ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/245/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

позивача: не зявився

відповідача-1 (ГУ ДФС України у Черкаській областів): Русенко А. Ю.

відповідача-2 (ГУ ДФС у Черкаській області): не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019

у складі колегії суддів: Пашкіної С. А. (головуюча), Буравльова С. І., Руденко М. А.

та на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019

у складі судді Довганя К. І.

у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича

до

1. Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

про стягнення 212 575,68 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. У березні 2019 року Фізична особа-підприємець Понуровський Юрій Олексійович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі також - ГУ ДФС у Черкаській області, відповідач 1) Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі також - відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету України 2 600 грн на відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та 209 975,68 грн на відшкодування моральної шкоди, завданих протиправними діями Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області.

2. Мотивуючи позов посиланням на статті 41, 56 Конституції України, статті 5, 17, 21 Податкового кодексу України, статті 16, 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач стверджував, що внаслідок протиправних дій Державної фіскальної служби України у Черкаській області йому завдано матеріальної шкоди у сумі 2 600 грн (оплата правової допомоги в адміністративній справі за позовом до відповідача 1) та моральної шкоди у розмірі 209 975,68 грн внаслідок моральних страждань через протиправні дії цього відповідача.

3. Позовні вимоги обґрунтовано встановленими обставинами та висновками судів у адміністративних справах № 823/409/18, № 823/1601/18 та № 823/1294/17, що, за твердженням ФОП Понуровського Ю. О., засвідчують протиправність дій відповідача 1 та факт завдання позивачу моральної шкоди.

4. Розмір матеріальної шкоди позивач обґрунтував витратами позивача на правову допомогу у адміністративних справах № 823/409/18, №823/1601/18 згідно з договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 30.08.2017 № 30/08/2017.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій ФОП Понуровський Ю. О. зареєстрований як суб'єкт господарювання 19.08.2016, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за видом діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та є платником ПДВ з 01.10.2016.

6.31.01.2018 позивачем було отримано наказ ГУ ДФС у Черкаській області від
11.12.2017 № 2136 про призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Оліра-Трейд ", ТОВ "Компанія "Грід" за період з
01.07.2017 по 31.07.2017.

7. Позивач із вказаним наказом не погодився та оскаржив його до суду.

8. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 823/409/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 у цій справі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Черкаській області від 11.12.2017 № 2136.

10. Разом з тим на підставі вищезгаданого наказу ГУ ДФС у Черкаській області від
11.12.2017 № 2136 проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Оліра-Трейд ", ТОВ "Компанія "Грід" за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 за результатами якої складено акт від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/2316412035 яким встановлені порушення позивачем вимог пункту 44.6 статті 44, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету в липні 2017 року на загальну суму 527 421,00 грн.

11. ГУ ДФС у Черкаській області ДФС України на підставі акту від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/2316412035 прийнято податкове повідомлення-рішення від
21.03.2018 № 0036011303 про донарахування ПДВ в сумі 527 421,00 грн.

12. Не погоджуючись з Актом та податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

13. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
12.02.2019, у справі № 823/1601/18 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця Понуровського Юрія Олексійовича, за результатами якої складено акт від
14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/2316412035 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП Понуровського Ю. О. з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Оліра-Трейд", ТОВ
"Компанія "Грід" за період з 01.07.2017 по 31.07.2017; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 № 0036011303.

14. Посилаючисьна судові рішення у адміністративних справах № 823/409/18, № 823/1601/18 та № 823/1294/17 про визнання протиправними дій (рішень) Головного управління ДФС у Черкаській області та понесені ним витрати на правову допомогу у зв'язку з оскарженням дій контролюючого органу позивач просив стягнути з Державного бюджету України 2 600 грн на відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та 209 975,68 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі також - ГУ ДФС у Черкаській області).

15. На обґрунтування витрат на правову допомогу позивач подав договір про надання юридичних послуг та правової допомоги від 30.08.2017 № 30/08/20017, укладений між ТОВ "Центр Лойер Компані" (Виконавець) та ФОП Понуровським Ю. О. (Замовник), а також Акт здачі - прийняття виконаних робіт від 19.03.2018 на суму 2 600,00 грн.

16. Згідно з вказаним актом виконавцем були виконані роботи, пов'язані із вивченням матеріалів, наданих замовником, проведення їх аналізу, підготовки та написання позовної заяви про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача за результатами якої було складено акт від 14.02.2018 № 91/23-00-13-0214/ НОМЕР_1, тобто у зв'язку з розглядом адміністративної справи № 823/1601/18.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 в задоволенні позову відмовлено.

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2 600,00 грн суд першої інстанції виходив з того, що докази, надані на підтвердження витрат на правову допомогу у адміністративних справах № 823/409/18 та № 823/1601/18, не можуть бути належними та допустимими, оскільки питання відшкодування витрат на правову допомогу, понесених стороною у адміністративному провадженні, позивач мав вирішити при ухваленні рішень у справах адміністративного судочинства.

19. Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди в сумі 209 975,68 грн суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди, перенесених моральних страждань і переживань; не подано доказів наявності вини, причинного зв'язку між діями відповідача 1 та шкодою (погіршення стану здоров'я, зниження престижу, ділової репутації тощо), тобто не надано доказів того, що внаслідок отриманням та подальшого судового оскарження дій (рішень) відповідача 1 позивачу завдано моральну шкоду.

20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення з тих самих підстав.

21. Посилаючись на статтю 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у прийнятті додаткових доказів (копії державного акту на право власності на земельну ділянку, витягу з медичної карти, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією), зазначивши, що прийняття цих документів на стадії апеляційного провадження без належних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись із наведеними судовими рішенням місцевого та апеляційного господарських судів ФОП Понуровський Ю. О. звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/245/19 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О.

О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019.

24.20.08.2019 на адресу Верховного Суду від ГУ ДФС у Черкаській області надійшов відзив на касаційну скаргу б/н від 15.08.2019, в якому відповідач 1 просить рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу ФОП Понуровського Ю. О. без задоволення.

25. Ухвалою від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Понуровського Ю. О.; датою судового засідання визначено 19.09.2019.

26.27.08.2019 до Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.

27.02.09.2019 ФОП Понуровський Ю. О. надіслав на адресу Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.

28.19.09.2019 позивач подав до Верховного Суд пояснення у справі № 925/245/19.

29. У судове засідання 19.09.2019 з'явився представник відповідача 1, який надав пояснення та просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

30. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та повноважного представника відповідача 2.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ФОП Понуровський Ю. О.)

31. Позивач в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:

- відхиляючи доводи щодо стягнення матеріальної шкоди суди не врахували, що за змістом статті 21 КАС України нереалізація права на компенсацію витрат на правову допомогу під час розгляду адміністративних справ не позбавляє позивача права на відшкодування цих витрат, як шкоди (збитків), в порядку господарського судочинства;

- кошти, витрачені фізичною особою-підприємцем на отримання правової допомоги, не включаються до складу витрат підприємця, отже є збитками, яких позивач зазнав для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- протиправність дій відповідача 1 підтверджується судовими рішеннями у адміністративних справах № 823/409/18, №823/1601/18 та у справі № 823/1294/17;

- доказами завдання моральної шкоди є наведені у позовній заяві твердження про стрес та переживання позивача у зв'язку з діями (рішеннями) контролюючого органу, рішення судів у адміністративних справах, якими встановлено протиправність дій відповідача 1, та копія пенсійного посвідчення в якому зазначено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що подавалося на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору. Ці документи були наявні в матеріалах справи на час її розгляду судом першої інстанції, який, на думку позивача, мав з власної ініціативи дослідити та оцінити їх як докази моральної шкоди або витребувати додаткові докази на підтвердження позовних вимог;

- недоліки в організації судових засідань та їх недостатня тривалість унеможливили подання позивачем пояснень і доказів в повному обсязі.

32. У відповіді на відзив ФОП Понуровський Ю. О. стверджує, що відповідач 1 вводить суд в оману, оскільки факт завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди підтверджується доводами касаційної скарги, судовими рішеннями у адміністративних справах та матеріалами справи № 925/245/19.

33. Щодо доповнень до касаційної скарги, надісланих позивачем на адресу Верховного Суду 02.09.2019, суд касаційної інстанції зазначає, що вони містять нові доводи та подані поза межами встановленого законом строку для вчинення такої процесуальної дії.

34. Так у частині 1 статті 298 ГПК України визначено, що доповнити чи змінити касаційну скаргу можна протягом строку на касаційне оскарження.

35. Отже, скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги, особа може лише упродовж вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

36. Згідно зі статтею 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

37. Враховуючи, що доповнення до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019, повний текст якої складено
18.07.2019, подані позивачем після спливу строку на касаційне оскарження та не наведено поважних причин пропуску цього строку, ці доповнення судом касаційної інстанції не беруться до уваги та залишаються без розгляду.

38. З тих саме підстав, подані 19.09.2019 пояснення позивача Верховний Суд бере до уваги в частині що відповідає доводам та вимогам касаційної скарги.

39. Відтак, Верховний Суд переглядає судові рішення попередніх інстанцій у касаційному порядку згідно зі статтею 300 ГПК України в межах доводів та вимог касаційної скарги позивача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ГУ ДФС у Черкаській області (відповідача - 1)

40. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Черкаській області заперечує щодо доводів касаційної скарги зазначаючи таке:

- підстави для відшкодування майнової шкоди відсутні, оскільки вимоги про компенсацію витрат позивача на правову допомогу мали бути вирішені за відповідним клопотанням в межах адміністративних справ № 823/1294/17 та № 823/1601/18;

- позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди діями, рішеннями чи бездіяльністю відповідачів.

Доводи інших учасників справи

41. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу станом на 19.09.2019 не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

42. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

45. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

46. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

47. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

48. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

49. Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України 2 600 грн на відшкодування матеріальної шкоди (збитків, понесених у зв'язку з оплатою правової допомоги у адміністративній справі) та 209 975,68 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями (рішеннями) органу державної влади.

50. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

51. За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини.

52. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

53. Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони.

54. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

55. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.

56. У частині 2 статтею 80 ГПК України визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

57. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

58. Таким чином помилковими є доводи скаржника щодо можливості вжиття судами з власної ініціативи заходів, спрямованих на збирання доказів завдання позивачу моральної шкоди та дослідження обставин, що не були зазначені ним як підставних вимог, оскільки такі дії суду суперечили б принципам рівності, змагальності та диспозитивності судового процесу.

59. З огляду на визначені статтями 13, 14, 80, 118, 269 ГПК України принципи, порядок та строк подання сторонами доказів колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для прийняття додаткових доказів моральної шкоди, поданих позивачем на стадії апеляційного провадження без обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції.

60. Відтак, відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи судові рішення у цій справі, Верховний Суд виходить із обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

62. Також цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

63. Отже, необхідною підставою деліктної відповідальності органу державної влади є наявність трьох таких складових у сукупності: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

64. У пунктах 5.4,6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

65. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду із позовом ФОП Понуровський Ю. О. обґрунтовував завдання йому матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків у сумі 2 600,00 грн.

66. При цьому, під реальними збитками позивач розуміє витрати на оплату правової допомоги за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від
30.08.2017 № 30/08/20017, укладеним між ФОП Понуровським Ю. О. та ТОВ "Центр Лойер Компані" Згідно з актом здачі - прийняття робіт ці послуги надано у зв'язку з розглядом адміністративної справи № 823/1601/18.

67. Виходячи з вищевикладених обставин справи та враховуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення шкоди у вигляді реальних збитків, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з огляду на таке.

68. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

69. Відшкодування шкоди є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, застосування якого можливе за наявності наявність усіх його елементів: протиправна поведінка; шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина або незалежно від вини у випадках, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України.

70. Натомість заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правової допомоги не є збитками, оскільки такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, не мають ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача 1.

71. Так, позивач ототожнює розмір майнової шкоди з витратами у сумі 2 600 грн на оплату правової допомоги за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 30.08.2017 № 30/08/20017, укладеним між позивачем та ТОВ "Центр Лойер Компані" Згідно з актом здачі - прийняття робіт ці послуги надано у зв'язку з розглядом адміністративної справи № 823/1601/18.

72. Відповідно до частини1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

73. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу (частина 3 статті 132 КАС України). Отже, плата за юридичні послуги відноситься до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.

74. За приписами статті 143 КАС України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах та можуть бути відшкодовані виключно у спосіб передбачений процесуальним законодавством, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

76. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки витрати понесені позивачем на оплату правової допомоги у адміністративній справі не підлягають відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Понесені позивачем витрати у розмірі 2 600,00 грн не є шкодою у розумінні зазначених норм ЦК України.

77. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги у адміністративній справі в порядку господарського судочинства, оскільки правові підстави для ототожнення витрат на правову допомогу та шкоди в розумінні статті 21 КАС України відсутні.

78. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статею 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

79. Згідно з частиною 1 , пунктом 2 частини 2, частиною 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

80. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Вказана позиція узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

81. Звертаючись до суду позивач стверджував про завдання йому моральних страждань та переживань внаслідок протиправних дій відповідача 1 щодо видання наказу про проведення документальної позапланової перевірки, її проведення та прийняття податкового повідомлення-рішення, що були скасовані судами за наслідками оскарження позивачем.

82. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у адміністративних справах № 823/409/18, №823/1601/18 та № 823/1294/17 суди дійшли висновку про порушення прав позивача внаслідок протиправних дій (рішень) відповідача 1. Обставини, установлені судовими рішеннями у цих справах в силу статті 75 ГПК України мають преюдиційне значення, не потребують доказування та засвідчують наявність такого елементу цивільно-правової відповідальності як неправомірність дій органу державної влади.

83. Водночас судові рішення у цих справах їх сукупності не можуть бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди та причинного зв'язку між протиправними діями відповідача 1 та заподіяною шкодою, що має довести позивач.

84. Так, за усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

85. Отже, виходячи з встановлених судами обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, перенесення моральних страждань і переживань, ушкодження здоров'я та причинного зв'язку між такою шкодою та діями (рішеннями) відповідача 1.

86. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає правильним та обґрунтованими висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП Понуровського Ю. О. з огляду на недоведення ним повного складу цивільного правопорушення та визнання необґрунтованими і недоведеними заявлених до стягнення збитків і моральної шкоди.

87. Доводи скаржника про ненадання судами попередніх інстанції оцінки наявному у матеріалах справи доказу моральної шкоди суд відхиляє, як безпідставний, оскільки копія пенсійного посвідчення в якому зазначено, що Понуровський Ю. О. є особою з інвалідністю 2 групи, позивач подав на підтвердження звільнення його від сплати судового збору та як на доказ завдання йому моральної шкоди у позовній заяві не посилався.

88. За наведеного висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у даній справі є правомірними та відповідають обставин справи.

89. Доводи та аргументи скаржника зазначених висновків суду не спростовують та є такими, що в цілому зводяться до тверджень щодо обґрунтованості заявлених вимог про стягнення шкоди, відсутність підстав для задоволення якої підтверджується на веденими вище висновками суду.

Щодо суті касаційної скарги

90. Доводи скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

92. Відповідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

93. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

94. Судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду таким вимогам закону відповідають.

95. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

96. Вказані вимоги судом попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень були дотримані.

97. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

98. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Понуровського Юрія Олексійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 у справі № 925/245/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков