Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2018 року у справі №511/2689/17

Постанова

Іменем України

06 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 511/2689/17

провадження № 61-47831св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Чернега Василь Миколайович,

відповідачі: Роздільнянська районна державна лабораторія ветеринарної медицини, Роздільнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини,

треті особи: директор Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини Бугайчук Олександр Олександрович, начальник Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини Одеської області Тюрина Лілія Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я. від 02 жовтня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини, треті особи: директор Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини Бугайчук О. О., начальник Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини Одеської області Тюрина Л. М., про стягнення заборгованості, зобов'язання нарахування та виплати надбавки до заробітної плати за вислугу років.

Позовна заява мотивована тим, що вона має кваліфікацію ветеринарного фельдшера.

З 11 березня 1996 року вона працює на посаді лаборанта І категорії 10 розряду хімвідділу Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Відповідно до Порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25 липня 2007 року № 972, та Закону України "Про ветеринарну медицину" вона має право на одержання надбавки за вислугу років, як спеціаліст державної установи ветеринарної медицини, однак відповідачами з грудня 2008 року їй надбавка за вислугу років безпідставно не виплачується.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату їй надбавки за вислугу років (з наступним утриманням з цієї суми щомісячних податків та інших обов'язкових платежів) за період з грудня 2008 року по дату винесення рішення, в розмірі від посадового окладу, встановленому постановою КМУ від 25 липня 2007 року № 972 (зі змінами), та проводити таке нарахування і виплату надбавки за вислугу років у подальшому та здійснити перерахунок та виплату сум відпускних з врахуванням присудженої щомісячної надбавки за вислугу років за час роботи з 2009 по 2017 рік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може вважатися спеціалістом ветеринарної медицини в розумінні Закону України "Про ветеринарну медицину", оскільки не працює на посаді фельдшера, тому не має права на отримання надбавки за вислугу років.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року в частині вимог ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини про зобов'язання вчинити дії скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Роздільнянську районну державну лікарню ветеринарної медицини провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з грудня 2008 року по час звільнення надбавку за вислугу років відповідно до постанови КМУ від 25 липня 2007 року №
972.

У решті позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 з 11 березня 1996 року працює на посаді лаборанта І категорії 10 розряду хімвідділу Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, яка визначена в переліку посад, які надають право на надбавку, здійснює роботи, які є складовою експертизи, має освіту фельдшера, тому має право на надбавку за вислугу років відповідно до постанови КМУ від 25 липня 2007 року № 972.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року в частині вимог ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення заборгованості, зобов'язання нарахування та виплати надбавки до заробітної плати за вислугу років скасовано. Провадження у цій частині вимог закрито.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки Роздільнянська районна державна лабораторія ветеринарної медицини є припиненою, а її правонаступників не встановлено, то провадження в указаній справі в цій частині вимог підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Роздільнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач, маючи диплом технікуму та кваліфікацію ветеринарного фельдшера, не працювала і не працює за цією спеціальністю, а тому не може бути визнаною спеціалістом ветеринарної медицини в розумінні Закону України "Про ветеринарну медицину". Посади лаборантів, яку займала позивач, не визначені як спеціалісти ветеринарної медицини, тому остання не має права на надбавку за вислугу років відповідно до постанови КМУ від 25 липня 2007 року № 972. Відсутність порушення прав позивача встановлено і актом Головного управління Держпраці в Одеській області № 15-27-018/0233. Крім того, Роздільнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини, яку суд зобов'язав здійснити виплату позивачу надбавки за вислугу років, не є правонаступником Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Відзив на касаційну скаргу до касаційного суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 511/2689/17 з Роздільнянського районного суду Одеської області. У задоволенні клопотання Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини про зупинення виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що в 1980 році ОСОБА_1 закінчила Ісаївський зооветеринарний технікум за спеціальністю "Ветеринарія" та здобула кваліфікацію ветеринарного фельдшера, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 28 лютого 1980 року.

З 11 березня 1996 року ОСОБА_1 працює на посаді лаборанта І категорії 10 розряду хімвідділу Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

З 1 вересня 2007 року по листопад 2008 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалася надбавка за вислугу років згідно постанови КМУ від 25 липня 2007 року № 972 "Про затвердження Порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини", з розрахунку 20% від посадового окладу.

Із грудня 2008 року позивачу виплату надбавки припинено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Постановою КМУ від 25 липня 2007 року № 972 затверджено Порядок встановлення надбавок за вислугу років спеціалістами державних установ ветеринарної медицини (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1,2 Порядку надбавки за вислугу років установлюються з 1 серпня 2007 року спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи в такому розмірі: за стаж роботи 3 роки - 10% від посадового окладу; понад 10 років - 20% від посадового окладу; понад 20 років - 30% від посадового окладу.

Установлено, що ОСОБА_1 з 11 березня 1996 року працює на посаді лаборанта І категорії 10 розряду хімвідділу Роздільнянської районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частини 1 статті 76 ЦПК України).

Системний аналіз вказаних процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов'язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такої обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Оскільки в судовому засіданні було доведено належними та допустимими доказами порушення прав позивача на отримання надбавки за вислугу років, а відповідачем наявність в останнього такого права не спростовано, що є його процесуальним обов'язком, висновок суду про обґрунтованість позову є правильним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи заявника, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводиться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки оскаржувану постанову апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Роздільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун