна, у зв'язку з відсутністю обов'язку щодо його реєстрації на час володіння спадкодавцем цим майном, позивач не може набути право власності на це майно через нотаріальну контору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 травня 2020 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 відповідно до статей 12, 81 ЦПК України не надав належних, допустимих та достовірних доказів про те, що спірний житловий будинок, в якому був зареєстрований, проживав, та який згідно з даними погосподарського обліку до 28 липня 2015 року рахувався за спадкодавцем ОСОБА_4, побудований ОСОБА_3 і у нього наявні майнові права щодо даного будинку.

Апеляційний суд вважав, що виготовлений 15 квітня 1988 року на ім'я ОСОБА_5 будівельний паспорт, в якому вказано місце забудови: АДРЕСА_1 не може підтверджувати його майнові права на будинок, який належав спадкодавцю ОСОБА_1.

Отже, апеляційний суд вважав, що оскаржуваним рішенням від 29 травня 2017 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильних висновків про відсутність порушення його прав оскаржуваним рішенням районного суду.

Зазначає, що ОСОБА_1 у порядку, визначеному частиною 3 статті 1268 ЦК України, спадщину після смерті батька ОСОБА_4 не прийняв, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав окремо. При цьому посилається на лист виноградівської державної нотаріальної контори від 20 травня 2017 року № 218/01-16, у якому вказано, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

Стверджує, що ініційований позивачем судовий спір був штучним та мав на меті виключно обґрунтувати відсутність можливості підтвердження правового статусу спадкового майна.

Вважає, що під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б підтверджували належність житлового будинку батькам спадкодавця ОСОБА_4, а сам позивач не декларував у позові застосування частини 3 статті 1296 ЦК України як норми права, яка вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При цьому ОСОБА_3 до касаційної скарги долучив копію свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах від 25 серпня 1962 року № 325, яка вказує на первісну конфігурацію дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкти забудови, які могли належати батькам спадкодавця ОСОБА_4.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що рішенням районного суду не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки і безпідставно закрив апеляційне провадження у справі за скаргою на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року. Зазначає, що він є рідним братом ОСОБА_4, тобто спадкоємцем другої черги та у нього є майнові права щодо спірного житлового будинку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Вказує, що рішенням районного суду майнові права ОСОБА_3 не порушувалися та не зачіпалися. При цьому зазначає, що його будинковолодіння та будинковолодіння ОСОБА_3 розміщені за різними адресами: в ОСОБА_3 - за адресою: АДРЕСА_2, а у нього - за адресою: АДРЕСА_1. Ці питання досліджувалися на підставі поданих сторонами доказів у судовому засіданні під час розгляду 03 грудня 2020 року справи Закарпатським апеляційним судом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29 липня 2015 року серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудам, який знаходиться у АДРЕСА_1.

Відповідно до довідок Виконавчого комітету Дротинської сільської Ради народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області від 12 січня 2017 року № 02-13/19 та від 24 травня 2017 року № 02-13/369 ОСОБА_4,1952 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11,38).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Дротинської сільської Ради народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області від 30 березня 2017 року № 02-13/292 житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 не є самочинно збудований, а побудований на спеціально відведеній для цього земельній ділянці (а. с. 10).

У виписці з погосподарської книги № 1 на 2011-2015 року зазначено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4. Даний будинок побудований у 1980 році (а. с. 98-100).

Відповідно до заповіту від 22 жовтня 1991 року ОСОБА_6 на випадок смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_4 (а. с. 101).

Згідно із заповітом від 22 квітня 1999 року ОСОБА_4 (матір ОСОБА_4) на випадок смерті все своє майно заповіла ОСОБА_4 (а. с. 102).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 березня 2017 року приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Рішко О. І. заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 залишив без розгляду (а. с. 17).

Відповідно до довідки виноградівської державної нотаріальної контори від 20 травня 2017 року № 218/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не заводилася (а. с. 39).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційний суд вказав, що оскаржуваним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року прав та обов'язків ОСОБА_3 не вирішувалося та не порушувалося.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_3, обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року, посилався на те, судом першої інстанції вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки у нього наявні майнові права щодо предмета спору. При цьому вказував, що районним судом не досліджено питання належності спадкового майна померлому ОСОБА_4, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся із пропуском встановленого законом строку.

Апеляційним судом під час розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 встановлено належність спірного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_4.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є братом померлого ОСОБА_4 і, відповідно, спадкоємцем другої черги, а тому, за наявності спадкоємців першої черги - дітей померлого, не може претендувати на спадкове майно.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що надані ОСОБА_3, на підтвердження його майнових прав на спірне майно, документи не підтверджують наявність у нього майнових прав на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на зазначене, доводи, наведені ОСОБА_3 в апеляційній та касаційній скаргах, не доведено належними та допустимими доказами.

Оскільки звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 не довів, що рішенням районного суду вирішувалося питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, відтак, суд апеляційної інстанції на підставі частини 3 статті 362 ЦПК України правильно закрив провадження.

Отже, закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, належно дослідив усі обставини справи та встановив відсутність порушеного права ОСОБА_3.

Доводи касаційної скарги з посиланням на долучену до касаційної скарги копію свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах від 25 серпня 1962 року № 325 колегія суддів на підставі положень частини 1 статті 400 ЦПК України відхиляє, оскільки вказаний документ не був предметом дослідження та оцінки у судах попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність його судового рішення не впливають.

З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263, 264, 265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана його представником - адвокатом Борою Юрієм Володимировичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк