Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2019 року у справі №146/1326/18

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 146/1326/18

провадження № 61-1488 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.

учасників справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Держава Україна в особі управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області

третя особа - Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року (у складі судді Міхасішина І. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області (далі - УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Ямпільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Вінницької області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України

131 385,45 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання, завстаттями 400 401 416 ЦПК України, що визнаний неконституційним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 вересня 2010 року його було звільнено з посади судді Апеляційного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

01 жовтня 2010 року йому було призначено довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно довідки від 29 червня 2018 року, виданої Ямпільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області, починаючи

з 01 липня 2014 року по 28 лютого 2016 року із щомісячного довічного грошового утримання було утримано 131 385,45 грн податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). Таким чином, призначене щомісячне довічне грошове утримання зменшувалося на суми ПДФО та військового збору, які утримувало Ямпільське об'єднане управління пенсійного фонду України Вінницької області.

Вважає, що дії по утриманню податку з доходів фізичних осіб та військового збору з довічного грошового утримання судді у відставці є незаконними, оскільки положення Пенсійного кодексу України, відповідно до яких запроваджено оподаткування ПДФО пенсій громадян та військового збору, є неконституційними, а відповідно, утримання з пенсій, щомісячного довічного грошового утримання ПДФО пенсій громадян та військового збору є незаконним.

Крім того, у зв'язку тим, що рішенням Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27 лютого 2018 року, яким було визнано неконституційними положення абзацу першого підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, йому було заподіяно майнової шкоди у вигляді утриманого ПДФО та військового збору за період з 01 липня 2014 року по

28 лютого 2018 року включно в розмірі 131 385,45 грн, яка виразилася у неправомірному утриманні з його щомісячного довічного грошового утримання податку з доходу фізичних осіб та військового збору, тому з урахуванням вимог статті 152 Конституції України та статті 1175 ЦК України просив суд стягнути суму утриманого податку та збору як майнову шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області

від 01 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України майнової шкоди в розмірі 131 385,45 грн завчастини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який визнано неконституційним.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на визнання неконституційними змін, внесених до Податкового кодексу УкраїниЗаконом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" і втратою ними своєї чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року, мало місце незаконне утримання податків та зборів з довічного грошового утримання ОСОБА_1 з вересня 2017 року по лютий 2018 року, в зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову зі стягненням недоотриманих коштів в порядку статті 152 Конституції України, статей 22 та 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області оскаржило його в апеляційному порядку, подавши 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 жовтня

2018 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків їх апеляційної скарги. Скаржнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1 970,78 грн та надати суду оригінал платіжного документа.

19 листопада 2018 року управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області подало до апеляційного суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення апеляційним судом чи на інший строк, мотивуючи свою вимогу відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у задоволенні клопотання УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області

від 01 жовтня 2018 року відмовлено.

Апеляційну скаргу УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області

від 01 жовтня 2018 року у цій справі визнано неподаною та повернуто скаржнику у зв'язку з не усуненням недоліків їх апеляційної скарги щодо сплати судового збору у відповідному розмірі.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 січня 2019 року УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року касаційну скаргу УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме сплати судового збору за її подання та розгляд.

12 лютого 2019 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду

від 23 січня 2019 року надійшов оригінал платіжного доручення про сплату судового збору УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області за подання та розгляд судом касаційної інстанції їх касаційної скарги в розмірі передбаченому ЗУ "Про судовий збір".

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року та витребувано з Томашпільського районного суду Вінницької області цивільну справу № 146/1326/18.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області просило скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня

2018 року, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваного судового рішення були порушені норми процесуального права та Закону України "Про судовий збір", оскільки відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позову про відшкодування шкоди. Крім того, скаржник посилався на те, що у зв'язку з тим, що позивачем у суді першої інстанції судовий збір не сплачувався, на думку скаржника не підлягає оплаті і судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції. Крім того, скаржник посилався на те, що УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області не є юридичною особою та не є суб'єктом оплати судового збору.

Відзив на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

від 20 червня 2018 року про розрахунок податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з липня 2014 року по лютий 2018 року, з довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримано податку з доходів фізичних осіб 121 756,52
грн та військового збору в сумі 9 628,93 грн.

Позивач, вказуючи на порушення його права, шляхом заподіяння матеріальної шкоди, завпункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", що визнаний неконституційним, у виді утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору з довічного грошового утримання, звернувся до суду з цим позовом за його захистом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши доводи касаційної скарги УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області Верховний Суд у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно із частиною 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено об'єкти справляння судового збору.

Згідно положень статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене статті 2 Закону України "Про судовий збір".

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг юридичною особою на рішення суду у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Положення зазначеної норми застосовуються при поданні апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку судові рішення, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні судові рішення.

Згідно з положеннями пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Із наведеного слідує, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних скарг у позовах. У позовах про відшкодування шкоди завданої особі незаконними рішеннями звільняються лише позивачі при поданні таких позовів.

Оскільки, УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області є відповідачем у справі, а тому він не може бути звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 2 Закону України "Про судовий збір".

Суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а тому дійшов висновку, що за подання апеляційної скарги у цій справі судовий збір має справляється на загальних підставах.

Положенням про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення від 12 жовтня 2011 року № 1280 визначено основи діяльності Державної казначейської служби України та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 17 цього Положення управління (відділення) Казначейства є юридичними особами публічного права, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.

Ураховуючи наведені норми закону спростовуються доводи касаційної скарги про те, що УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області не є юридичною особою та не є суб'єктом сплати судового збору.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що УДКСУ у Томашпільському районі Вінницької області є відповідачем у справі, має процесуальну дієздатність, а тому відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір" є платником судового збору.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК Українипередбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Державної казначейської служби України у Томашпільському районі Вінницької області залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик