Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.01.2021 року у справі №309/597/19

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 309/597/19

провадження № 61-339св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області, у складі судді Сідея Я. Я., від 04 липня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кожух О. А.,

Джуги С. Д., Бисаги Т. Ю., від 24 листопада 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 серпня 2016 року між сторонами було зареєстровано шлюб, до укладення якого у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 зазначав, що протягом періоду спільного проживання він створював необхідні умови для зміцнення сімейних відносин, проте 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 без будь-яких пояснень стала проживати окремо, а у червні 2018 року звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивач вказував, що на початку червня 2018 року він дізнався про місце перебування дитини, однак відповідач вчиняла перешкоди у зустрічах з дитиною. У зв'язку з цим він звернувся до органу опіки і піклування Хустської міської ради із заявою про встановлення годин спілкування з дитиною. Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради від 22 серпня 2018 року № 360

йому встановлено години спілкування з дитиною. Позивач вказував, що відповідачка не виконує встановлений органом опіки та піклування графік побачень з дитиною та створює перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою. Його намагання врегулювати спір призводили лише до конфліктів та бажаного результату не дали. ОСОБА_1 вважав, що дії відповідача порушують його права як батька дитини.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні із дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити для нього способи участі у вихованні дитини шляхом встановлення побачень: з понеділка по п'ятницю з 10 до 15 години з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері; другу і четверту суботу та неділю кожного місяця, а саме з 10 години суботи по 20 годину неділі з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері; у дні літніх канікул 24 доби з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері; у дні зимових канікул

20 діб з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері; у дні народження дитини по 6 години з відвідуванням місця проживання батька без присутності матері.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду року Закарпатської області

від 04 липня 2019 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні

та спілкуванні з дитиною, у тому числі у місцях відвідування дитиною дошкільного та іншого навчальних закладів:

У перший, третій вівторок та першу, третю суботу місяця з 10.00 год.

до 15.00 год. за місцем проживання батька (будинок АДРЕСА_1), за попередньою домовленістю обох сторін.

У другий та четвертий четвер та другу та четверту неділю місяця з 10.00 год.

до 15.00 год. за місцем проживання батька (будинок АДРЕСА_1), за попередньою домовленістю обох сторін.

У дні народження дитини ОСОБА_3 по 3 години за місцем проживання батька (будинок АДРЕСА_1), за попередньою домовленістю обох сторін.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, обопільне бажання приймати участь у реалізації цих прав, однак між ними виникли непорозуміння з цього приводу, з боку матері чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, отже необхідно визначити ОСОБА_1, як батьку, спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитиною. При цьому суд першої інстанції вважав доцільним визначити спілкування батьків з дитиною без присутності матері, оскільки такі побачення в присутності матері можуть призвести до конфліктів і негативно відобразитись на вихованні дитини. Водночас суд першої інстанції зазначив, що судове рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов'язків. До того ж рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів для побачень позивача з дитиною, в тому числі й у присутності матері.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 04 липня

2019 року у частині задоволеного позову змінено, викладено

абзаци 3-6 резолютивної частини рішення у наступній редакції.

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1:

у перший, третій вівторок та першу, третю суботу місяця з 17.00 год.

до 19.00 год. у присутності матері за місцем проживання ОСОБА_2;

у другий та четвертий четвер та другу та четверту неділю місяця з 17.00 год. до
19.00 год. у присутності матері за місцем проживання ОСОБА_2;

у дні народження дитини ОСОБА_3 не менше 3 годин у присутності матері за місцем проживання ОСОБА_2.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність спілкування батька з дитиною, оскільки між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, яка проживає з нею. В той же час, вирішуючи питання щодо порядку побачень батька з дочкою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв'язок. Суд апеляційної інстанції вважав, що для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності дочки до батька. Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач та дитина є громадянами Французької Республіки, а в матеріалах справи відсутній документ про народження дитини, а також про укладення шлюбу з проставленим апостилем, з належним чином оформленим перекладом на українську мову. Також заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції поклав в основу судового рішення висновок органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області, який не був залучений до участі у справі в якості третьої особи. Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи, позбавивши його можливості ознайомитися з висновком органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області.

Волощук М. А. посилається на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення, яким затверджено висновок органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області. На думку заявника, суд апеляційної інстанції порушив інтереси дитини і позивача, як батька, відступивши від засад рівності участі батька у вихованні дитини. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував висновок про те, що дитина може спілкуватися з батьком лише у присутності матері. Вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги акт обстеження умов проживання дитини та не надано належної правової оцінки обставинам проживання дитини у житловому приміщенні площею, яка є меншою за встановлену положеннями ЖК УРСР. Також ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що шлюб між сторонами розірвано, не звернув увагу на те, що постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 309/1748/18 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд. ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу стосовно судді суду першої інстанції, який порушив норми процесуального права при відкритті провадження у справі та встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів.

У визначений судом строку відзивів на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Хустського районного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 309/1748/18, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дитину залишено на утриманні

матері - ОСОБА_2.

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хустського районного суду

від 13 листопада 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 13 квітня

2020 року у справі № 309/1748/18 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто позивачці.

Рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області від 22 серпня 2018 № 360 ОСОБА_1, який фактично проживає по АДРЕСА_1, було встановлено години спілкування з малолітньою дочкою ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з таким графіком:

у перший, третій вівторок та першу, третю суботу місяця з 10:00

до 15:00 години за місцем проживання батька за попередньою домовленістю обох сторін;

у другий та четвертий четвер та другу та четверту неділю місяця з 10:00 до 15:00 години за місцем проживання батька за попередньою домовленістю обох сторін;

у дні народження дитини по 3 години за місцем проживання батька за попередньою домовленістю обох сторін.

У протоколі засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Хустської міської ради Закарпатської області

від 07 серпня 2018 року № 11, на якому розглядалось питання про встановлення ОСОБА_1 годин спілкування з дочкою, вказано, що для з'ясування думки матері дитини ОСОБА_5 щодо вказаного питання з нею зв'язались в телефонному режимі. Під час розмови мати повідомила, що перебуває за межами м. Хуст Закарпатської області, місце її проживання з дитиною не повідомила, в подальшому також на контакт не йшла, на дзвінки не відповідала. При спілкуванні з ОСОБА_2 за місцем її роботи

31 липня 2018 року остання поводилась агресивно. З'ясувати у неї думку з приводу встановлення батькові годин спілкування з дочкою не вдалось. Отримати повідомлення про засідання комісії з прав дитини, призначене на 07 серпня 2018 року відмовилась, на засідання не з'явилась.

ОСОБА_1 протягом вересня 2018 року неодноразово звертався до Хустського відділу поліції із заявами щодо невиконання ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області від 22 серпня 2018 року № 360 щодо його зустрічей з дитиною.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 січня 2020 року було витребувано висновок органу опіки та піклування Хустської міської ради Закарпатської області щодо розв'язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо участі позивача у вихованні дитини ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Листом від 31 січня 2020 року № 222/02-12 виконавчий комітет Хустської міської ради Закарпатської області повідомив суд апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 та її малолітня дочка ОСОБА_3 на території Хустського району Закарпатської області не проживають, тому надання висновку щодо розв'язання спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні дитини є неможливим.

Встановлено, що з квітня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. ОСОБА_2 вибула зі свого місця проживання у Хустському районі Закарпатської області, не бажала спілкуватись з позивачем та не виконувала рішення виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області від 22 серпня 2018 року № 360.

Позивачу не було відомо місце проживання відповідачки з дитиною.

ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_3 проживає у своїх батьків по АДРЕСА_2.

Висновком Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області від 23 жовтня 2020 року № 806/01 визнано за доцільне визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3: щомісячно через одні вихідні з 11.00 год. до 15.00 год. у присутності матері

ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з нею та за згодою дитини. Період літніх та зимових канікул поділити навпіл між батьками за попередньою згодою між ними та згодою дитини після налагодження довірливих та гармонійних відносин між батьком та дочкою.

У висновку зазначено, що малолітня ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері ОСОБА_2 та проживає з нею без реєстрації по АДРЕСА_2. Згідно акту обстеження умов проживання за вказаною адресою для проживання малолітньої дитини створені всі умови, дитина має місце для сну, відпочинку та навчання. Забезпечена одягом та взуттям відповідно до віку та сезону, шкільним приладдям, засобами особистої гігієни, ліками першої необхідності. ОСОБА_3 є ученицею 1-го класу Синівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гощанського району Рівненської області.

ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначала, що не чинить відповідачу перешкод у вихованні, навчанні та спілкуванні з донькою. За два з половиною роки батько дитини ні разу не поцікавився розвитком та станом здоров'я дитини. Також відповідачка пояснила, що питання придбання шкільного приладдя, одягу, взуття, іграшок та ліків вона вирішує самостійно. У своїх поясненнях ОСОБА_1 просив встановити йому порядок участі у вихованні дочки з п'ятниці 13:00 до понеділка 09:00, всі канікули по місцю проживання як батька, так і дитини.

21 вересня 2020 року працівником служби у справах дітей Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_3, під час якої дитина розповідала, що батько ніколи не вітав її з днем народження чи іншими святами, не надсилав їй подарунків. Зі слів ОСОБА_3 вона не хоче бачитися та спілкуватись з батьком через його поведінку та страх. В останнє з батьком вона бачилась у червні 2020 року. Ця зустріч у дівчинки викликає неприємний спогад. ОСОБА_3 пояснює, що поведінка батька налякала її, адже він кричав, штовхнув бабусю. У зв'язку з цим ОСОБА_3 не хоче бачитись і спілкуватись з батьком.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

За змістом пунктів 3, 4 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Виходячи із гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні спорів щодо участі батька (матері) у вихованні (піклуванні) дитини необхідно брати до уваги інтереси, а також права та свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо, - основні інтереси дитини та її права. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір'ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов'язані забезпечити справедливу рівновагу між ними. При цьому вирішальне значення має те, чи вжили відповідні національні органи всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню контактів тією мірою, якою вимагати цього від них було б доцільно за наявних конкретних обставин кожної справи

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 -3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дочкою, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, яка проживає з матір'ю, не виконувала рішення виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області від 22 серпня 2018 року № 360 щодо встановлення годин спілкування з малолітньою дочкою, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси малолітньої дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне та стабільне бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дочкою, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, проживання батьків в різних населених пунктах, зміст заявлених позовних вимог, час навчання дитини й відсутність сталого психологічного зв'язку між дитиною й батьком, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною за місцем проживання матері дитини та у її присутності.

Об'єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати і запроваджувати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності.

Суд апеляційної інстанції вважав, що виходячи із встановлених обставин, проведення на час розгляду справи зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв'язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір'ю, не має повноцінного контакту з батьком. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності дочки до батька.

Виходячи із доводів касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для визнання вказаного висновку суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права, а також підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати дитину до зустрічей з батьком, сприяти відновленню психоемоційного зв'язку батька з донькою.

Аргумент касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 з перекладом українською мовою (т. 2, а. с. 57-58). Дані, які містяться у свідоцтві про народження ОСОБА_3, сторонами не заперечувались.

Необґрунтованими слід визнати посилання касаційної скарги на безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з висновком органу опіки та піклування, оскільки у відповідності до протоколу судового засідання Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року ОСОБА_1, який був присутнім під час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а для ознайомлення з висновком органу опіки та піклування судом була оголошена в судовому засіданні перерва (т. 2, а. с. 82-83).

Підстав для постановлення окремої ухвали стосовно судді суду першої інстанції колегією суддів не встановлено. При цьому колегією суддів враховано, що ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржував.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

До участі у справі була залучена служба у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області, яка була позбавлена можливості надати висновок про розв'язання спору між сторонами у зв'язку з тим, що відповідачка з дитиною вибули з місця свого постійного проживання та переїхали до Рівненської області. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку висновку органу опіки та піклування, наданому органом у справах дітей за місцем фактичного проживання дитини, у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи. Незалучення судом до участі у справі в якості третьої особи служби у справах дітей Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області, якою було надано висновок щодо порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та її вихованні, не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Також безпідставними слід визнати посилання касаційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відкритті провадження у справі, оскільки у відповідності до статті 66 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки батьків і дітей визначаються особисстатті 66 Закону України "Про міжнародне приватне право" дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку пропорушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, неналежне дослідження доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині від 04 липня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович