Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року

м. Київ

справа № 295/11824/23

провадження № 61-18468св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2023 рокуу складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Микитюк О. Ю., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 240/19056/21 його позов до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльність протиправною, стягнення коштів задоволено. Визнано бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком протиправною. Стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньої виплати у сумі 8 992 грн.

Позивач зазначав, що для захисту своїх прав ним було витрачено чимало часу на вищевказану справу № 240/19056/21, а неправомірні дії і бездіяльність відповідача спричинили йому моральні страждання, які призвели до погіршення йогосамопочуття, порушення сну, пригніченого настрою, що є підставою для відшкодування йому завданої моральної шкоди, яку він оцінював у розмірі 500 тис. грн.

Посилаючись на викладене, а також на статті 23 1167 ЦК України ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат 500 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року у складі судді Перекупки І. Г. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що адміністративний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 , констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства при виплаті позивачу коштів. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок з бездіяльністю відповідача. Лише факт невиплати Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у повному обсязі одноразової грошової допомоги безумовно не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань бездіяльністю та діями відповідача, крім загального опису таких страждань у позові, а саме доказів погіршення стану здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки цього відповідача, позивач суду не надав. Отже, позивач не довів, що саме внаслідок протиправних дій/бездіяльності відповідача йому була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду його здоров`ю.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що сам по собі факт наявності рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2021 року у справі № 240/19056/21 не є безумовною підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким, у цьому випадку скористався ОСОБА_1 . Саме лише задоволення адміністративного позову не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Позивачем надано суду докази, які, на його думку, підтверджують факт завдання відповідачем моральної шкоди, а саме довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби за період 2021-2023 років, з аналізу яких вбачається, що дійсно медичними фахівцями ОСОБА_1 встановлено діагноз: енцефалопатія змішаного генезу (посттравматична 2014 року, струс головного мозку анамнестично) з атрофічними змінами головного мозку. Разом з тим, враховуючи період встановлення ОСОБА_1 відповідного діагнозу, суд не вбачав причинного зв`язку між тривалими розладами здоров`я ОСОБА_1 та діями відповідача після 18 жовтня 2021 року. Отже, достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань діяннями/бездіяльністю Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а саме доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки відповідача, позивач суду не надав.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду м. Житомира. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що протиправність дій Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 240/19056/21. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли в наслідок порушення органом державної влади чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечать їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликають негативні емоції, які досягають рівня страждання або приниження, що завдають моральної шкоди. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що захворювання, які він має, виникли внаслідок захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Йому протипоказане психологічне навантаження, що підтвердила медико-соціальна експертна комісія (довідка від 31 липня 2019 року серії 12 ААБ № 548888 та довідка від 09 серпня 2022 року серії 12 ААГ № 092347), а також довідка від 14 липня 2023 року № 1600, видана лікарем-психологом. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому спричинено душевні і фізичні страждання, які виразилися у погіршенні стану його здоров`я. У нього був наявний систематичний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям образи, розчарування, розгубленості, тривоги, відчуття залишення напризволяще, оскільки держава забула про нього, а він її захищав. Через систематичні переживання у нього був відсутній нормальний сон, який реагує реактивно із психоматичною реакцією на стрес, тривожно-депресивний стан, що прямо впливає на взаємовідносини з людьми, процеси мислення, пам`яті, уваги, концентрації, а також фізичний стан: підвищений тиск, біль у серці, запаморочення, погіршення зору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Сам факт наявності рішення Житомирськогоокружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 240/19056/21, яке вже виконане, не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що відповідач завдав позивачу моральної шкоди. Позов про визнання дій протиправними готувався позивачем вже після прийняття та опублікування Верховним Судом зразкового рішення від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20, яке знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет. Позовна заява у цій справі типова, підготовка її потребувала мінімум зусиль та часу і прийняття адміністративним судом рішення на користь позивача було передбачуваним. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про завдання йому моральної шкоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 240/19056/21, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльність протиправною, стягнення коштів задоволено. Визнано бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком протиправною. Стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньої виплати у сумі 8 992 грн.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у разі встановлення факту реального заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання такої шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявності моральної шкоди; протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

З огляду на вказані норми матеріального права при зверненні з позовом про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні такою посадовою особою своїх повноважень, позивач повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й факт заподіяння моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказуванню підлягає факт завдання особі моральної шкоди, у чому така моральна шкода знайшла вираз, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У справі, яка Верховним Судом переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач у судовому порядку довів протиправну бездіяльність відповідача - Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Проте, позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що бездіяльністю відповідача йому завдано моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, які мають грошовий вираз.

Сам по собі факт визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік хоча і створює одну зі складових частин для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати моральну шкоду, проте самостійною підставою для відшкодування такої шкоди бути не може.

Саме лише задоволення адміністративного позову не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями/бездіяльністю органу державної влади та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 (пункт 28), на яку вірно послався апеляційний суд.

Позивачем надано суду докази, які, на його думку, підтверджують факт завдання відповідачем моральної шкоди, а саме довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби за період 2021-2023 років, з аналізу яких вбачається, що дійсно медичними фахівцями ОСОБА_1 встановлено діагноз: енцефалопатія змішаного генезу (посттравматична 2014 року, струс головного мозку анамнестично) з атрофічними змінами головного мозку. Разом з тим, враховуючи період встановлення ОСОБА_1 відповідного діагнозу, суди попередніх інстанцій не вбачали причинного зв`язку між тривалими розладами здоров`я ОСОБА_1 та діями/бездіяльністю відповідача після 18 жовтня 2021 року.

Отже, достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань діяннями/бездіяльністю Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а саме доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки відповідача, позивач суду не надав.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)» від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що задоволення адміністративного позову, а отже, визнання порушеного права, є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, належним чином встановивши обставини справи, застосувавши закон, який підлягав застосуванню, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Подібні за змістом правові висновки також висловив Верховний Суд у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 295/8799/20, провадження № 61-11911св22; від 01 березня 2023 року у справі № 757/1480/21, провадження № 61-5339св22.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Порушень судами норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник