Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.01.2025 року у справі №712/11263/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 712/11263/21

провадження № 61-3496св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2022 року у складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Василенко Л. І., Новікова О. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області) про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що обставини неправомірних дій і рішень ГУ ДПС у Черкаській області та його посадових осіб при проведенні перевірок, складанні акта від 16 серпня 2017 року № 337/23-00-13-0117/2316412035, а також прийнятих на підставі нього повідомлень-рішень та вимог, нарахування штрафних санкцій встановлені у судових рішеннях у адміністративних справах № 823/139/17, № 823/541/17, № 823/1294/17, № 823/1778/17, № 823/1503/17, № 823/409/18, № 823/1601/18, № 2340/2925/18, № 580/1596/19, № 580/934/20.

Вказував, що встановлені у судових рішеннях обставини свідчать про умисні протиправні дії посадових осіб податкового органу, які вчинені всупереч вимогам статті 3 та частини другої статті 19 Конституції України.

Такими діями відповідач завдав йому моральну шкоду. Тривале знаходження у стані постійного стресу призвело до прогресу захворювань позивача, завдало значної шкоди його здоров`ю, наслідок - II група інвалідності. Також подальші протиправні дії відповідача є причиною тривалого знаходження позивача у стані постійного стресу.

Тому, виходячи із засад розумності та виваженості, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в 1 500 000,00 грн, які просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 06 грудня 2022 року, з урахуванням ухвали від 17 грудня 2022 року про виправлення описки, позов задовольнив частково.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 1 902,80 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області на користь держави судовий збір в сумі 198,48 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неправомірність дій і рішень ГУ ДПС у Черкаській області та його посадових осіб при проведенні перевірок, складанні акту від 16 серпня 2017 року № 337/23-00-13-0117/2316412035, а також прийнятих на підставі нього повідомлень-рішень та вимог, нарахування штрафних санкцій є обставинами, що звільнені від доказування, оскільки встановлені у судових справах № 823/139/17, № 823/541/17, № 823/1294/17, № 823/1778/17, № 823/1503/17, № 823/409/18, № 823/1601/18, № 2340/2925/18, № 580/1596/19, № 580/934/20.

При цьому, аналізуючи часові збіги та погіршення стану здоров`я позивача в період, починаючи з 2017 року, проходження ним стаціонарного лікування, суд погодився з тим, що в даному випадку вбачається причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача, які встановлені рішеннями судів та вагомими наслідками, які потягли такі дії у вигляді суттєвого погіршення стану здоров`я та, як наслідок - встановлення медико-соціальною експертною комісією II групи інвалідності, що підтверджує видана ОСОБА_1 довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 875599 від 10 січня 2018 року (причина інвалідності - загальне захворювання).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 20 жовтня 2022 року № СЕ-19/124-22/7912-ПС, яке проведено на підставі ухвали суду за клопотанням позивача, за результатами проведення психологічного дослідження судовий експерт Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Тульвінська А. Ю. визначила орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди, рекомендованої до відшкодування на користь позивача - 108 мінімальних заробітних плат, чинних на момент винесення рішення (6 700 грн х 108 = 723 600,00 грн).

Суд першої інстанції узяв до уваги висновки, зроблені експертом під час дослідження психоемоційного стану позивача, проте використовуючи критерій розумності та справедливості, суд вважав, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, складає 300 000,00 грн.

Черкаський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Апеляційну скаргуГУ ДПС у Черкаській області задовольнив частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2022 року змінив в частині мотивів прийнятого рішення у відповідності до даної постанови та зменшив розмір відшкодування моральної шкоди з 300 000,00 грн до 75 000,00 грн.

Стягнув з ГУ ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою експертизи у розмірі 475,73 грн.

Стягнув з ГУ ДПС у Черкаській області на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 567,50 грн.

Компенсував за рахунок держави понесені ГУ ДПС у Черкаській області судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 851,25 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення судів у адміністративних справах № 823/1294/17, № 823/1778/17 та № 823/1503/17 були предметом розгляду та покладені в основу судового рішення у справі № 925/1300/18, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 127 578,68 грн.

Отже, дії відповідача, що були визнані протиправними у зазначених судових рішеннях, які набрали законної сили, не можуть бути підставою для повторного відшкодування моральної шкоди, оскільки це призведе до її подвійного стягнення з одних і тих же підстав.

Щодо погіршення стану здоров`я позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, що підтверджується листами непрацездатності та виписками з історії хвороби, витягами з медичної картки позивача, то колегія суддів врахувала, що обставини проходження стаціонарного лікування з 30 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за період з 30 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року) також були враховані при ухваленні судового рішення у справі № 925/1300/18.

В цей же час розглядалася справа № 823/541/17, на встановлених у якій обставинах ґрунтуються вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, а тому колегія суддів прийшла до переконання, що погіршення стану здоров`я позивача також пов`язано із розглядом вказаної справи та систематичним порушенням його прав з боку органів публічної влади.

З огляду на встановлені обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, враховуючи тривалість вчинення позивачем дій щодо захисту його порушених прав у судах, у зв`язку з неправомірним прийняттям відповідачем рішень та дій, порушення ділових зв`язків, припинення ним господарської діяльності, а також виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважала, що таким критеріям відповідає розмір моральної шкоди у сумі 75 000,00 грн, що є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд для продовження розгляду.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ГУ ДПС у Черкаській областіпосилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її із Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГУ ДПС у Черкаській області.

14 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10 грудня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17 та у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач не надав жодного доказу на спростування моральної шкоди. В оскаржуваних судових рішеннях не наведені мотиви визначення розміру моральної шкоди.

В касаційній скарзі ГУ ДПС у Черкаській області посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 925/715/17.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не встановили наявність шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями державного органу і шкодою в разі її доведення.

Позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди з правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 823/541/17.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області,в якому просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.

У квітні 2023 року ГУ ДПС у Черкаській області надіслало відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив було повернуто заявнику без розгляду ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання 19 серпня 2016 року, РНОКПП НОМЕР_1 , за видом діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

03 жовтня 2016 року позивач та ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області уклали договір № 031020161 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях як оригіналу.

В період з 03 січня 2017 року по 11 червня 2017 року позивач на реєстрацію направив 41 податкову накладну та 4 податкові декларації, але жодна з них не була прийнята, про що є відповідні квитанції контролюючого органу.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 25 травня 2021 року у справі № 823/139/17, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії службових осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо неприйняття для реєстрації електронних документів ФОП ОСОБА_1 на підставі протоколу засідання робочої групи з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 29 грудня 2016 року № 53. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 03 травня 2017 року у справі № 823/541/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, визнав неправомірними дії ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області щодо відмови в прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2017 року, поданої ФОП ОСОБА_1 . Зобов`язав ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області зареєструвати декларацію з ПДВ за лютий 2017 року, подану ФОП ОСОБА_1 , за датою подання - 17 березня 2017 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2017 року у справі № 823/1294/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року, позовні вимоги позивача задовольнив повністю, визнав протиправними дії головного державного ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Черкаській області Сердюка С. О. щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 16 серпня 2017 року № 337/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05 квітня 2018 року у справі № 823/1778/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 05 вересня 2017 року № 0011021303, № 0011061303, № 0011031303, № 0011181303. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 000,00 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 06 вересня 2018 року у справі № 823/1503/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував вимогу ГУ ДФС у Черкаській області від 05 вересня 2017 року № Ф-0011001303 на суму 19 372,14 грн. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 05 вересня 2017 року № 0011011303 про нарахування штрафних санкцій на суму 1 937,21 грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 26 квітня 2018 року у справі № 823/409/18 в задоволенні позову відмовив. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 липня 2018 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив. Скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року та ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив позов. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС у Черкаській області від 11 грудня 2017 року № 2136 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ».

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2018 року у справі № 823/1601/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, позов задовольнив повністю. Визнав протиправними дії ГУ ДФС у Черкаській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 14 лютого 2018 року № 91/23-00-13-0214/2316412035 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Оліра-Трейд», ТОВ «Компанія «Грід» за період з 01 липня 2017 року по 31 липня 2017 року. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2018 року № 0036011303.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року у справі № 2340/2925/18 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року скасував. Провадження у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області, ГУ ДФС у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування рішень закрив (у зв`язку з тим, що відповідач самостійно відкликав спірне рішення).

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 14 серпня 2019 року у справі № 580/1596/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення комісії ГУ ДФС у Черкаській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення до Журналу ризикових платників ФОП ОСОБА_1 , що оформлено протоколом від 27 березня 2018 року № 4. Визнав протиправними дії ГУ ДФС у Черкаській області щодо зупинення реєстрації податкової накладної ФОП ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року № 4. Зобов`язав ДФС України зареєструвати днем фактичного подання в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ФОП ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року № 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 вересня 2021 року у справі № 580/934/20 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року скасував та прийняв нове про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04 лютого 2020 року № 19192 про віднесення ФОП ОСОБА_1 до категорії ризикових платників. Визнав протиправними дії службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04 лютого 2020 року № 19192 про віднесення ФОП ОСОБА_1 до категорії ризикових платників.

Господарський суд м. Києва рішенням від 19 жовтня 2020 року у справі № 925/1300/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 квітня 2021 року, позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Черкаській області задовольнив частково та стягнув з державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 127 578,68 грн.

Вказаним рішенням становлено наступні обставини: «водночас, у спірній ситуації неправомірну поведінку працівників Головного управління ДФС у Черкаській області можна оцінити як таку, що є психотравмуючою для позивача. До таких висновків суд дійшов аналізуючи характер вчинення цих дій. Зокрема, посадові особи не тільки не виконали дії, які слід вчиняти у випадку невиявлення контролюючим органом під час виходу на перевірку за адресою платника податків, а й багаторазово, близько трьох місяців, за відсутності законних підстав, намагались у будь-що скласти акт про порушення позивачем законодавства. Подальше винесення незаконних рішень і вимоги цілком обґрунтовано могло сприйматись позивачем як фактори, що свідчать про позбавлення відчуття життєвої захищеності та пригнічення, оскільки є не тільки проявом використання владних повноважень у публічно-правових відносинах, у яких позивач і відповідач не є рівноправними, а й можливістю настання негативних наслідків для платника податків у разі несплати грошового зобов`язання: виникнення права податкової застави на майно платника податків, нарахування пені тощо. Крім того, такі дії Головного управління ДФС у Черкаській області впливають на ділову репутацію позивача як суб`єкта господарювання, оскільки, через призму тривалості, мають характер її приниження. Все це у своїй сукупності дає підстави суду вважати завдання неправомірними діями і рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області моральної шкоди позивачу, яка полягає у душевних стражданнях позивача, а також приниженні його ділової репутації. Ця шкода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями і рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області, які є неправомірними та винними».

У зазначеній справі підставою для відшкодування моральної шкоди стали судові рішення у адміністративних справах № 823/1294/17, № 823/1503/17, № 823/1778/17.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 12 лютого 2019 у справі № 925/1196/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 червня 2019 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року, позов задовольнив частково. Стягнув з ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на користь ФОП ОСОБА_1 203 992,00 грн збитків, 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнув з ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 809,88 грн.

У цій справі, зокрема, встановлено: «Щодо стягнення моральної шкоди у вказаній справі судом першої інстанції зазначено: оскільки внаслідок протиправних дій відповідача 2, позивач поніс реальні збитки, був певний час незаконно позбавлений права на ведення своєї підприємницької діяльності, що за твердженням позивача негативно вплинуло на стан його здоров`я (що підтверджується листами непрацездатності, які містяться в матеріалах справи), а також негативно вплинуло на його ділову репутацію, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Проте, керуючись засадами розумності та виваженості, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення моральної шкоди до 50 000,00 грн».

У справі № 925/245/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС України у Черкаській області, ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих протиправними діями ГУ ДФС у Черкаській області, Верховний Суд у своїй постанові від 19 вересня 2019 року, погодився з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, перенесення моральних страждань і переживань, ушкодження здоров`я та причинного зв`язку між такою шкодою та діями (рішеннями) відповідача. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважав правильними та обґрунтованими висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 з огляду на недоведення ним повного складу цивільного правопорушення та визнання необґрунтованими і недоведеними заявлених до стягнення збитків і моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 580/2091/21 залишено без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Черкаській області про компенсацію моральної шкоди та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області на користь позивача моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями посадових осіб ДПІ у м. Черкасах, ГУ ДФС у Черкаській області та ГУ ДПС у Черкаській області в розмірі 1 200 000,00 грн, оскільки ця позовна вимога має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 202/10602/22зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зазначено, що «адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання».

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що через неправомірні дії та рішення відповідача, які вже були визнані такими в межах низки адміністративних справ, ініційованих ним, він зазнав моральної шкоди. На його думку, такі дії та рішення порушили його права, завдали психологічного дискомфорту, спричинили емоційні переживання та вплинули на його соціальний статус.

З матеріалів справи відомо, що як підставу для відшкодування моральної шкоди позивач посилався на судові рішення, які ухвалені у період з 2017 по 2021 роки. У цих рішеннях, прийнятих за результатами розгляду відповідних адміністративних справ, були встановлені обставини, які свідчать про неправомірні дії відповідача як суб`єкта владних повноважень та органу публічної влади. Позивач вказує, що такі дії завдали йому моральної шкоди, оскільки порушили його права та законні інтереси.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У цій справі преюдиціальне значення мають судові рішення у справах № 823/139/17, № 823/541/17, № 823/1294/17, № 823/1778/17, № 823/1503/17, № 823/409/18, № 823/1601/18, № 2340/2925/18, № 580/1596/19, № 580/934/20. Ці рішення встановлюють факт неправомірності рішень, прийнятих відповідачем, і протиправності його дій, що не потребує додаткового доведення у цій справі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення судів у адміністративних справах № 823/1294/17, № 823/1778/17 та № 823/1503/17 були предметом розгляду та покладені в основу судового рішення у справі № 925/1300/18, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 127 578,68 грн.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що обставини проходження стаціонарного лікування позивачем з 30 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року (листок непрацездатності серії АДЗ № 456328 за відповідний період) уже були враховані при ухваленні судового рішення у справі № 925/1300/18.

Відповідно до висновку експерта від 20 жовтня 2022 року № СЕ-19/124-22/7912-ПС, проведеного у межах розгляду цієї справи, встановлено, що ситуація, яка є предметом позову, мала негативний вплив на позивача, завдавши йому моральної шкоди. Зокрема, експерт вказав, що неправомірні дії відповідача, визнані такими в адміністративних судових рішеннях, призвели до таких наслідків: завдання шкоди діловій репутації позивача, порушення ділових зв`язків, невиконання зобов`язань за господарськими договорами, опису майна, а також до унеможливлення забезпечення належного життєвого рівня позивача та його сім`ї. Експерт дійшов висновку, що ці обставини є психотравмувальними для позивача та зазначив, що орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди може становити 108 мінімальних заробітних плат, визначених станом на момент ухвалення судового рішення.

Слід зазначити, що основним завданням судово-психологічної експертизи є дослідження психоемоційного стану підекспертної особи, зокрема: індивідуально-психологічних особливостей, характерних рис, домінуючих якостей особистості, мотивів її поведінки, емоційних реакцій і станів, закономірностей перебігу психічних процесів, а також їхнього впливу на її поведінку. Для цього експерт обов`язково з`ясовує суб`єктивне сприйняття підекспертним обставин, які для нього є травматичними, що є стандартним елементом методології психологічної експертизи.

У вказаному висновку експерт зазначив, що при визначенні орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди він не враховував попередніх судових рішень у справах № 925/1196/18, № 925/1300/18, № 580/1596/19, № 925/245/19, № 580/924/20, де питання моральної шкоди вже розглядалося.

Також, слід звернути увагу на те, що суд апеляційної інстанції врахував, що тривалий час позивач був змушений вчиняти активні дії для захисту своїх порушених прав у судах, що було зумовлено неправомірними рішеннями та діями відповідача. Такі обставини включали постійний емоційний та психологічний стрес, пов`язаний з необхідністю вирішення численних спорів, а також витрати часу, зусиль і ресурсів на судовий захист.

Суд апеляційної інстанції, також, врахував тривалість та систематичність таких дій, їхній комплексний вплив на позивача, а також характер і обсяг завданої моральної шкоди.

Беручи до уваги всі ці фактори, розмір моральної шкоди у сумі 75 000,00 грн є обґрунтованим. Така сума відповідає засадам розумності та справедливості, забезпечує достатню грошову компенсацію за завдану моральну шкоду, а також відображає ступінь порушення прав позивача. Вона є пропорційною обсягу емоційного та психологічного впливу, який позивач зазнав унаслідок дій відповідача, і водночас не створює надмірного фінансового навантаження на відповідача.

Доводи ГУ ДПС у Черкаській області про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди в рамках правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 823/541/17 є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Посилання в касаційних скаргах на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 925/715/17, у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», проте пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено можливість відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не у постанові Пленуму Верховного Суду України.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 грудня 2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк